Передплата 2024 ВЗ

Гусак ходить за господарем, як за гускою

Попереджає ґазду про появу гостей, захищає курей від яструбів

Найкращі друзі часом бувають зовсім несподіваними... Скріншот відео «Суспільне. Тернопіль»
Найкращі друзі часом бувають зовсім несподіваними... Скріншот відео «Суспільне. Тернопіль»

72-річному Володимиру Опацькому, який з дружиною живе під лісом, за кілометр від села Угринь на Чортківщині, нема потреби встановлювати камеру відеоспостереження. Про наближення когось чужого їх часом швидше від собаки попереджає інший вірний сторож — гусак. Наслідує приклад своїх прапрародичів, які врятували Рим від войовничих галлів…

— Навіть коли я повертаю­ся велосипедом з міста, він уже за пів кілометра чує моє набли­ження і подає голос, — розпо­вів кореспондентові «Високого Замку» колишній водій. — Бува­ло, іду з дому у справах, а гусак здіймається у повітря і летить за мною. Мушу відносити його на­зад і закривати у хліві. Тепер, коли кудись відлучуся, — стане на дорозі і чекає мене, поки не повернуся…

Не тільки талантом вірно­го охоронця володіє ця птиця на обійсті пенсіонерів. Він для них ще й акумулятор позитив­них емоцій. Не дає господарям занудьгувати. Буває, пан Воло­димир обходить із мисливським псом своє поле, ближні угіддя — і гусак собі поруч чимчикує. Може пройти з ним шість кіло­метрів! Не відступає ні на крок.

Або інша пригода: візьме ґаз­да у дровітні патиків на руку і несе їх до кухні, щоб палити. А гусак за штани його ловить, щи­пає, не пускає, хоче йому ком­панію скласти, норовить зайти до хати. Коли його відганяють, ображається, ходить насупле­ним: бо, мовляв, чому це песи­кові у кімнату зайти можна, а йому — ні? Втім, образа ця три­ває недовго.

— Гусак для мене справжній друг! — продовжує пан Володи­мир. — Моя дружина часом сва­риться по дрібницях, а він мені завжди підносить зіпсутий на­стрій. Є з ким душу відвести. Навіть про любов з ним бала­каю! Жартома запитую: чи хоче він до гуски? Відповідає стверд­но: ґи-ґи-ґи!

Подруги у Гуся (так назва­ли цього лебедеподібного пта­ха) немає. Господар каже, що на базарі гуска коштує не мен­ше 800 грн — дорогувато як для пенсіонера…

В Опацьких живе цей при­ручений гусак уже п’ятий рік. Подарував його панові Воло­димирові син. Десь був на заро­бітках, там і дали гусака в раху­нок оплати за виконану роботу — щоб приготував собі з нього печеню. Але різати Гуся не ста­ли. І той віддячує за це вірною службою.

Одного разу на подвір'я пана Володимира спікірував яструб — вхопив курку і вже піднімаєть­ся у повітря зі здобиччю. На пта­шиний лемент прибіг гусак: на­здогнав розбійника і відібрав несучку. А потім, широко роз­пустивши крила, всіх решту ку­рей позаганяв до хліва. Одне слово — господар!

Коли господар жене біля річ­ки пасти свою худобу, з нею іде і Гусь. Поплаває, покупається і разом з усіма повертається до­дому.

Годують гусака кукурудзою, пшеничкою, картоплею. Часто він п'є козяче молоко, яке нали­вають котам. На Новий рік ґазда пригощає свого улюбленця, як і всіх інших домашніх тварин, тіс­течком. Бо — друг!

На наше запитання, за що любить свого гусака-лебедя, пан Володимир відповідає фра­зою класика: людина відпові­дальна за тих, кого приручила.

Насамкінець наш співроз­мовник запевнив: Гусь жити­ме на його подвір'ї до останку, скільки йому днів на білому сві­ті відведе природа — бульйону з нього не готуватимуть.

Схожі новини