А найкращими виявилися дівчата!

Попри пандемію і суворі карантинні обмеження, організаторам конкурсу «Пам'яті Мусліма Магомаєва» вдалося провести свято високоякісної пісні. Мало не до останнього були сумніви: а чи все вийде? Щоб не потрапити у карантин вихідного дня, вдалися до маленьких хитрощів — зсунули дати проведення конкурсу… Через пандемію на нього запросили лише виконавців, членів журі — народних артистів України Людмилу Божко та Олександра Дяченка, представників Посольства Азербайджану в Україні та журналістів. Усі решта вболівали за 15 конкурсантів завдяки онлайн-трансляції, з якої про Трускавець і унікальний конкурс довідалися понад 25 тисяч глядачів.

Перед конкурсом усі учасники пройшли попе­редній «сліпий» відбір за аудіозаписами. На фінальну частину у Трускавець були за­прошені лише ті виконавці, що набрали найбільшу кількість ба­лів на «сліпому» прослуховуван­ні. Тож будь-який «шахер-махер» зі «своїми» був неможливий (ще перед Першим конкурсом, що відбувся три роки тому, його за­сновник, народний артист Укра­їни Гурбан Аббасов постановив: кращих з кращих обиратимуть лише методом «сліпого» відбо­ру). Ще один пункт, що робить цей конкурс унікальним, — усі ви­трати виконавця бере на себе оргкомітет. Відсутні також вступ­ні внески за участь у конкурсі.

На участь у ІІІ Міжнародно­му конкурсі цьогоріч подавали­ся співаки з Казахстану, Литви, Польщі, але не пройшли «сліпо­го» прослуховування. Натомість українці, які працювали в опер­них театрах Європи (у Швейца­рії, Франції, Іспанії, Австрії) за контрактами, у зв’язку з каран­тином повернулися в Україну і подали заявки на конкурс. Тому на сцені Народного дому у Трус­кавці виступали справжні про­фесіонали.

Напередодні конкурсу голо­ва журі Гурбан Аббасов розпо­вів мені, що «родзинок» буде аж забагато, бо за призові міс­ця боротимуться навіть актори! Багато хто, отримавши класич­ну оперну освіту, не залишаєть­ся лише в опері, а й пробує себе на знімальному майданчику. «От два актори, які знімаються у кіно, але мають консерватор­ську освіту, заспівають „Див­люсь я на небо…“ — українську пісню, яку співав легендарний Муслім Магомаєв і виконання якої є обов’язковим у конкурсі», — сказав пан Гурбан.

Оскільки «Високий Замок» — медіапартнер конкурсу «Пам'яті Мусліма Магомаєва», ми що­року беремо участь у нагоро­дженні. Вибираємо свого фа­ворита і вручаємо сертифікат на інтерв’ю, що вийде на сто­рінках газети. І якщо у попере­дні два роки мені було склад­но віддати комусь свій голос, то цьогоріч я хотіла нагородити такими сертифікатами усіх ви­конавців. Пригадала слова головного редактора Наталії Ба­люк, котра казала: «Ти вибирай такого виконавця, у якого є ха­ризма, гарний голос і «родзин­ка». Тож у перший день конкур­су відзначила сімох таких осіб, а наступного дня до мого списку потрапили аж 12. І усі з «родзин­ками» і харизмою… А остаточ­но вирішила для себе, хто буде моїм фаворитом, лише ввече­рі, коли співорганізатор конкур­су, телеведуча й співачка Ната­лія Кудряшова розповіла мені історію цього хлопця. Він пода­вав заявку на усі три конкурси, однак, щоб потрапити у щас­ливу п’ятнадцятку, хлопцеві по­стійно бракувало кількох балів, і співак опинявся «на лаві за­пасних», тобто виборював 16−17 місце. І цьогоріч знову та сама історія. Соліст Тернопіль­ської філармонії Андрій Оленин, пройшовши «сліпий» відбір, був 16-м… Але доля йому врешті-решт усміхнулася — один з 15-ки фіналістів, співак Одеської опе­ри, не зміг взяти участі, оскіль­ки в останню мить було зміще­но дати проведення конкурсу, а у нього — вистава. І Андрій увій­шов до числа щасливчиків! А ще Наталя Кудряшова розповіла, що Оленин нещодавно повер­нувся зі знімального майдан­чика, де зіграв одну з головних ролей. Наполегливість Андрія, його впертість мене підкорили. Ну, а пісня «Чорнобривці», яку він виконав на вечірці у ресто­рані, змусила плакати не лише мене… Інтерв’ю з Андрієм Оле­ниним — в одному з наступних номерів «ВЗ».

Не лише «Високий Замок» оцінив гідно Андрія Оленина. Надзвичайний та Повноважний Посол Азербайджанської Рес­публіки в Україні Ельміра Ахун­дова, яка вперше приїхала на конкурс до Трускавця, вручила Андрієві особисту нагороду — сертифікат на 500 доларів.

— Мені приємно, що Посоль­ство Азербайджану в Україні взяло участь у конкурсі і фінан­сово підтримало це свято піс­ні, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Ахундова. — Культура не може жити сама, ізольовано, а має взаємодіяти, що я побачи­ла на цьому конкурсі. Ми почули чудове виконання українських виконавців, які шанують пам’ять нашого видатного співвітчизни­ка і виконують його пісні. Тішить те, що, попри пандемію, органі­заторам вдалося провести Тре­тій конкурс, дати можливість та­лановитим вокалістам показати свій талант і зробити ще один крок до успіху й перемоги. Кон­курс «Пам'яті Мусліма Магомає­ва» — стартовий майданчик для майбутніх світових зірок.

На свій перший конкурс «Пам'яті Мусліма Магомаєва» приїхав і фіналіст «Голосу краї­ни» Максим Гара — соліст Київ­ського національного академіч­ного театру оперети. І відразу третя премія! Але його участь мало не до останнього момен­ту також стояла під знаком пи­тання. За три тижні до початку конкурсу він захворів на корона­вірус. Цілих три тижні не міг ре­петирувати свою програму. Пе­реживав, чи встигне одужати…

Про ще одну «родзинку» на­передодні конкурсу розповідав журналісту «ВЗ» Гурбан Абба­сов. Усіх, хто подає заявку, ре­єструють не за прізвищем, а за номером. Тож були щиро поди­вовані, що на конкурс потрапи­ло подружжя — Анастасія та Ігор Поважні. Ігор — тернополянин, працює солістом у Національ­ній капелі України імені Майбо­роди, його дружина — з Дніпро­петровської області, навчається у магістратурі Київської націо­нальної музичної академії імені Чайковського. Я не втрималася і вирішила від журналу «Життя і Жінка», який видає «Видавни­чий Дім «Високий Замок», дати ще один приз — у рубриці «Він і Вона» вийде інтерв’ю подружжя Поважних у нашому глянцевому виданні.

Зрештою, подружжя Поваж­них було фаворитом цьогоріч­ного конкурсу. Їх нагородили і путівками на відпочинок в од­ному з готелів Трускавця, а ще фото Анастасії прикрашатиме обкладинку одного з поважних українських видань. І навіть сер­тифікат на поїздку до Угорщини також отримало це подружжя. Та й високі місця журі присуди­ло їм.

А ще Анастасія Поважна ви­грала один з призів, про який мріє кожен виконавець, — сер­тифікат на виступ на одній з найвідоміших сцен світу, «Кар­негі Гол» у Нью-Йорку (США).

У попередні роки перші міс­ця у конкурсі виспівували чоло­віки, а цьогоріч журі відзначило й прекрасну половину. Грошо­ві нагороди конкурсантам на­дав мер міста Трускавця Андрій Кульчинський. За перше місце — еквівалент 1000 доларів, друге — 750, третє — 500 доларів.

Журі присудило перше міс­це двом виконавицям — Анаста­сії Поважній та Вікторії Мельник, яка також навчається у магі­стратурі Київської національної музичної академії імені Чайков­ського. Друге місце також вру­чили аж двом виконавцям — Іго­рю Поважному та Ніколь Чірці. Третє вибороли троє виконавців — Євген Рахманін, Максим Гара та Павло Грищенко.

— Хочемо завдяки конкур­су «Пам'яті Мусліма Магомає­ва» показати, наскільки єднання між нашими народами, азербай­джанським і українським, є міц­ним, і що з кожним роком наша дружба стає ще міцнішою, — сказав журналістові «ВЗ» місь­кий голова Трускавця Андрій Кульчинський. — Завдяки цьо­му конкурсу хочемо розповіда­ти усьому світові, що у Трускавці, попри конкурс, можна оздоро­витися і гарно відпочити. Курорт, який існує 190 років, приречений і далі існувати, бо кращого ку­рорту в Україні просто нема.

«Унікальність цього конкурсу в тому, що в Україні другого тако­го конкурсу не існує, — зазначив член журі, народний артист України Олександр Дяченко. — Програма передбачає пер­ший і другий тур. Треба співати перший твір в академічній мане­рі, і співати серйозні арії з опер, і одночасно співати естрадні тво­ри, як це робив Муслім Магома­єв. Ми відібрали 15 найкращих. І всі такі фактурні».

— Люблю вокал і дуже доро­жу вокалістами, — долучилася до розмови член журі конкур­су — професор Львівської на­ціональної музичної академії імені Миколи Лисенка, народ­на артистка України Людмила Божко. — Вважаю, що це — один з національних скарбів кожної на­ції, і співоча Україна завжди була такою. Я була на трьох конкур­сах, але цьогорічний мене пора­дував особливо. Бо голоси — не­повторні. Складно було віддати комусь перевагу. Ми довго спе­речалися. Сподіваюся, акценти ми розставили правильно…