Передплата 2024 ВЗ

«І нацисти, і радянська влада не церемонилися з єврейською історією…»

Протягом двох тижнів львівські волонтери витягли з-під асфальту понад сто мацев (надмогильних плит), якими німецькі нацисти вимостили вулицю

Сенсаційною знахідкою цього літа у Львові є масове «поховання» на вулиці Ганни Барвінок давніх єврейських надгробків — мацев. Ці німі свідки трагічної історії виявили під шаром асфальту під час планового ремонту вулиці. І німецька окупаційна, і післявоєнна радянська влада замощували цими надгробками дороги… Ці знахідки набули не лише загальноукраїнського, а й міжнародного розголосу, сюжети про це з’явилися на закордонному телебаченні.

Розкопками та вилученням каменів займався Львівський волонтерський центр при Всеукраїнському єврейському благодійному фонді «Хесед-Ар'є». Після двох тижнів нелегкої роботи було піднято на поверхню 100−120 плит (порахувати точно неможливо, бо багато з них — у фрагментах). І ще значна частина їх залишилася під асфальтом.

Наразі камені-надгробки лежать обабіч вулиці, уже немає місця, де їх складати. Цього тижня їх перевозитимуть туди, звідки вони й походять — на єврейську дільницю Янівського цвинтаря.

Про історію та подальшу долю знахідок журналіст «ВЗ» розмовляла з безпосереднім координатором робіт із підняття надгробків, керівником Волонтерського центру Олександром Назаром.

«Наразі ми видобули з-під асфальту все, що змогли, — розповів пан Олександр. — Робота була важкою, перший тиждень викопували камені вручну. На другий тиждень зібрали гроші й орендували екскаватор. Надгробки — з червоного пісковику, коли їх діставали, він розшаровувався, бо був постійно залитий водою через верхній шар асфальту. Думаю, тут є ще багато мацев.

Звісно, можна було ще довбати, але виникла проблема, як це все перевезти на цвинтар. У четвер, 12 липня, спробуємо це зробити. Хочемо орендувати кран-маніпулятор, а він бе ре лише 3−5 тонн. Доведеться їздити кілька разів. А кожен виїзд — це 400 гривень за годину… Зараз там шляхоремонтники будуть відновлювати асфальт. А ми будемо чекати наступного етапу ремонтних робіт. Тоді будемо діставати те, що не змогли цього разу".

— Що далі буде з цими плитами?

— Наразі поскладаємо їх на єврейській дільниці Янівського цвинтаря. У перспективі хочемо зробити меморіальну стелу при вході, куди вмуруємо ці плити. Думаю, наступного року будемо це робити.

— Що відчували, коли займалися цією роботою?

— Відповідальність. Хоча не перший раз викопуємо надгробки. Торік у Добромилі проводили подібну акцію. Завдяки місцевим активістам, депутатам, вдалося на місці колишнього єврейського цвинтаря вимурувати меморіальну стіну зі 120−130 надгробків. У Львові є багато місць, де під землею є надгробки. Наприклад, на подвір’ї музею «Тюрма на Лонцького». На вулиці Личаківській, при виїзді з вул. Чехова. Зараз там мають зводити висотний будинок, то ми весь час ходимо дивимося, чи не почалися роботи. Коли почнуться, постараємося домовитися, щоб забрати мацеви. Думаю, там теж буде близько сотні надгробків.

— Ви читали написи на цих плитах. Що за люди там були поховані?

— Читали частково, бо деякі були забиті глиною. Треба буде чистити. З часом прочитаємо все. Були написи і польською мовою, але є і єврейські. Це звичайні люди, які були поховані на Янівському цвинтарі у 20−40-і роки минулого століття. Останні дати — лютий 1940 року. Є один надгробок, пані Гаусманової, який я знайшов на старому фото з Янівського цвинтаря, коли він ще стояв вертикально…

— Чим ще займається Волонтерський центр?

— Намагаємося зберегти єврейську культурну спадщину. До нас надходять сигнали з усієї Львівщини. Щойно нам написали з Ходорова: там роблять якісь гаражі і знайшли багато мацев. Зараз їдемо в Рогатин із нашими друзями-американцями, подружжям Марлою і Джеєм Осборнами. Будемо прибирати на єврейському цвинтарі. Їхня родина походить з Рогатина. Вони вже кілька років живуть у Львові, створили проект «Єврейська спадщина Рогатина». Хочуть там зробити меморіальний парк на місці масових розстрілів євреїв під час Другої світової війни.

Торік вони робили дослідження меж масового захоронення розстріляних. Для цього в Рогатин приїхала археологічна компанія з Великої Британії, яка сканувала землю.

Влаштовуємо «круглі столи», екс педиції, волонтерські табори, ку ди приїжджають усі, хто цікавиться спадщиною, як з України, так і з-за кордону. Можливо, якщо нам вдасться привернути увагу до єврейської спадщини, привернеться увага і до української, польської, німецької спадщини на наших теренах. Тому що все це руйнується катастрофічно. Наприклад, Львів забудовується шаленими темпами. На жаль, місцева єврейська громада старіє, вмирає, молодь виїжджає… Але є багато ініціативних неєвреїв, які хочуть долучитися до цієї роботи і активно провести свій час. Торішній волонтерський табір показав: люди були дуже задоволені, що зробили корисну справу власними руками. Їх переповнювали позитивні емоції.

Про історію єврейської дільниці Янівського цвинтаря журналісту «ВЗ» розповіла історик, директор музею «Слідами галицьких євреїв» при Всеукраїнському єврейському благодійному фонді «Хесед-Ар'є» Ольга Лідовська.

— Звідки походять надгробки, які зараз знайшли на вулиці Ганни Барвінок? У мерії кажуть, що вони — зі старого єврейського цвинтаря, який був знищений (на тому місці зараз Краківський базар).

— Ні, вони з Янівського цвинтаря. Основна маса знайдених надгробків датовані початком ХХ століття, а старий єврейський цвинтар був закритий 1855 року. Після того там поховань не було.

24 серпня, рівно через два дні, як закрили старий єврейський цвинтар, при вулиці Янівській відкрили новий єврейський цвинтар. Тому маємо точну дату, після якої всі поховання відбувалися на місці, де зараз маємо юдейську дільницю Янівського цвинтаря. За цим цвинтарем доглядала єврейська громада аж до 1962 року.

— Зараз там є і старі поховання?

— Там переважно сучасні поховання. Більшість поховань, що залишилися з довоєнного періоду, неідентифіковані, тому що їх розібрали нацисти під час окупації. Але коли Львів звільнили від нацистів, там з’явилися нові поховання, і зараз їх можна побачити. На цьому цвинтарі перепоховали людей, знищених нацистами під час масових розстрілів.

Також нацисти зруйнували і старий єв рейський цвинтар. А радянська влада закінчувала цю руйнацію 1947 року. Я бачила копію документа, датованого 1947 роком, де було написано, що Краківський базар переноситься на територію старого єврейського цвинтаря. Коли там знімали над гробки, кістки виходили на поверхню, і ці потривожені рештки людей перепоховали на Янівському цвинтарі. Це була одна братня могила. Досі про це є пам’ятний знак при вході на цвинтар.

Нові поховання на Янівському почалися у 1946−47 роках. Це вже були євреї повоєнного періоду. Хоча це були, умовно кажучи, вже радянські люди, але надгробки їхні підписані ідишем.

Традиційні єврейські надгробки писалися івритом (стародавньою єврейською мовою). Ідиш — на той час це була побутова мова, але власне нею підписано багато надгробків на Янівському.

— Чому деякі мацеви, які зараз знайшли на вул. Барвінок, підписані і латинкою?

— На початку ХХ століття єврейська громада у Львові вже була дуже неоднорідною. Багато було нерелігійних євреїв. Але вони вважали себе частиною громади, їх ховали на єврейському цвинтарі. Оскільки ці люди бути більш світськими і, можливо, не знали ідишу, то є надгробки, підписані частково івритом, частково — латинкою. Можна побачити саму лише латинку.

— На єврейській дільниці Янівського цвинтаря зараз немає мацев?

— Старих надгробків там лишилося мало. І це камені, які лежать на землі. А насправді вони мають стояти вертикально. Добре, що зараз на вулиці Барвінок підняли ці надгробки. Чудово, що вони збереглися у такому стані.

Тепер можемо описати та ідентифікувати їх. Це додаткова сторінка єврейської історії Львова. Тому що люди, які були поховані на Янівському цвинтарі, відігравали значну роль не тільки у житті єврейської громади, а й у житті цілого міста. Наприклад, Іммануїл Блюменфельд наприкінці ХІХ ст. допомагав писати новий статут міста Львова. Він був першим євреєм-юристом у Львові. Також там був похований доктор Еміль Бик, ім’я якого носила одна із львівських вулиць у Краківському передмісті. Живописні портрети цих поважних людей зберігаються у Галереї мистецтв. Їх намалювали у 1930-ті роки. Побачивши ще й їхні надгробки, можемо доповнити біографії цих людей, які так само творили історію міста, в якому ми живемо.

— Чи було відомо, що під асфальтом на вулиці Барвінок є надгробки?

— Знали, що вони там можуть бути, але це не була стовідсоткова впевненість, тому там не проводили розкопок. Але у цьому районі надгробки час від часу з’являються — частинами, у вигляді каміння, де видно лише по кілька літер. Два роки тому так само ремонтували дорогу на цій же вулиці і теж знайшли надгробки, але небагато. Люди, які їх знаходять, одразу телефонують у «Хесед-Ар'є» або в інші єврейські організації чи міську раду. Цього разу добре, що у мерії дали більше часу, щоб мацеви можна було якісно демонтувати.

Після війни радянська влада не церемонилася із єврейською історією. Під пам’ятником Леніну, коли його знімали, також знайшли мацеви. Багато місць, вимоще них надгробками, є й на Львів щині та інших регіонах України. У радянський період це було просто каміння, яке було зручно використовувати для господарських потреб.

— Чи приїдуть з-за кордону науковці, щоб вивчати надгробки з вулиці Ганни Барвінок?

— Наразі не відомо. У Львові уже є свої фахівці з юдаїки. В УКУ готують чудових істориків, і вже є нова генерація науковців, які знають ідиш та іврит, можуть прочитати текст на надгробках. Ці фахівці працюють у львівських музеях і викладають в УКУ. Хоча, звичайно, цікаво було б, аби приїхав хтось з-за кордону. Бо за кордоном теж є інформація про видатних львів’ян. І дуже важливо, коли історія доповнюється новими фактами.

Фото авторки

Схожі новини