«Перед відльотом почула гімн України, серце краялось»
З буремного сходу до Польщі виїхало 179 українців
Яна Алхіміна з Луганщини одна з тих щасливчиків, які виїхали до Польщі за програмою «Евакуація». Коли на сході України почалася війна, 179 українців, які мають польське коріння, Польща забрала до себе. Біженців зустрічали чи не усі «польські шишки», зокрема прем’єр-міністр Ева Копач.
У Польщі Яна живе разом із семирічним сином Ростиславом, вже отримала дозвіл на проживання (карту «сталого побиту»). Вона — майор міліції. Влаштувалася у м. Щитно у Вищу школу поліції. Аби працювати поліцейським, треба мати польське громадянство. Як українці живеться на чужині, про продажних луганських правоохоронців Яна Алхіміна розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «ВЗ».
Вона народилася на Луганщині. Закінчила Луганський педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка (історичний факультет). Згодом вступила до академії внутрішніх справ. З дитинства мріяла стати міліціонером, хотіла боротися з несправедливістю. З 2003 р. по лютий 2015 р. працювала на різних посадах: дізнавач, інспектор режимно-секретного сектору, інспектор кадрового забезпечення Головного управління МВС (ГУ МВС) у Луганській області, викладач школи міліції у місті Щастя, начальник прес служби ДАІ м. Луганська.
Коли на Донбасі почалося озброєне протистояння, місцеві міліціонери разом з озброєними сепаратистами «несли службу» на блокпостах. На бандитський «бєспрєдєл», який коївся в регіоні, так звані правоохоронці не звертали уваги. «У той день, коли захопили головне управління луганської міліції, всередині перебувало 800 добре озброєних міліціонерів, — розповідає Яна. — Ополченців було близько ста. Луганським міліціонерам ополченці «ЛНР» пообіцяли посади, і вони перейшли на бік ворога».
Після здачі обласної міліції бойовики взялися за прикордонників. Будинок Алхіміних розташований поруч із прикордонною заставою. Другого червня о четвертій ранку там розпочався штурм. «Я прокинулась від пострілів, — пригадує Яна. — П’яні і обкурені чоловіки, схожі на бомжів, стріляли з різних типів зброї холостими патронами. У руках тримали пляшки з горілкою. Серед них були й добре озброєні люди — зі снайперськими гвинтівками та кулеметом. Командував ополченцями чоловік кавказької зовнішності. Об 11-й годині я почала телефонувати у Київ в Міністерство оборони України, телефон знайшла в Інтернеті. Десять озброєних бандитів ту битву виграли!».
Про програму «Евакуація» Яна Алхіміна дізналась з Інтернету. Заявку відправила 23 грудня — в останній день подачі документів. Вагалася, чи робити цей крок. Заявку прийняли (про що підтвердили у консульстві). Так Яна опинилася у проекті! «Моя родина по маминій лінії має польське коріння. Прадід жив у Житомирській області у польському поселенні. У 1937 році його разом зі сім’єю розкуркулили і вислали до Луганської області. 30 січня 1938 року трійка «енкаведистів» арештувала прадіда за те, що розмовляв польською мовою, визнала ворогом народу і вислала на Сибір, на Соловки, де його розстріляли...».
Нині Яна почала нове життя, далеко від дому. «Ми приїхали до Харкова, — розповідає далі. — Поселились у гарному готелі — там жили три дні. За той час оформили усі документи. 13 січня п’ятьма військовими літаками прилетіли у Мальборк. У мене на очах весь час були сльози... Багато разів ставила собі питання: «Як покину свою землю?». В останній день перед відльотом почула гімн України. Серце краялось на частини…».
У Мальборку українців зустріла міністр МВС Польщі, прем’єр-міністр Ева Копач. Після цього людей повезли до осередку Рибаки (біля Ольштина) — мальовниче місце серед лісу та озер. Там розселили у триповерховому будиночку. Для переселенців щодня проводять уроки польської мови. Про них дбає не лише держава, а й звичайні поляки. «Нам підтвердили наші дипломи, — каже Яна. — В поліції зможу працювати, якщо отримаю польське громадянство. У мене є дозвіл на постійне проживання, відповідно, зможу мати й громадянство».
Переселенців запросила до Королівського замку у Варшаві дружина президента. Усі були у захваті від такого теплого прийому. Місцеві дарують українцям одяг, пригощають дітей солодощами. У березні в Ольштині відбувся концерт, присвячений Т. Г. Шевченку, на якому один польський політик сказав: «Україна тримає ворога і не дає йому розповзтися далі! Це є і наш спокій».
«Чекали, що до нас приїде посол України в Польщі Андрій Дещиця, але він досі так і не приїхав», — каже Яна.
