Фундуковий сад тішить золотими горішками

Михайло Меркулов — фон­довий брокер. А вісім років тому разом із колегою по роботі вирішив зайнятися фундуком. Насадження за­клали в екологічно чистій і мальовничій місцині — по­близу Свірзького замку, що у Перемишлянському районі.

Спочатку пан Михайло долучився суто як інвес­тор. Але віднедавна, піс­ля смерті партнера, довелося звалити справу на власні плечі. Чоловік займається розвитком господарства та збутом про­дукції, а агротехніку взяв під свій контроль агроном Роман, котрий живе у селі Свіржі.

На старті виходило не все. «Це зараз в Інтернеті є багато відео й різноманітної інформа­ції про вирощування горішків. Колись такого не було. Тож до­водилося орієнтуватися на по­ляків і турків. А в них інші кліма­тичні умови та ґрунти», — згадує ентузіаст.

Перше поле закладали вруч­ну — копали лопатами глибокі ямки. Туди кидали добрива, які впродовж наступних п’яти років мають забезпечувати актив­ний розвиток кущів. Поступово вдалося придбати трактор, екс­каватор, пневмобури, борони й іншу необхідну техніку.

Також існувала проблема з посадковим матеріалом. В Україні його катастрофічно бра­кувало, тому купували за кордо­ном. Згодом садівники виріши­ли створити власний маточник. Зараз навіть можуть продавати якісні саджанці.

Звісно, ключова складова успіху — догляд. «Однак чимало залежить від погоди. Весня­ні приморозки здатні погуби­ти врожай, зводячи нанівець людські старання. Трапляється і засилля довгоносиків, котрі псують бруньки та плоди», — розповідає ґазда.

Надзвичайно важливе зволо­ження. Відтак на наступних пло­щах господар хоче облаштува­ти крапельне зрошування.

До засобів захисту та під­живлення Михайло Меркулов ставиться надзвичайно обе­режно. Тому сміливо пригощає своїм фундуком дітей, батьків, друзів.

Торік зібрали близько 600 кг золотистих горішків, а ниніш­нього сезону — понад дві тонни. Звісно, їх слід правильно збері­гати, адже внаслідок тримання у купах плоди пріють. Щоб уник­нути проблем, облаштували спеціальні сушарні. Готова про­дукція може лежати у великих ящиках навіть до десяти років.

Закладаючи сад, надіялися продавати плоди вітчизняним кондитерам, адже більшість цієї продукції привозять в Укра­їну з-за кордону. Однак у нашій країні використовують фундук лише калібрований до певного розміру, фасований у вакуум­ну упаковку. Доволі вузьким є і діапазон діаметра ядра. Аби так підготувати горішки, потрібне дороге обладнання. Та купува­ти його для незначної кількості врожаю недоцільно.

Так народився пост у Фей­сбуці про продаж смачних пло­дів. Отримали чимало відгуків. Тож у вільний час пан Михайло з дружиною Софією відправ­ляли замовлення, перетворив­ши кухню на сортувальний цех. Одержані кошти вирішили ске­рувати на закупівлю устаткуван­ня, яке колотиме горішки.

Удалося налагодити контакт із власником торгової марки «Леополь», що виготовляє у Львові крафтовий шоколад. Вирішили виробляти пасту із шоколаду й фундуку (без до­давання цукру). Вона схожа на «Нутеллу» і не містить жодних шкідливих домішок. То справ­жня знахідка для дітей — со­лодка, добре намащується на хліб, при цьому поживна, віта­мінізована.

До речі, пан Меркулов хоче розвинути ще один напрям — звести неподалік свого саду невеликі будиночки й розвива­ти агротуризм. Сюди змогли б приїжджати люди — щоб відпо­чити на природі, нарвати з гілок свіжих горіхів.