«Наше життя розділилося на «до» і «після»
Відчути «на власній шкурі», що відчувають переселенці з Криму та Донбасу, можна під час інтерактивної інсталяції «Вмісти своє життя у валізу»
Маєте п’ять хвилин на те, аби «вмістити своє життя у валізу». А саме — відшукати у своїй квартирі та скласти у валізу найнеобхідніші речі: паспорт, ідентифікаційний код, папку із майновими документами, гаманець, гроші, аптечку, ключі, телефон та ноутбук із зарядними пристроями, плед, теплі речі, рушник. І останнє — річ на пам’ять про рідну домівку, яку, можливо, покидаєш назавжди…
Зібрали (чи не зібрали) валізу? Лунає сирена, і на вас чекає наступний етап: блискавичний від’їзд, можливо, навіть під бомбардуванням, контрольно-пропускний пункт. А далі — нове місто, де треба знайти помешкання, влаштуватися на роботу і почати життя спочатку. Ви — переселенець, вимушено переміщена особа, або скорочено — ВПО.
Усі ці сумні реалії життя переселенців можна відчути «на власній шкурі», пройшовши через інтерактивну інсталяцію «Вмісти своє життя у валізу», що відкрилася у Львівському палаці мистецтв. Проєкт втілений ГО «Інтерньюз-Україна» за кошти Чорноморського фонду регіонального співробітництва Німецького фонду Маршалла (BST). Інсталяція знайомить із долями більш ніж півтора мільйона вимушених переселенців із Криму та Донбасу. Мета проєкту — подолання стереотипів та упереджень щодо переселенців, поглиблення взаєморозуміння між жителями різних регіонів України.
Журналіст «ВЗ» пройшла «тест-драйв» проєкту. В одній із залів облаштована імітація кімнати: шафи, стіл, стілець, диван. Треба знайти потрібні речі і скласти їх у велику валізу. За 5 хвилин я змогла відшукати лише 300 гривень і взяти іконку на пам’ять… У наступній кімнаті мені на голову вдягли спеціальні окуляри. У них я побачила відео, як переселенці проходять через КПП, стоять у чергах за оформленням довідок, облаштовують малесеньке зйомне житло… І це все — життя реальних людей, які мешкають поруч із нами вже п’ятий рік.
«Ми збирали свої валізи під обстрілами, місяць потім жили в іншій квартирі, — розповіла одна з гідів інсталяції, переселенка з Донецька Наталія Жеребцова. — Борони Боже комусь таке пережити. Словами це неможливо передати, а цей проєкт допомагає відчути, як усе було насправді. Думаю, він допоможе людям. Ми в Донецьку залишили практично все. Наше життя розділилося на „до“ і „після“. Але у Львові для нас з’явилися нові можливості, почалося нове життя. Тут ми вже п’ятий рік. Я за освітою викладач, викладала у репетиторському центрі, працювала на різних посадах, ми виживали, пристосовувалися. Одна з наших донеччанок, теж викладач, тут відкрила у себе талант створення одягу. Мій син Тимофій Жеребцов, піаніст, отримав відзнаку „Талант Львова-2019“. Приємно, що хлопчика з Донецька у Львові прийняли дуже добре».
«За ці роки у Львові внутрішньо переміщених осіб було 9 тисяч. Тепер їх поменшало — зараз 7,5 тисячі, — розповів начальник управління соцзахисту Львівської міськради Ігор Кобрин. — Із них працездатного віку — близько 5 тисяч, а працюють із них близько 3,5 тисячі. Десь до 1,5 тисячі офіційно не працюють, але не факт, що вони не мають зайнятості. Можливо, хтось шукає роботу чи працює неофіційно. У перші роки (із 2014-го) роботодавці не дуже хотіли брати переселенців на роботу. Але зараз ситуація змінилася, бо впроваджено низку проєктів спільно із Львівською ОДА. Це, зокрема, пілотний проєкт „Рука допомоги“, який сприяв переселенцям у пошуку роботи і дав хороші результати».
«Рука допомоги» — це державна програма, але допомагають переселенцям і багато громадських організацій та ініціатив, — говорить радник міністра соцполітики України з питань ВПО у Львівській області Оксана Яковець. — Підтримували, зокрема, Міжнародна організація з міграції — через Центр «Жіночі перспективи», Благодійний фонд «Відродження» та інші. Це допомогло виявити багато позитивних історій успіху серед переселенців".
Проєкт «Вмісти своє життя у валізу» вже був успішно представлений у Києві, а після Львова поїде в Одесу, де експонуватиметься 11−31 липня. Вхід на інтерактивну інсталяцію — вільний.
