Прийшов у «МакДональдс» – їж, а не розпитуй, що всередині

Чимало успішних американців починали свою кар’єру з того, що кричали “Вільна каса!”. В Україні мережа найвідомішого у світі фаст-фуду не така велика, однак саме “МакДональдси” стають першим робочим місцем для багатьох студентів. На відміну від інших ресторанів, сюди охоче беруть людей без досвіду роботи. У яких умовах доводиться працювати та що за їжу подають відвідувачам, “ВЗ” розпитував у студентки, яка вже понад два роки працює в одному із ресторанів мережі.

«Кілька разів заходила у “МакДональдс” - питала, чи не набирають персонал. Сказали, ні, але можете заповнити анкету. Заповнила заявку на їхньому сайті. Подзвонили аж за три місяці, коли я вже й забула про неї», — розповідає Уляна. Дівчина пішла на співбесіду. “Питання на співбесіді стандартні — чим зай­маєшся, чому хочеш тут працювати. Директор запитав, чи мене ознайомили з фінансовими умовами і тим, скільки часу я працюватиму. Після цього скерували на медогляд. І лише після результатів медогляду взяли на роботу. Медогляд проходять усі працівники щопівроку, за кош­ти компанії”, - розповідає дівчина.

Усі, хто приходить на роботу, починають з першої ланки, як члени бригади ресторану. Нема розподілу на офіціантів, кухарів, прибиральників. Кожен працівник на різних змінах може працювати на різних дільницях. після члена бригади ти можеш стати інструктором, далі начальником дільниці — це перша ланка менеджера. Потім другим асистентом, першим асистентом і нарешті директором закладу. А з директора — консультантом по регіону. Дівчина наразі є інструктором (готує новачків) і готується стати менеджером. “Звичайно, це не означає, що усі обов’язково стануть менеджерами чи директорами. Аби просуватись кар’єрною драбиною, треба виділятись з великої кількості персоналу. В одному ресторані — майже 80 працівників. Щоб перейти на вищу сходинку, треба дочекатись, щоб працівник, який на ній зараз, або пішов на підвищення, або звільнився. Конкуренція величезна”, — каже Уляна.

Скільки платять, не зізнається, але каже — значно більше, ніж заробляють офіціанти в інших ресторанах міста. Але брати чайові працівникам «МакДональдсу» заборонено. Попри хорошу зарплату, витримують на роботі не усі. Працюють тут у три зміни. Якщо зміна чотиригодинна, перерви на обід немає. За восьмигодинної зміни є півгодинна перерва на обід. Варіант вибігання на годинку, коли тобі треба, - не працює.

Час, коли працівник заступає на зміну і здає її, реєструється в системі індивідуальною карткою. За те, що не одягнув кепки, можна отримати догану. Як і за надто повільне обслуговування.

“У нас є часові стандарти обслуговування. Відколи людині озвучено суму замовлення і до того, як вона отримає страви, має минути не більше 60 секунд. А з моменту, відколи людина стала в чергу і до повної видачі замовлення, - не більше 210 секунд, — каже дівчина. — Дотриматись їх вдається далеко не завжди. Хтось замовить ріжок, який можна зробити за 10 секунд, хтось стає в чергу і уже чітко знає, що хоче. А є клієнти, які починають розпитувати: а що входить туди, а з чим у вас той сендвіч, а які інґредієнти там...”.

На кожного працівника є контрольний лист спостереження — такий листок може заповнювати вищий за рангом на нижчого за рангом. І лише від твого керівника залежить, врахує він, що тобі трапився надто балакучий клієнт, і тому ти не встиг, чи ні.

“Їжу готують з напівфабрикатів, саме це забезпечує швидкість. Усе приходить заморожене, — розповідає дівчина. — Принцип роботи такий: людина, яка прийде в ресторан мережі у будь-якому місті, у будь-якій країні, має отримати той самий біґ-мак. Соуси що у нас, що в Штатах, - ті самі. Інґредієнти і технології приготування теж. Розписано навіть, по скільки секунд смажити котлету з кожного боку! Але все ж смаки у різних країнах дещо відрізняються. Я їла сендвічі в Польщі — вони мають дещо інший смак. Хоча інґредієнти — ті самі. Можливо, корів годують чимось іншим...”.