Передплата 2024 ВЗ

«Наша зброя – слова…»

Журналіст «ВЗ» чергувала у нічну зміну з патрульною поліцією Львова.

Одні називають реформу поліції однією з найуспішніших за останні два роки, інші скаржаться на некомпетентність патрульних. Соціологічні дослідження свідчать про високий рівень довіри до патрульної поліції. Українці покладають великі надії на молодих стражів порядку. Журналіст «Високого Замку» вирішила побачити роботу патрульної поліції зсередини — під час спільного нічного патрулювання.

Сихів — найбільший житловий масив Львова і, згідно із соцдослідженнями, входить у топ-10 найнебезпечніших спальних районів України. Саме його було обрано для пішого патрулювання у ніч з п’ятниці на суботу. Мене зустрічають двоє молодих поліцейських — 23-річний Антон Гончар та 27-річний Володимир Пивовар. І поки на мене, задля безпеки, одягають бронежилет (важить він близько 10 кг), цікавлюся, з чим пов’язаний вибір цієї відповідальної та небезпечної професії. Антон за освітою — хімік-технолог, Володимир — менеджер, працював інженером на Львівській залізниці.

«Всі чекають змін, але, щоб їх відчути, треба починати зі себе, — говорить Антон. — Моя мета — змінювати на краще думку про правоохоронні органи, довести собі та людям, що Україна може змінюватися на краще». «Два роки тому ми всі почали писати нову українську історію, і щоб бути її частиною — я тут, — каже Володимир. — Зміни почнуться тоді, коли цього не тільки захочемо, а й докладемо певних зусиль». За цією патетикою з’ясовую, що зарплата у патрульних — вісім тисяч, і вони на неї не нарікають. «Так, як нам обіцяла влада, так і платять», — резюмує Володимир.

І ось вирушаємо у рейд. В одному з дворів — компанія за розпиттям алкогольних напоїв. Порушники отримують попередження, після недовгої бесіди ховають пляшки в пакет і розходяться. Питаю, як зазвичай люди ставляться до роботи патрульних і чи часто виникають конфлікти. «Спочатку люди сприймали нас як щось нове і незвичне, звідси і тисячі селфі з поліцейськими, — розповідає Антон. — Сьогодні нас сприймають як представників правоохоронних органів, як людей, які можуть та хочуть прийти на допомогу». Володимир додає: «Люди різні, дехто підтримує, інформує, а є й ті, хто заважає та провокує. Такі, як правило, проти всіх та всього. На щастя, підтримки відчуваємо більше».

За ніч ми зробили більш як п’ять попереджень людям напідпитку. Порушники були невдоволені, та все ж чемно ховали «предмет злочину». «Ми з Володимиром часто патрулюємо Сихів і, оскільки це спальний район, фіксуємо багато сімейних сварок, особливо у вихідні, куріння в громадських місцях, алкоголь», — розповідає Антон. Хлопці кажуть, що сьогодні на диво тихо, зазвичай мають близько десяти викликів.

Зброю застосовують нечасто: «Наша зброя — слова. Переважно попереджаємо та проводимо бесіди з населенням. Зазвичай ставляться з розумінням, але бувають і агресивні порушники, які відмовляються виконувати наші вказівки. З ними розмовляють вже у відділі поліції. Якщо ситуація надто складна, а злочинець небезпечний, доводиться застосовувати і зброю».

Протягом ночі до поліцейських часто підходили перехожі з різними питаннями, дехто просто бажав спокійного патрулювання. «Патрульна поліція працює більш як півроку, люди звикли до нас. Але бувають цікаві випадки. Люди своє порушення визнають, але під час спілкування з нами чомусь різко змінюють свою думку. Наприклад, приїжджаємо на сімейну сварку: побита жінка спочатку плаче і благає забрати чоловіка до райвідділу, а коли просимо написати заяву, відмовляється від своїх слів. А без цього ми не можемо забрати людину у відділ поліції», — розповідає Володимир. Його напарник додає: «Був випадок, приїхали на виклик до чоловіка. після того, як ми вирішили проблему, було дуже приємно чути його слова: «Тепер поліція — моя надія, і я їй довіряю! Чого раніше не міг сказати про стару міліцію».

На годиннику — за опівніч. До нас підбігає група підлітків та повідомляє про бійку біля магазину. Прибувши на місце злочину, з’ясовуємо, що невідомі сильно побили одного чоловіка і втекли. Біля нього були його жінка (напідпитку) та двоє друзів (їм теж дісталося від зловмисників). Усі були категорично проти «швидкої», та й до патруля поставились скептично. Однак патрульні виконували свою роботу: один опитав свідків, інший — перевірив стан потерпілого і викликав карету «швидкої». За п’ять хвилин на місці події з’явилися лікарі і, незважаючи на протести дружини потерпілого, поліцейські наполягли на його госпіталізації. «Якщо ви стали свідком бійки, ДТП, крадіжки тощо, просимо негайно телефонувати 102», — радять патрульні. «Останнім часом кількість свідомих громадян, які повідомляють про різні злочини, зростає. Це допомагає не лише нашій роботі, а й береже їхній спокій та спокій міста», — наголошує Володимир.

Близько третьої години ночі робимо перерву. «Згідно з правилами, маємо годину перерви «на обід», але якщо надходить виклик або помічаємо небезпечну ситуацію, повинні бігти туди. Перекусити заходимо в дрібні цілодобові фаст-фуди, іноді беремо їжу з дому».

Після шести годин зміни сподіваюсь почути від хлопців про втому, натомість Володимир наголошує: «Я багато де працював, та лише у поліції знайшов себе. Коли робота радує, втома майже не відчувається». За кавою маємо трохи більше часу поспілкуватися.

— Які правопорушення скоюють найчастіше (не беручи до уваги розпиття алкоголю та куріння у громадських місцях)?

— Останнім часом збільшилась кількість крадіжок номерних знаків. Викрадачі називають це бізнесом. Наполегливо радимо не платити викуп, який просять злочинці. Номерні знаки обов’язково знай­демо і повернемо власникам. За один день знаходимо близько десятка номерів.

— А яка місія дівчат-поліцейських під час патрулювання? Психологічна?

— У нашій роті двоє дів­чат, але вони дадуть фору деяким хлопцям. Багато дівчат не лише психологічно, а й фізично витриваліші за хлопців. Це стереотип, що поліцейський — не жіноча професія. Крім того, дівчата роблять поверхневий огляд жінок, бо хлопцям це робити заборонено.

На ранок, переконавшись, що район у безпеці і мешканцям нічого не загрожує, патрульні повертаються в управління та здають зміну. Я втомлена та виснажена (треба віддати належне патрульним — їхня робота потребує неабиякої витримки та моральної стійкості). Дякуючи хлопцям, кажу: «З такою поліцією львів’янам і вночі не страшно», а Володимир зізнається: «Ми не хочемо, щоб нас боялися, хочемо, щоб нас поважали». «А от злочинці нехай начуваються», — додає Антон.

А тим часом...

123 нових патрульних поліцейських в управлінні патрульної поліції Львова склали присягу на вірність українському народу. Нові поліцейські були викликані з резерву та пройшли повний курс навчання на базі Львівського державного університету внутрішніх справ. Це теоретична та тактична підготовка, навички володіння зброєю. Майже 90% з них мають вищу освіту, дев’ять — учасники бойових дій. Є серед нових патрульних юристи, журналісти, фінансисти, перекладачі. У п’ятницю, 22 квітня, нові правоохоронці заступають на несення служби у Львові.

Фото Іванки ТРОСТЯНЕЦЬ

Схожі новини