Хто намагався зірвати похорон героя у Львові?

26 серпня у Львові, на Личаківському цвинтарі, поховали 21-річного атовця Мар’яна Найду (позивний Нейтон). Мар’ян загинув 23 серпня під час бою поблизу селища Кримське Новоайдарівського району Луганської області. Як розповіли побратими хлопця, загинув героїчно. Під час бою був поранений побратим Мар’яна, і той ціною свого життя закрив товариша від куль ворожого кулемета… Під час поховання воїна на Личаківському цвинтарі, за словами очевидців, сталося «непорозуміння через релігійні переконання». Інцидент дуже нагадує чергову провокацію у рамках розв’язаної Росією проти нашої держави гібридної війни.

Прощання з Мар’яном Найдою від­булося в Гарнізонному храмі Свя­того Петра і Павла. Далі процесія рушила на Личаківський цвинтар. Он-лайн-трансляцію похорону вів голова правління громадської організації «Бу­дуємо Україну разом» Ігор Фінканін (про це його попросили хлопці, які воюють на сході України). Спершу процедура похо­вання на цвинтарі була звичною. «Пливе кача…», «Отче наш…». Усі присутні моли­лися разом зі священиками. Біля гробу помітно вирізнялися із натовпу хлопці у чорних футболках, на яких був напис «Ба­тальйон особливого призначення «Дон­бас». Священик отець Степан Сус звер­нувся до присутніх: «Якщо хтось хоче сказати кілька слів, запрошуємо до мі­крофона». Вийшов боєць, говорив росій­ською. Подякував батькам, що виховали такого сміливого воїна. Вибачився перед матір’ю загиблого Героя… Після цього до гробу несподівано вибіг чоловік у чорно­му вбранні і вигукнув: «Рогенвальд — сла­ва тобі!». Після цього поклав у труну со­киру…

Хтось з присутніх звернувся до мате­рі загиблого воїна: «Ви хочете, щоб він був похований з сокирою?». Прозвучала відповідь: «Так». Із натовпу лунали закли­ки до хлопців, аби ті дали пояснення, що відбулося… «За 88 похоронів, які ми про­вели на Личакові, ніхто не посилав мене матом» — обурювався отець Степан Сус. Раптом між двома молодиками почала­ся бійка… «Що ви цирк тут влаштували?», «Треба було просто пояснити, що відбу­вається…», — було чути у натовпі. Хтось знову підійшов до матері загиблого хлоп­ця. Вона розгублена, каже: «Я не зрозу­міла…».

Чути було, як російськомовні хлопці обурюються, навіщо їх знімають у прямо­му ефірі. Виникає чергова суперечка.

«Він так хотів», «Маму не чі­пай», «Потім будуть казати, що „айдарівці“ не можуть похо­вати…», «При чому тут «айда­рівці?», «Нехай сокира буде…» — чути голоси у натовпі. Далі звучить Гімн України, і моги­лу засипають землею. Отець Степан Сус знову обурюєть­ся, що його посилають ма­том. Звертається до одного з молодиків. Далі — тиша. Люди кладуть на могилу квіти і вінки. Чути «Отче наш…».

«Настоятелю гарнізонно­го храму прев. апп. Петра і Павла у Львові Степану Сусу привселюдно погрожува­ли російськомовні молодики спортивної зовнішності та на­магалися провести похорон за язичницькими обрядами». Про це у «Фейсбуку» після по­хорону повідомив колиш­ній директор Личаківського цвинтаря, заслужений діяч мистецтв України Ігор Гавришкевич.

«Хто і чому прилюдно по­грожував настоятелю гарні­зонного храму Петра і Павла у Львові Степану Сусу? Після відправи богослужіння у храмі та після заупокійної біля гро­бу полеглого днями воїна АТО Мар’яна Найди на полі почес­них поховань Личаківсько­го цвинтаря в присутності со­тень людей сталося щось… непередбачуване… Причет­ні до цього були молодики спортивної виправки з виро­зумленими поглядами, схожі на представників спецслужб, але в однакових чорних май­ках», — написав пан Гавриш­кевич.

За його словами, присут­ні на похороні спочатку поду­мали, що це знайомі загибло­го прийшли і зупинилися біля входу на цвинтар, — аби спо­стерігати і охороняти.

«Але однакові майки і ро­сійська мова свідчили про протилежне. До того ж згодом разом з похоронною процесі­єю людей в однакових чорних майках прибуло біля сотні. Ще з десяток таких прибули на байках. У їх розмові було чути про язичництво, про рунвіру… про те, як ховали вікінгів з ме­чем і сокирою, про нібито за­повіт загиблого поховати його за їхнім звичаєм, бо він був їх­нім другом», — розповів Ігор Гавришкевич. За його слова­ми, один «чорномаєчник» таки поклав сокиру в труну і нага­дав про традицію спалення. Отець Степан Сус намагався все спрямувати у мирне хрис­тиянське русло і просив не пе­решкоджати похованню.

«Мати воїна зовсім роз­губилася. Адже за Законом „Про поховання та похорон­ну справу в Україні“, за умови відсутності письмового воле­виявлення загиблого, обряд його поховання визначають найближчі родичі, тобто при­сутня мати. Саме це нагадав настоятель храму, але у відпо­відь від чорномаєчників було чути брутальні мати і погро­зи! Після цього втрутилися ветерани-добровольці АТО з вимогою дати поховати за во­лею матері. На них було вчи­нено „кулачний“ напад», — по­відомив Ігор Гавришкевич.

Аж згодом, за словами пана Гавришкевича, хтось викликав поліцію, однак вона нікого не затримала. «Питання — чому? Адже дехто з нападників по­водився явно агресивно. Крім цього, такі дії можна розціню­вати як глум над померлим, що тягне за собою криміналь­ну відповідальність. Дехто з них спостерігав і за допомо­гою мобілки консультувався здалеку з пагорба. Відчувала­ся системна підготовка гучно­го скандалу».

«Є великі сумніви, що таке могло виникнути спонтанно. Тому питання до наших спец­служб: чи це нормально, що ніхто про випередження таких ситуацій у період відзначення Дня Незалежності не дбає? А можливо, вистачило б кількох поліцаїв?..» — додав Ігор Гав­ришкевич.

На жаль, отець Степан Сус категорично відмовився від коментарів. Проте у соцме­режах не вщухають жваві дис­кусії на цю тему. «Бачила цих хлопців у центрі близько 5-ї години (приблизно 20 чоло­віків) — говорили російською мовою, голосно матюкались і мали дуже багато тату, май­же у всіх тату з павутиною на лікті, може, знаєте, що воно означає?».

Як з’ясувала журналіст «ВЗ», це татуювання воїнів-ві­кінгів. Татуювання на ліктях — магічні знаки або руни, що начебто захищають воїнів у бою. Про те, що відбулося на цвинтарі, погодився розпо­вісти один зі свідків, який по­просив не називати його іме­ні. «Мар'ян прийняв вірування вікінгів. Рогенвальд — це його ім’я у їхній вірі. Очевидно, він заповів товаришам поховати його як воїна. Священик, оче­видно, про це не знав. Був шо­кований і не знав, що робити».

Як розповіла журналіс­ту «ВЗ» інша очевидиця, кон­флікт почався ще у церкві у Львові. Вважає, на 99% це провокація. «Військовий, який супроводжував тіло, побачив язичницьку атрибутику в труні, сокиру та вервиці, ще у Бро­дах, — розповідає пані Олена. — У львівській церкві свяще­ники не знали, що робити. До храму в останній момент за­бігло п’ятеро збуджених чо­ловіків у чорних футболках… Вони ще там послали свяще­ника матом… Але «Айдар» їх відтіснив. Усі казали, він хрис­тиянин, обряд треба провес­ти, бо священики вже збира­лися йти… Покликали маму, вона сказала, мовляв, робіть як знаєте… Можливо, чогось боялася.

Усе продовжилося на цвин­тарі… Ті язичники намагалися забрати тіло з цвинтаря, каза­ли, за їхнім обрядом тіло тре­ба спалити і розвіяти прах за вітром. «Як собаку зарити не дамо» — це їхні слова. Вони поклали у труну сокиру, таку різьблену, але свій обряд до кінця не провели".

P. S. В обласній поліції журналісту «ВЗ» повідоми­ли, що жодного звернення до правоохоронців з при­воду інциденту на Личаків­ському цвинтарі ні від кого не надходило.

Довідка «ВЗ»

Старший солдат Мар’ян Володимирович Найда наро­дився 13 квітня 1997 року у місті Львові. Закінчив Львів­ський навчальний комплекс ЛНВК «Провесінь». Продо­вжив навчання у Львівському автомобільно-дорожньому коледжі та Технічному коледжі Національного університе­ту «Львівська політехніка». У 18 років пішов добровольцем у батальйон «Донбас». З серпня 2015 року до вересня 2016 року перебував на військовій службі у Національній гвардії України (військова частина 3057) у м. Маріуполь. З лютого 2017 року проходив службу за контрактом у Збройних си­лах України. Загинув 23 серпня в с. Кримське Луганської області. У Героя залишилася мама та молодший брат.