Козаки писали листа султану, а воїни АТО – Путіну
У Києві відкрилася унікальна виставка світлин фотографа Юрія Білака «Проекція». Фотографії зроблені на Донбасі за сюжетами знаменитих картин.
Ця незвична фотовиставка відкрилася у галереї Адміністрації президента України і триватиме три місяці.
Фотомитець Юрій Білак кілька разів за останні два роки побував у зоні АТО. Юрій народився у Франції, але його батьки родом із Буковини. З дитинства розмовляє українською, виховувався на українських традиціях. Батько фотографа — Орест Білак — воював у складі Буковинського куреня на боці німців проти Радянської армії. Бійці дійшли до Білорусії, ведучи битву проти Червоної армії. Згодом опинилися у Франції, і в 1944 році батальйон, де воював батько фотографа, перейшов на бік французького Руху опору. Коли Юрій перший раз фотографував війну на сході і поранених у госпіталі бійців, то познайомився з молодим українським військовим, який мав таку ж ампутацію ноги, яку у Другій світовій війні отримав його батько…
На Донбасі фотограф жив з бійцями, їв з ними, спав на підлозі, як і вони…
Юрій шукав можливості показати свої роботи українцям. Наталія Попович з Українського кризового медіа-центру сказала, що таку виставку можна буде організувати в галереї Адміністрації президента України - Second Floor Art Center. Відібрав 16 найкращих фото. Назвав “Проекця”: в основі кожної світлини — сюжет знаменитих полотен живопису чи фото. Фотографії - великого розміру, над кожною розміщена картина, сюжет якої ліг в основу.
На відкриття виставки прийшли воїни, які стали героями фотографій.
- Тема таких робіт виникла на Великдень, який я провів на Донбасі, - розповів “ВЗ” Юрій Білак. — Була Пасха, для солдатів закінчилася Служба Божа . Хлопці сіли за стіл, і розташувалися саме так, що це нагадало мені картину Леонардо да Вінчі “Тайна вечеря”. Разом зі священиком якраз вийшло 12 осіб. На людей падало слабеньке світло, старі стіни недобудованого заводу, Матір Божа на стіні… Після цього закачав на айфон картини відомих художників і щовечора розглядав їх, аби запам’ятати сюжет, і згодом переносив його у реальність. Наприклад, у Рембрандта є картина “Філософ, що медитує”. На цій картині поруч із філософом є круті сходи. Довго шукав щось подібне в зоні АТО. На картині все таке жовте… І випадково перед селом Піски побачив таку картину: хлопці охороняють міст, під який потрапляють сонячні промені. Вони падають на довгі сходи, зроблені з ящиків від набоїв. Під мостом — жовтий пісок… А були світлини, які виникали дуже швидко. Наприклад, коли я зустрів біля Новоайдара бійця Ігоря, у мене одразу виникла асоціація із козаком Мамаєм. Ігор носив вуса, чуб… Є така картина «Козак Мамай». Також використав для своїх робіт і сюжети відомих світових фотографій. Джо Розенталь, американський фотограф, зробив знамениту фотографію американських солдатів, які піднімають прапор на горі Сурібаті під час битви за Іодзіму (японський острів) у Другій світовій війні. Я зробив подібну фотографію біля села Піски: «Кіборги» встановлювали український прапор на даху Донецького аеропорту.
Ось на картині Мілле «Анжелюс» - чоловік і жінка у полі. Художник передав, як після того, коли раптом у храмі закалатав дзвін, трудівники почали молитися, аби Всевишній дозволив їм завершити роботу. Юрій зафіксував своїм фотоапаратом українських волонтерів — жінку і чоловіка, які моляться посеред поля за українців, вбитих на своїй землі московськими загарбниками…
Робота, яка найбільше запам’яталася на виставці, — фотопроекція знаменитої картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
- Моя фотографія, - каже митець, - умовно називається «Воїни АТО пишуть листа Султіну», тобто Путіну. На фотографії — бійці 30-ї бригади. Я був знайомий з Сергієм Собком, який має звання “Герой України”. Він — командир механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8-го армійського корпусу. Сергій також є героєм моєї фотографії «Тайна вечеря» на Донбасі. Я йому зателефонував і сказав, що хочу зробити фото «під Рєпіна». Він допоміг все зорганізувати. Всі мої світлини, крім «Тайної вечері», — постановочні. На війні це робити складно. Це ж не фотостудія...
Загалом кожна робота, представлена у проекті «Проекція», має свою історію, як і знамениті картини живопису. До прикладу, фотограф спроектував на сучасну війну картину Віллема Класа Геда «Бенкетна п’єса з шинкою». Натюрморт написаний у мирний час: стіл уже після трапези. На фотографії Білака — стіл перед тризною. Стіл багатий, але на ньому — солдатський пайок. До нього Юрій Білак додав фруктів. Поруч — варення з Майдану, понівечена тарілка з Будинку профспілок, обгоріла ікона з Майдану і розписана каска, снайперські кулі. Ліворуч — фото 18-річного юнака Георгія, з яким Юрій Білак познайомився на Майдані. З Києва хлопець пішов на фронт захищати Україну. Там і загинув. Як спомин про нього — запалена свічка…
Фото Юрія Білака
