«Без людей та єднання навколо мети не було б нічого…»

«Щиро вдячний учням, вчителям і батькам львівського ліцею N52, які через Світлану Колесникову передали на фронт 13 якісних турнікетів, відерко меду і 17 тисяч 372 гривні на дрон!

Усі кошти зароблені ними на шкільному ярмарку. Якщо так вчинить КОЖЕН львівський ліцей — це реально наблизить перемогу!" - написав на своїй сторінці у Фейсбуці журналіст Микола Савельєв.

Я зателефонувала до Світлани Колесникової, аби розпитати її про те, як діти допомагають ЗСУ. Пані Світлана викладає у ліцеї № 52 англійську та світову літературу.

— Ярмарки у ліцеї відбуваються систематично. На одному з семінарів вчителів навчали домедичної допомоги, а, точніше, працювати з турнікетами, — каже Світлана Колесникова. — Компанія подарувала учасникам семінару турнікети. Дехто їх забрав для своїх синів, племінників, братів, родичів, які воюють. Так сталося, що я якраз готувала передачу на фронт. Маю племінників на фронті, однокласників, учнів.

У цей час в ліцеї відбувся ярмарок. Адміністрація, вчителі і діти підтримали пропозицію долучитися. В одну частину України поїхали одні речі, інші - в іншу. Довіряю Миколі Савельєву з давніх часів, тому те, що ви бачили, передано до бойових частин через нього. Все просто. Війна. Осторонь бути не можна. Працюємо з 2014 року. Пригадую, як мій учень готував концерт в госпіталі для воїнів АТО, а тепер він служить у 3-й окремій штурмовій бригаді.

Пані Світлана каже, це не її особиста заслуга, без людей та єднання навколо мети не було б нічого.

— Продаємо на ярмарку солодощі, випічку, напої, картини, квіти. У дітей та батьків — безліч ідей! Відвідуємо воїнів в госпіталях. Завжди на зв’язку з родинами загиблих… Але, розумію, що і цього замало…

— Які суми коштів вам вдається зібрати на ярмарках? — запитую пані Світлану.

— Кожного разу — це різні суми. Крайній збір — понад 20 тисяч грн. Власні кошти добавляють небайдужі: вчителі, друзі, батьки, ті, хто довіряє мені. Кошти збираємо постійно, а не лише на ярмарках. Долучаємося до всіляких зборів. Надсилаємо усе необхідне Новою поштою на усі напрямки, де спекотно… Служив в ЗСУ наш колега вчитель географії Микола Швець. З ним постійно були на зв’язку. Після деокупації Херсона підтримували школярів та їх сім'ї. Пам’ятаю, що найбільше вони чекали … на прапор України.

Є багато різних спогадів… Є люди, які не хочуть називати себе, але вони постійно допомагають ЗСУ, переселенцям, тим, хто потребує! Пам’ятаємо, хто тримає небо над Україною…