«У неї корова померла, розкладається. Сморід. Сусіди не витримують…»

У соціальних мережах з’явилася інформація про 75-річну Ганну Практику зі села Деревні Жовківського району, що на Львівщині, яка понад 25 років живе з коровами у хліві. Її хата згоріла, нової оселі так і не відбудувала. Влітку жінка тримає у стодолі і по десять корів, а взимку не має чим тварин годувати. Худоба і гине… Мертвих корів жінка закопує біля річки. Місцева мешканка Ольга Небожук опублікувала у соцмережах відео. На ньому видно, як старша жінка разом із чоловіком привезли на тачці якесь м’ясо. Неподалік сільської дороги його викинули… На зауваження селян не реагувала.

Побували у Деревні во­лонтери Незалежного детек­тивно-журналістського бюро розслідувань. Громадська ак­тивістка Катерина Гаврон розповіла про свої враження від поїздки: «Про цю історію я довідалася з групи «Жовків­ське ОТГ» у соцмережах. Міс­цеві писали не про бідну жінку, яка живе у хліві, а про бідних корів, яких вона мордує… Ми особисто знущання з тварин не побачили. Хата у жінки зго­ріла понад 20 років тому — ко­ротке замикання. Їсти варить на імпровізованій кухні на ву­лиці. Замість плити — каміння та металева пластина, під якою розпалюється вогонь…

У стайні була одна корова, чиста. Очікувала гіршого варі­анта. Пані Ганна вийшла до нас. Перше враження — адекватна жінка, без агресії, без запаху ал­коголю. Була заслуженою дояр­кою СРСР.

Катерина каже, що сусі­ди озлоблені на односельчан­ку. Скаржаться, що її корови па­суться без нагляду, бігають по сільських городах… А мертвих корів викидає біля річки. «Мене екологічна ситуація у цій місце­вості турбує. Але жодного ко­лективного звернення до ком­петентних органів мешканці села Деревні не написали», — обурюється активістка.

Активісти звернулися з лис­том до Львівської обласної ради та Жовківської райадміні­страції. Не може людина у наш час мешкати у хліві. 04.01.2021 р. отримали відповідь, зокре­ма від Жовківської районної адміністрації. «14.12.2020 р. було проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання Практики Ган­ни Михайлівни. Під час про­ведення обстеження одинока жінка була відсутня, — йдеть­ся у листі-відповіді. — Умови проживання незадовільні. Бу­динок згорів давно. Практи­ка Г. М. разом з худобою живе у хліві» (підпис: голова Жов­ківської РДА Роман Черніхов­ський). Така ось відповідь чи­новників…

— Невже ми заслуговуємо на старість у стайні? — запитують активісти. — Обійшовши «гос­подарку», запитуємо пані Ган­ну, що потрібно жінці на ниніш­ній день? «Трохи лісу та блоків. Цеглу я закупила давно, але до будівництва так і не дійшло. Ши­фер є, ще маю десять тонн вап­на. Решта мені допоможуть».

Громадський активіст Юрій Конопада каже: «Ця істо­рія показує нам байдужість вла­ди, яка не хоче нічого робити. Можливо, і односельчан».

Отець Української греко-католицької церкви Володи­мир Коткевич каже, що про пані Ганну не знає. «Більшість мешканців села Деревні — вірні Православної церкви. Наша громада у селі маленька. Біля села Боянець, що у Жовків­ському районі, чотири кіломе­три у лісі, живе одна жінка. Їй 90 років. Там колись було село, але воно занепало, усі меш­канці виїхали. Пані Марія зро­била такий вибір. Хоча має рід­них, не хоче виїжджати зі свого села та зі своєї хати. Родина до неї на конях приїздить, — каже отець — Бо туди не можна за­їхати, дороги немає. Знаю, вона вже не бачить. Наші свя­щенники їй продукти возять. Окуляри пробували їй підібра­ти. Якщо пані Ганні потрібна допомога, спробуємо спільни­ми зусиллями допомогти».

А ось отець Богдан Горінець­кий з Православної церкви каже, що пані Ганна з Деревні ні з ким на контакт не йде. До церкви жінка не ходить. «Там погана си­туація, — каже отець. — Вона у хлі­ві з коровами спить. Скільки разів намагався з нею поговорити — без результату. Район мав би цим питанням зайнятися. Це бідна на розум людина…».

Староста села Дерев­ні Руслан Пенцак каже, пані Ганні пропонували у селі три хати. Відмовилась. В тому хліві і живе… «Влітку у неї було десять корів, — розповідає староста села. — Зараз дві чи три залиши­лося. Влітку тих корів вона пасе, а взимку просить у людей кор­ми. Люди розуміють, що твари­ни хочуть їсти, тому дають. Вона їде до Львова, жебрає по марш­рутках. Потім приїжджає. П’є го­рілку. Ми не раз просили її, щоб поїхала у лікарню. Не хоче. У селі були представники соцза­хисту, ветеринарної служби, по­ліція. З нею неможливо спілку­ватися. Сусіди просять, щоби здала тих корів і купила за ті гро­ші хату».

«Загинула у неї корова, — розповідає староста. — Вона у хліві лежить. Розкладається. Сморід. Поруч живуть сусіди. Діти малі…».

«Хто цих корів забирає?» — запитую.

«Знайде у селі пияків. Вони закопають. З місцевих ніхто на неї не має впливу. Ця про­блема тягнеться понад 20 ро­ків…».