Ракові клітини тепер можна побачити — і знищити

Винахід подружжя українських професорів, що нині мешкає у США, потряс не лише Америку, а увесь науковий світ. Олег та Олена Таратули створили речовину, яка робить ракові клітини видимими й допомагає їх убивати! При цьому вона абсолютно не шкідлива для здорових клітин. Це вже підтвердили дослідження на тваринах. На черзі — випробування на смертельно хворих людях.

ЦІ видатні науковці з наших країв: Олег — з Яворівського району Львів­щини, Олена — з Іваничівського ра­йону Волині. Обоє закінчили Львівський університет імені Івана Франка. Їх зве­ла хімія. Олена познайомилася з Олегом під час навчання на хімічному факульте­ті. Поряд з любов’ю до науки зародило­ся й сильне почуття кохання. На третьому курсі дівчина привезла додому знайоми­ти з батьками майбутнього зятя.

— Це були важкі часи, — згадує мама науковиці Галина Семенівна Богун. — Нам з чоловіком зарплати затримували. Щоб якось протриматися, брала відпуст­ку на роботі й на кілька тижнів у Польщу на заробітки їздила. Так виживали. А тут — весілля. Але діти сказали: «Якщо ми не одружимося, то кидаємо вчитися і йдемо працювати». Бо ж заочного відділення на хімічному факультеті немає.

Матері було боляче це чути. Адже Оленка марила наукою. Здавалося, змалку йшла до великої мети. Сама на­вчилася читати, неодмінно на будь-яке свято замовляла енциклопедію чи іншу книгу. Як пішла в школу, із захоплен­ням штудіювала уроки, годинами сиділа за різними підручниками та зошитами, бо хотіла знати більше. І стала відмін­ницею. Пізніше сама виписала собі по­сібник зі швидкочитання і курс навчання англійської мови «Єшко». Цю іноземну вивчила самостійно, адже у школі ви­кладали німецьку… А ще ж допомагала батькам по господарці — на ній у парі з матір’ю були і городи, і корови, і хатня робота. Все встигала і все робила з охо­тою.

А яка донька була по-доброму впер­та! Що задумала — до того прагнула, того досягала. Так, навіть не порадившись з батьками, покинула сільську школу й сама подалася вступати в Нововолин­ський науковий ліцей — і стала його уче­ницею. А там їй трапилася талановитий педагог, автор підручників з хімії, канди­дат наук Ольга Березан. Завдяки їй хі­мія стала для дівчини найулюбленішим предметом.

Обранець доньки майбутній тещі від­разу припав до душі. Бачила, Олег такий же приязний до людей і залюблений в на­уку, як і її доня. І щиро закоханий в Олен­ку. Серце відгукнулося і на його особис­тий біль, бо хлопець рано втратив батька, а мама, овдовівши, виховувала ще двох близнят.

Та вивчилися діти — постала інша про­блема: робота. Виявилося, перспектив­ним хімікам нема де приткнутися… Олег подався на будови, Олена вже наважила­ся спробувати опанувати іншу спеціаль­ність. Та хімія не відпускала. Обоє писали наукові статті і публікували їх за гонорари у зарубіжних журналах. Одна з таких ро­біт потрапила на очі відомому американ­ському професору. Невдовзі він надіслав подружжю виклик.

Ціна перельоту за океан для Таратул-Богунів була на той час просто захмар­ною. Та батьки не довго сушили голову над тим, де взяти гроші. Розуміли: такий шанс випадає раз на життя. Продали дві корови, свиню, дозичили 1100 доларів — й зібрали Олега та Олену в дорогу.

Таратули довели: у них не випадко­во повірила Америка. Свого часу вчи­лися та працювали у Нью-Джерсі та Філадельфії. Та згодом переїхали до Орегону. Цей край їм нагадав Карпати, почувалися тут як вдома. І стали плід­ніше творити. Невдовзі їхнім ім’ям на­звали лабораторію Орегонського уні­верситету! Бо Таратули зробили просто неймовірне відкриття.

Чотири роки вони билися над речови­ною, яка б, проникнувши в організм, змо­гла самостійно знайти ракові клітини. І таку таки винайшли. Розроблений україн­цями препарат з кров’ю потрапляє в тіло й затримується саме в уражених ділян­ках. Під час обстеження він світиться, тож медик чітко бачить його контури. Це осо­бливо важливо для хірургів, які видаляють пухлини. Адже якщо пропустити хворе місце, рак розвиватиметься з новою си­лою й більш агресивно, стане менш чут­ливим до хіміотерапії, людині просто не лишиться сил з ним боротися. Якщо ж рак лише почав рости, речовина, винайдена Таратулами, його повністю вбиває.

Ефективність такого методу вже до­ведена на тваринах. Тепер науковці че­кають на дозвіл почати застосовувати препарат на людях. Якщо клінічні випро­бування будуть вдалими, винахід Таратул назвуть проривом ХХІ в медицині. І мож­ливо, його висунуть на Нобелівську пре­мію.

Тим часом Олена та Олег наукові екс­перименти не припиняють. Навіть наро­дження донечки не «вигнало» маму з ла­бораторії у довгий декрет. Уже в місяць вона віддала дитя в садочок й поверну­лася до «ненажерливих» ракових клітин. Вона разом з чоловіком вірить, що їхнє відкриття врятує не одне життя — тисячі!

Волинська область