Хоч до рани прикладай

У палаті хірургічного відділення військового госпіталю триває концерт. Це вже третя палата, куди заходить музикант Вадим Войтович. Поранені слухають його спів під гітару. Вадим — викладач школи ім. Соломії Крушельницької, учасник гурту “Рімейк”. Вдячні слухачі піднесено плескають у долоні — ті, хто може це робити, у кого руки не закуті в апарат Ілізарова. Наймолодший у палаті, Славік зі села Оряви Сколівського району, має на руці цей пристрій, що допомагає після операції зростатися потрощеним кісткам. Біля Славіка — “кіборг” Ян, який зазнав поранення, захищаючи Донецький аеропорт. Він і сам мешканець Донецька.

Медсестра Аня заходить вдруге, суворо попереджає: закінчуйте концерт! Але усі хочуть слухати ще. Особливо емоційно реагує на музику “дядя Саша”, так називають «айдарівця» Олександра Косолапова. Він у госпіталі п’ятий місяць. Нога на витяжці, сліди поранень від осколків по всьому тілу.

Біля відділення реабілітації, на ґанку, стоїть групка хлопців і дівчат, сміються. Серед них — герой-«айдарівець», про якого знає вся Україна — Василь Пелиш зі Старосамбірщини. Йому у полоні відрубали руку з татуюванням “Слава Україні!”. Усі в куртках, Вася — у футболці з тризубом. Він час від часу приїжджає сюди на реабілітацію.

— Не знаю, що б ми робили, якби не волонтери! — каже Фелікс Герасимов (доброволець, батальйон територіальної оборони “Волинь”). Він лікується у відділенні реабілітації і охоче підтримує розмову, піднесено розповідає про те, як волонтери привозили їм усе необхідне на передову і як вони допомагають тут, у госпіталі.

По коридору прогулюється молода сім’я (на фото вгорі). Розповідають про себе. Руслан Рудий служив у 72-й окремій механізованій бригаді, після поранення чотири місяці лікувався у Київському госпіталі, а сюди потрапив на реабілітацію. Зараз, каже, трошки легше, “розходжуюсь потихеньку”. Дружина Людмила та маленька донеч­ка Вікторія приїхали з Білої Церкви, вони постійно з Русланом. Живуть у Львові поки що у школі-інтернаті, але шу­-кають квартиру поближче до госпіталю...

На прохідну госпіталю люди приносять допомогу. Тут є невеличка кімнатка, волонтерський “штаб”. Дівчата розрізають на шматочки великий пиріг з капустою, ще гарячий. “Теща спекла”, — каже чоловік, що його приніс.

День закінчується спілкуванням з Анд­рієм Усачем (на фото вгорі зліва), бійцем (вони не вживають тут слова «герой»). Він без ноги, оперована рука у гіпсі, складне поранення обличчя. Але він одужує, повертається до життя. Його оперував заввідділенням, лікар Дмитро Володимирович Лось, який і витяг його з місця поранення...

Пораненим бійцям у госпіталі (Львів, вул. Личаківська, 26) потрібні:

спортивні штани всіх розмірів;

тепле взуття 41-45 розм.;

тапки кімнатні;

теплі куртки;

шапки;

рукавиці;

светри;

труси-боксерки;

станки одноразові;

пінка (крем) до і після гоління;

шампуні;

папір туалетний;

бракує мінеральної води!

Тел. гарячої лінії Волонтерської сотні 096-55-91-689 або 067-713-05-26.