Євген Филипець: «Навчаюсь на юридичному факультеті. У нас корупції немає...»

Новий студентський мер Львова — Євген Филипець. Його урочисте представлення відбулося у стінах міської ради, де, окрім привітань та порад, Євген Филипець отримав і посвідчення радника мера Львова... Журналіст “ВЗ” поцікавилась планами студентського лідера.

— Євгене, чому вирішили позмагатися за крісло студентського мера?

— З першого курсу був старостою групи. Згодом став заступником голови студентської ради юридичного факультету. Після цього був у студентському уряді університету. У 2014 році став студентським віце-мером — заступником тодішнього голови студентства Богдана Зятика. Цей досвід, що здобув, і, напевно, власні амбіції, а головне — бажання змінюватися і змінювати, і стали підґрунтям до подальшого розвитку.

— Як відбувалася процедура обрання студентського мера?

— У місті навчається близько ста тисяч студентів. Прямі вибори провести нереа­льно. Тому йдемо так званим непрямим способом. Старости груп обирають голову студентської ради факультету. Вони, своєю чергою, вибирають голову студентського уряду університету. Студентська рада міста об’єднує лідерів вузів. І вже ці лідери 18-ти університетів вибирають студентського мера міста терміном на один рік під час звітно-виборчої конференції.

На цьогорічних виборах було три кандидати. Окрім мене, Український католицький університет представляв Тарас Зінченко, Львівський інститут менеджменту — Дмитро Маркевич. Останній, до речі, є моїм заступником. За мене проголосувало 13 людей, за Дмитра Маркевича — 10, за Тараса Зінченка — 9.

— Чим ваша передвиборча програма так сподобалася студентам, що проголосували саме за вас?

— Її сфокусував на таких чотирьох засадах. Це — навчальний процес, соціальний аспект студентства, патріотично-виховні заходи, які відбуваються у місті під координацією студентської ради, та міжнародна діяльність. Щодо навчального процесу, то запропонував збільшити вибір вільних дисциплін. У Франковому університеті вже є студенти, які їздять навчатися за кордон. Це ж стосується і УКУ та Політехніки. Таку тенденцію має­мо стимулювати у всіх вузах міста. Що для цього потрібно? У першу чергу, роз’яснення, як це зробити. По-друге, ознайомити молодь з тими програмами, на які можна поїхати. Створили сайт stud-times.com.ua. Хочемо зробити його як джерело, де студенти можуть почерпнути усю необхідну їм інформацію, у тому числі і про міжнародні гранти.

Хочемо мати власний ефірний час на одному із каналів. Маємо базу — “Франко ТV” на факультеті журналістики нашого університету. Схожу концепцію має і УКУ. У Політехніці та Академії друкарства запускають подіб­ні проекти. Хочемо це все скоординувати та зробити студентське “телебачення” — правдиве, чесне.

Варто запропонувати тендер на нового перевізника, який би возив студентів експрес-варіантом за маршрутом “вулиця Пасічна — центр міста”, і у зворотному напрямку. Такий автобус міг би курсувати зранку та ввечері. Підготуємо цей проект, і, думаю, у кінці лютого — на початку березня ми його запустимо. На проведення цієї задумки коштів не потрібно. Є проект­ні фірми, готові до співпраці. Плануємо, що вартість проїзду становитиме не

3 гривні, а 1,5.

— Як ситуація щодо корупції в університеті?

— Навчаюся на юридичному факультеті. У нас корупції немає. У нас Болонський процес у навчанні, у повному варіанті. Завдяки тестуванням контакт викладач-студент мінімальний. На яку оцінку знаєш, таку і отримаєш. Якщо б по усіх вузах розвинули таку систему, як у нас на юридичному факультеті, це було б чудово.

— Склалася така думка, що на юридичному факультеті зібралася найбагатша молодь міста...

— Так, на цьому факультеті навчається і частина дітей багатих батьків. Однак є й незаможна молодь. Сама система юридичного факультету, підхід декана такий, що навчальний процес зрівнює всіх. На парах потрібно пам’ятати про рівність, про дисципліну. Не погоджуюся, коли кажуть, що на юристів вчаться мажори. На них вчаться активні люди.

— Маєте власний кабінет?

— Не бачу у цьому необхідності. Працюю у приміщенні студентського уряду нашого університету. Я — мобільна людина. Не маю часу сидіти на одному місці.

Засідання студентської ради Львова відбувається у різних приміщеннях. Це може бути і у “Дзеркальній” залі Франкового вузу, і у малій сесійній залі Львівської міської ради, і у НУ “Львівська політехніка”.

— Каденція попередника Богдана Зятика збіглася з особливим часом. Революція гідності, активне переселення студентів зі сходу країни... Чи ви зіткнулися уже з труднощами?

— Не сказав би, що з труднощами. Є дуже багато активної молоді, яка хоче працювати з нами. Гаслом моєї передвиборчої кампанії було: “Приєднуйтесь до нас!”. Хочемо залучити максимум студентів до себе і втілювати різноманітні проекти. Лише за кілька днів у соціальних мережах до нашої спільноти додалися тисячі людей.

Ядро нашої ради — це понад сорок найактивніших молодих людей. Щодо периферії, молоді, яка хоче працювати, однак через ті чи інші причини ще не можемо їх залучити, — то таких є не одна сотня.

— Ви є членом якоїсь політичної партії чи громадської організації?

— Ні. Багато співпрацював з громадськими організаціями, однак не вступав до них. Щодо політичних сил, то не бачу у жодній із них якоїсь стратегічної думки, яка б мені сподобалася.

— У майбутньому хотіли б стати міським очільником?

— Колишнього студентського мера про це запитували, і він відповів ствердно. Кожна людина, яка хоче зробити щось добре для свого міста, власної держави, якій це вдається, яка наділена амбіція­ми, має команду людей, які знають, що робити, повинна йти і ставати мером міста. Напевно, коли настане час і бачитиму, що маю досвід, маю команду та можливості, зроблю крок у цьому напрямі.

— Українська освіта нині фактично переживає етап переформатування. На вашу думку, які зміни потрібні вищій школі?

— Перш за все, це те, що варто визначитися — навчання повинно бути або платним (американський варіант), або безкоштовним (європейський). Ти або платиш великі гроші за освіту і знаєш, що повинен вчитися, щоб втриматися, щоб потім відпрацювати ці кошти. Щодо європейської моделі, то дуже складно вступити, вчишся за державним замовленням, а отже, йде процес відсіювання, залишаю­ться лише найрозумніші.

Вища школа в Україні повинна робити ставку на сильного студента. У нас навпаки. Робимо все, щоб слабший дотягнувся до сильнішого.

Не має бути таких викладачів, які б працювали на 0,25 ставки. Вона повинна бути повна, відповідно, зарплата — висока.

— Разом з новообранням ви отримали посвідчення радника міського голови? Що на практиці дає ця “корочка”?

— Ближчий контакт з мером, присутність на нарадах міського голови, де можна висловити власну думку. Ще не зустрічався з ситуаціями, де б мені це посвідчення дало якісь преференції. Думаю, і без цієї карточки зможемо голос­но сказати Львівській міській раді, обл­раді чи будь-яким іншим органам, хто така молодь і чого вона варта.

З досьє «ВЗ»

Євген Филипець народився 4 листопада 1994 року у селі Мурованому Пустомитівського району Львівської області. Закінчив із золотою медаллю загальноосвітню Мурованську школу, футбольну школу ФК “Львів”. Нині мешкає у селі Сороках-Львівських Пустомитівського району Львівської області. Навчається на третьому курсі денної форми бюджетного навчання юридичного факультету ЛНУ імені Івана Франка. Займається у лабораторії практичного права. У літературі надає перевагу сучасним українським прозаїкам — Василеві Шкляру, Ірені Карпі, Андрію Кокотюсі. Улюблений гурт — “Океан Ельзи”.