Депутати провалили іспит на підтримку української музики
«ВЗ» розібрався, чому депутати знову не проголосували за квоти на українську музику та навіщо створили альтернативний законопроект
Парламентарії провалили голосування за закони про квоти української музики. Наразі є два законопроекти.
Кілька місяців тому, коли перший законопроект №3822 було зареєстровано, він викликав шквал критики. Десятки українських зірок виступили проти. Музиканти вважали пропозицію міністра Кириленка популістським кроком, який намагається розділити українців за мовною ознакою. Серед підписантів були Андрій Хливнюк, Джамала, Віталій Козловський, Наталія Могилевська, Злата Огнєвіч, Ірина Білик, Світлана Лобода, Руслан Квінта та інші. Дехто свою позицію пояснив, що насильницька українізація може дати зворотний ефект. Мовляв, треба шукати інші методи та способи вирішення цієї проблеми. Однак цього рішення не знайшлося досі. Наші слуги народу вкотре провалили іспит на підтримку української культури й національної безпеки. Законопроект №3822 та його конкурент — альтернативний 3822-1 — не набрали потрібної кількості голосів. 3822-1 відправили на повторне перше читання, а 3822 — вважається відхиленим.
Розроблений громадськістю та медіа-експертами законопроект 3822 встановлює квоту на 35% для української пісні в радіоефірі. Нині пісні українською мовою на ФМ-станціях займають лише 5%, і зовсім не через брак музичних творів, просто тисячі з них не потрапляють до ефіру. Це політика власників, які забивають ефір російською попсою або шансоном.
Невдовзі лобісти зареєстрували альтернативу — законопроект 3822-1. Пропонується вивести частину станцій з-під дії закону, а для решти знайти “лазівки”. І ще низка механізмів та схем, які нівелюють квоту ледь не до 10% , тобто майже залишають все як є.
Позафракційні депутати побачили позитив в обох законопроектах. Оскільки в альтернативному йдеться не лише про радіо, а й про телебачення. Однак у законі 3822 є одна дуже важлива вимога, якої немає у 3822-1. Українська музика повинна лунати рівномірно упродовж доби, в тому числі в прайм-тайм, а не в той час, коли бажає медіа-власник.
По коментарі тароз’яснення я звернулася до менеджера і промоменеджера українських артистів Галини Гузьо: “Навіть на 25-му році незалежності українці не можуть зрозуміти, що без потужного захисту і стратегічної підтримки своєї культури, свого інформаційного простору незалежність — це фейк. Коли у залі парламенту демонстративно не знаходиться достатньої кількості народних обранців, які щиро вболівали б за українську музику, за український медіа-простір, закрадається сумнів: шановні парламентарії, на яку державу ви працюєте? Законопроект №3822 і так доволі компромісний: невже 25% україномовної пісні на перший рік, 30% на другий і 35% на третій — це так багато? Чи в Україні в ефірах найбільш популярних всеукраїнських радіостанцій та телеканалів одна україномовна пісня повинна звучати раз на годину чи навіть дві (тобто до 5-ти відсотків!)? На тлі національно-патріотичного піднесення з’явилося багато нової української музики. Вся ця музика — сучасна, якісна, цікава ”.
Пані Галина також підкреслила, що через нашу безхребетність ми програли інформаційну та культурну війну Росії: “Після культурного вибуху в Україні на початку 1990-х уже до кінця століття наша країна ганебно програла інформаційну війну північному сусідові — ми без бою, проявивши тотальну безхребетність, віддали свій медіа-ринок російським зіркам: їхні пісні почали домінувати на радіо, їхні обличчя почали все частіше з’являлися на українських каналах. Водночас українські артисти у власній країні опинилися на задвірках. Зараз той момент, коли можемо повернути собі український інформаційний простір — перекроїти його на наш, український лад. Але для цього мають бути встановлені чіткі та зрозумілі правила гри, які були б спрямовані на підтримку національного культурного продукту. 25% (з перспективою до 35%) україномовного пісенного наповнення ефірів у прайм-тайм (!) і є такою стратегічною реформою, яка у швидкій перспективі зможе зробити український медіа-простір хоча б наполовину українським. Альтернативний законопроект №3822-1, який називають «олігархічним», має надто багато лазівок, які дозволять оминати квоти на україномовну пісню. Якщо депутати приймуть його, мій прогноз: мало що зміниться. Ми і зараз маємо законодавчо встановлену норму в ефірах — 50% продукту від національного виробника. Хтось відчуває ці 50%? Мало того, що у формулюванні «від національного виробника» повністю нівелюється мовний принцип — ще й більшість україномовних пісень прокручують уночі, «для галочки».
Законопроект 3822-1 підтримав Міхал Камінскі, депутат польського Сейму, автор аналогічного законопроекту в Польщі: “Я думаю, що цей закон є успіхом. Підхід до нього цілком відповідає принципам європейських країн у зёахисті національної культури”.
