Бойові медики люблять погану погоду — щоб їх не помітили ворожі дрони

— На «цивілці» мене захопив у соцмережах американський додаток про тактичну медицину, — згадує про своє захоплення військовослужбовець. — Після мобілізації почав заглиблюватися у цю тему. У нашому полку був звичайним піхотинцем. Але через те, що розбирався у тактичній медицині краще, ніж інші, мені доручили цей обсяг роботи. Під час бойових дій доводилося перебинтовувати, «заклеювати» поранених. Багатьох виносили із позицій. Деякі з тих хлопців потім повернулися у стрій, підтримують зі мною зв’язок.

— Після нелегкої медичної вахти не тягне у кулінарію розслабитися?

— Час від часу, коли я вільний від основної роботи, а під руками є продукти, хочеться приготувати щось особливе. Недавно, коли на нашому напрямку «потеплішало», видав на-гора холодник за харківським рецептом.

— Цивільні люди дуже приблизно уявляють працю бойових медиків…

— Серед нас є бійці-санітари, які перев’язують поранених, медики, які у польових умовах виконують роль міністабілізаційного пункту. Є група евакуації, яка надає допомогу на шляху від «полів» до стабпункту чи до пересувної хірургії.

Під час допомоги пораненим на Курщині отримав важкі поранення і сам. Було травмовано обидві ноги, руку, плече, печінку, 12-персну кишку, ребро.

Деякі поранення і зараз дають про себе знати, тіло ниє.

Наша робота ненормована: буває, о третій ночі можуть зателефонувати, і треба квапитися на допомогу. Коли добра погода, чисте небо, не завжди є можливість евакуації. Тоді російським дронам нас легше вистежити. А от коли хмарно, для нас це — гарна погода. На початку повномасштабного вторгнення, у 2022 році, працювати було набагато легше — через відсутність російських дронів. Тоді ми боялися «градів», танчиків і мін. Зараз дошкуляють FPV-шки…

— У старих воєнних фільмах роботу бойового медика показують так: юна санітарочка тягне на своїх плечах важко пораненого і благає його потерпіти. А як це виглядає зараз?

— В останній час багато евакуацій тих, хто після поранень не може пересуватися, відбувається завдяки НРК (наземним роботизованим комплексам). Але це вдається не завжди. Нема змоги з тилу під'їхати у місце ураження — бо там кружляє рій ворожих дронів. Полюють за ними, за будь-яким медичним транспортом — так само, як за броньованими бойовими машинами типу «Козак» чи цивільними «швидкими» у прифронтовій зоні.

— Чи мають бойові медики все необхідне для порятунку воїнів?

— Основні медикаменти нам виділяють. Але є моменти, коли у воєнній обстановці їх бракує… Скажімо, по бліндажу вдарили російські FPV-шки. Почалася пожежа. Хлопці якось вибралися. А їхні аптечки згоріли. Спробуйте потім списати ці аптечки, бандажі, турнікети і замість них отримати нові! Це займає багато часу: місців два-три. Завдяки волонтерам проблему вдається вирішити. Наша знайома, організатор Французького клубу у Львові Ліана Бенке разом з колегою Марком постачають нам аптечки постійно, добувають для нас медикаменти. Велика подяка цим людям!
На жаль, рівень підтримки ЗСУ з боку населення помітно упав, потік донатів став меншим. Якщо раніше збори на автомобілі для підрозділу закривали за день-два, максимум — за тиждень, то зараз, щоб зібрати на ремонт пікапа 10 тис грн, одного місяця замало.

— Знаю, для бойових медиків збирають 200 тис грн, щоб купити вантажний автомобіль. Наскільки ця техніка важлива у вашій роботі?

— Якщо цей транспортний засіб обладнано як евакуаційну машину, якщо він нашпигований апаратурою, заповнений медикаментами, може перевозити лежачих, якщо там будуть полички для ліків, гачки для крапельниць, це буде супер! На таких машинах не під'їдеш під саму посадку, але вони важливі.

Тому за ними полюють російські дрони. Вантажний автомобіль, оснащений під медицину, значно кращий від звичайного пікапа. У такому транспорті можна оглянути пораненого, у пеналах — тактичні медикаменти, крапельниці, пігулки. Є ноші. Відтак є можливість швидше стабілізувати пораненого під час доправлення з бойової позиції до стабпункту. Надалі - до госпіталю. На непристосованих пікапах пораненого можна довести, але деякі його травми під час їзди можна ускладнити. У мене під час поранення була внутрішня кровотеча. Якби на той момент мене не забрали броньованою технікою, а перевозили у звичайному пікапі, не знаю, чи вижив би. Під час евакуації чув від водія-навідника фразу: «Зловили чотири FPV-шки». В один момент прозвучало: «Хлопці, ми горимо, готуйтеся евакуюватися…» Все довкола було у диму. Слава Богу, якось доїхали…

— Люди не бачать справжньої картини війни, не розуміють проблем фронту. Дехто виправдовує свою пасивність тим, що, мовляв, зібрані кошти буде вкрадено. Дехто каже: у мене брат у ЗСУ, я краще йому кошти відправлю. Гаразд, відправляйте! Але не виключено, що цей брат служить на блокпосту десь у Волинській області, де війни немає. Йому машина не дуже потрібна, а для бригад на передовій вона важливіша…