За Україну “друг Да Вінчі” воює із вовчою хваткою

Цьому хлопцеві з-під древнього Галича лише 22 роки, а про нього на фронті сьому зиму ходять легенди. Його геройство засвідчують назви визволених за його участі міст і сіл на Донбасі, шрами на тілі від осколків танкового снаряда, присвоєне патріотичною громадськістю звання «Народний Герой України». Він не має страху перед ворогом. Затятий у своєму бажанні будь-що здолати його і привезти додому перемогу. Безумовний авторитет для армійського начальства, на порядок старших від себе воїнів і однопартійців. А ще — неймовірний романтик, що, здавалося б, ніяк не в’яжеться з образом людини зі зброєю.

За плечима уродженця прикарпатського села Задністрянського Дмитра Коцюбайла багатогранне і активне життя у школі, художній коледж (може, саме через любов до мистецтва і взяв собі на фронті «творче» псевдо «Да Вінчі»). А потім — Майдан, протистояння з «Беркутом» у лавах «Правого сектору». Із перших тижнів ворожої навали воює з російським агресором. Коли його лякливі ровесники-«пацифісти» смажили десь у горах шашлики, він, правнук воїна УПА, з перервою на госпіталь звільняв від окупантів Карлівку, Піски, Авдіївку, брав участь у кривавих боях під Степанівкою, Старогнатівкою, Савур-могилою. У 18 йому довірили взвод, а вже через рік командував Першою окремою штурмовою ротою Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Цей підрозділ і його командир «друг Да Вінчі» досі наводять жах на «ту», як каже наш президент, «сторону».

Крім високої організованості, дисципліни, серед його побратимів панує такий же високий бойовий дух. Недавно рота під орудою «Да Вінчі» розжилася на власний, дуже енергетичний, з мелодією у стилі «важкий рок» гімн-славень (текст написав «друг Бугай», виконує гурт «Сокира Перуна»). У його тексті є незвичні, як для «головної пісні», слова. Для прикладу:

«Клеймо вовків несем з собою

За Україну до кінця"

Або:

«І хай як ворог не лютує,

Кінцівка в нього лиш одна:

В огні козацької звитяги

Сконати у вовків в зубах"

І ще таке:

«Ми — українські добровольці

В важкий для Батьківщини час,

У руки взявши зброю помсти,

Вовками йдемо в бій за вас".

У кожній строфі — прив’язка до «царя карпатських лісів». Три лики сіроманців з грізним оскалом зображено й на емблемі легендарної роти «ПС». «Вовк — ознака сили та стійкості. Наш бойовий символ, наш спосіб життя та приклад відданості, — пояснює «друг Да Вінчі».

А віднедавна на базі його роти з’явився і символ живий — натуральний вовк. Для кореспондента «Високого Замку» Дмитро привідкрив таємницю появи цього своєрідного амулета:

— Це не пес, як думає багато хто з користувачів соцмереж, а справжній вовк. На день народження мені його подарували військові побратими. Звати вовка Вольф (так назва цієї тварини звучить у перекладі німецькою й англійською. — І. Ф.). Йому зараз шість місяців. Живе у нас у спеціально обладнаному вольєрі. Часто з ним гуляю…

— Чи виконує він ваші команди так само, як, скажімо, собака?

— Вольф поки що не такий слухняний, як домашня тварина. Але коли покличу, прибігає до мене.

— А як він вживається з іншими звірятами, які, мабуть, є поміж вашими воїнами?

— Справді, у нашому підрозділі є ще й собаки, коти. Вольф живе з ними мирно. Нормально контактує. Він не агресивний. Не кусає їх — бавиться з ними.

— Що ще незвичного для вас в його поведінці?

— По ночах Вольф виє…

Спливають обумовлені кілька хвилин розмови журналіста з бойовим командиром — служба чекає. Наостанок «друг Да Вінчі» повертається до порушеної нами теми.

— Три вовки на емблемі нашої роти — символ того, що всі ми тримаємося разом. Це, образно кажучи, зграя, яка іде до перемоги. У дикій природі вовки тримаються гуртом. Вони рухаються в одному напрямку. Так само і у нас. Ми ідемо до одної мети — до перемоги. У своїй добровольчій структурі тримаємося разом із 2014 року. Продовжуємо роботу із захисту нашої країни. Ви запитували, чим для нас важливий Вольф? Відповім коротко: він додатково заряджає нас своєю енергетикою.