«Раніше добирання на роботу нагадувало дев’ять кіл пекла»

Два тижні тому на Сихів поїхав перший трамвай. На цю подію сихівці чекали 50 років! Цей мікрорайон, тепер один з найбільших у Львові, почали розбудовувати 1966 року. До речі, у Генеральному плані передбачалося будівництво колій. Як і у плані забудови району 1978 року. Втім, грошей на трамвай завжди бракувало. Минали роки, десятиліття, а трамвай так і залишався нездійсненною мрією сихівців. Нарешті дочекалися!

Тож чи полегшив життя сихівцям омріяний трамвай? Як він працює і з якими труднощами зіткнулися і водії, і пасажири? Журналіст «ВЗ» проїхалася новеньким сихівським «Електроном».

Подорож «вісімкою» почала з кінцевої зупинки — площі Соборної. Розвернувшись по колу, новенький «Електрон» під’їжджає до зупинки. О дев’ятій ранку у будень людей, на диво, мало. Більшість народу о такій порі їде, навпаки, з Сихова у центр, тому з центру трамвай напівпорожній. На маршруті, крім новеньких «Електронів», є і старі трамваї. Якраз такий під’їжджає до зупинки. «На старому кориті не поїду. Краще почекаю нормальний трамвай. Стільки років чекала, то ще почекаю», - каже сихівчанка Марія Романівна. Чекати довго не доведеться, на маршруті 13 трамваїв, тому ходять вони з інтервалом 5-8 хвилин.

Перше позитивне враження від подорожі - у салоні тепліше, ніж у стареньких «холодильниках на рейках». Якщо їхати до кінцевої, то шалик чи шапку треба знімати. Доїхати з центру до Сихова (кінцева зупинка - Кінотеатр ім. Довженка) і навпаки можна за 30-40 хвилин. «Раніше добирання на роботу більше нагадувало дев’ять кіл пекла, як у Данте. Зараз інша річ! Я працюю неподалік площі Ринок, а живу за кінотеатром Довженка. Тому тепер після дороги на роботу око не сіпається, як раніше», - каже один з пасажирів 29-річний Дмитро Іващенко.

Курсують трамваї з шостої ранку і до дванадцятої ночі (з часом маршрут обіцяють зробити цілодобовим). Люди таким графіком задоволені, кажуть, трамвай набагато зручніший та надійніший за маршрутку чи навіть таксі, яке, по-перше, дороге, а по-друге, часто-густо підводить, вчасно на виклик не приїжджає.

Колія переважно окремо від основної дороги, тому «герої паркування» не заважатимуть проїзду трамвая.

Щоправда, є певні нюанси, які не всім до душі. Наприклад, надокучливі оголошення, які лунають безперестанку. Пасажирам розповідають про історію львівських трамваїв, час від часу діти читають віршики: «Червоне світло каже «стій», а жовте - «ще не можна». Зелене каже: «Їдь мерщій!». І слухається кожний». «Їжджу трамваєм щодня, іноді по 3-4 рази. За ці два тижні вже напам’ять вивчив всі ці історії та віршики. Хочеться послухати тишу, особливо після робочого дня. Перші кілька днів слухав із задоволенням, а зараз вже нудить. Хоч би щось нове додавали. Навушники не рятують, поспати не вдається, бо надто голосно «віщають», - скаржиться студент ЛНУ Сашко.

Після кожного оголошення пасажирам нагадують, що проект «Трамвай на Сихів» створено за підтримки уряду Німеччини. Жіночий голос з мікрофона також попереджає про відкривання та закривання дверей.

Я сіла неподалік компостера. За час поїздки, а це хвилин 40, закомпостирували лише 12 квитків. Отже, всі з проїзними чи просто «зайці». Хоч пасажирів і попереджають, що «на лінії контроль», контролера так і не побачила. Цікаво, що квиточка на сидіннях пасажири не залишають, як це буває на інших маршрутах.

Трамваї чистенькі та добре освітлені, ввечері можна почитати. У салоні є табло, яке показує маршрут та зупинку. Їздити такими трамваями - задоволення. Вони відчутно контрастують з іншими маршрутами, де трамвайні вагони вже давно на ладан дихають.

Фото Максима Міщенка