Кожній дитині у спадок – замок

Закарпаття — мов країна в країні, де завжди світить сонце, милують око гірські краєвиди, а мешканці живуть своїм, окремим від інших регіонів життям. У багатьох родинах існує традиція — побудувати будинок кожній дитині, поки вона не досягнула повноліття. Чим розкішніше помешкання — тим більше шансів довести сусідам, що у вашому житті все склалося якнайкраще.

«Простому смертному» великий особняк по кишені лише за умови, що заробить кошти на чужині. Далеко їхати не потрібно, Угорщина, Румунія та Словаччина — поряд. Зупинившись у Виноградові, я отримала “есемеску”, в якій йшла мова про те, що під час перебування у Румунії громадяни України можуть отримати допомогу в посольстві...

Заробіткам надає перевагу старше покоління. Молодь обирає легший шлях — працюють вдома, обслуговуючи туристів, від яких тут немає відбою.

Влітку, восени та навесні сюди приїжджають насолодитися природою та свіжим повітрям, взимку — покататися на лижах. Атрибут приватного сектору — басейн і міні-пляж з лежаками. Але найбільшою популярністю користуються термальні басейни. Їх відвідують у Велятині та Береговому. А комплекс “Термальні води Косино” вважають шедевром, адже він — один з найбільших у Європі. Окрім басейнів з лікувальною водою різних температур, тут є сім унікальних саун, аналогів яких в Україні немає. Можете відвідати всі кімнатки з цілющою парою або обирати на свій смак між евкаліптовою, трав’яною, угорською, соляною «лисячою норою», римською банею та турецьким хамамом. Після саун, які іменують королівськими, пропонують відвідати крижану печеру або охолодитися під автоматичним відром з водою чи оригінальним душем, що імітує літній дощ.

Коли минаєте Карпати та опиняєтесь у Закарпатті, перше, що впадає у вічі, — це розкіш. Мов у казці про бідного та заможного братів, які жили через паркан, відчувається різниця у статках. Багато хто пояснює цей факт тим, що біля кордону — завжди ситніше. Неподалік Солотвино, яке славиться соляними озерами, вражають величезні будинки, що нагадують середньовічні замки. Тамтешні мешканці надають перевагу дизайну з колонами та баштами. У селищі Шаян (“Українській Швейцарії”), яке відвідують не лише через чудові краєвиди, а й задля можливості попити лікувальну водичку, популярні дерев’яні особняки. Хоча тут також можна побачити приватні садиби, зведені на манер “Дворянського гнізда”.

Закарпатці живуть у своєму, окремому світі. Якби не третя хвиля мобілізації, під час якої багато місцевих чоловіків отримали повістки, про війну на сході згадували б нечасто. Більшість представників сильної статі відмовляється йти воювати. “Чому я повинен помирати за Східну Україну, якщо тамтешні чоловіки звідти тікають?!” — обурювався один з місцевих жителів. Дехто вважає, що живе, по суті, в іншій країні. Матері та дружини влаштували пікет проти того, що їхніх синів та чоловіків масово забирають воювати. З патріотизмом тут є проблеми...

Чим ближче до кордону — тим більше населення не розмовляє українською. З людьми старшого віку, які ще вчили у школі російську, можна порозумітися. Наприклад, у Мукачевому переважає “мова окупантів”. У Береговому спілкуються угорською. Ми не могли порозумітися як з молодою офіціанткою у ресторані, так і з літнім провізором в аптеці. У Шаяні ситуація трохи краща — тут чимало україномовних місцевих жителів. Зате коли спілкуються між собою, складається враження, що перед вами — іноземці. На моє запитання, якою мовою місцевий мешканець говорив з сусідами, здивовано відповів: «Це ж наша — українська!» Насправді я нічого не зрозуміла.

Традиційні українські страви на Закарпатті — не такі популярні, як в інших областях. Туристів частіше пригощають угорською кухнею. Замість червоного борщу тут надають перевагу бограчу — ситному м’ясному супу з квасолею. Полюбляють картоплю по-угорськи та м’ясо...по-циганськи. Страви надзвичайно смачні, хоча й незвичні для українців. Закарпатці часто споживають гриби та рибу: роблять з них заготовки на зиму. Чимало сімей заробляють завдяки городу. Земля тут — родюча, клімат — теплий, тож врожаю — удосталь. Край дороги гуртом продають овочі, фрукти та домашнє вино (виноградники є на кожному подвір’ї). А от мінеральна та столова вода тут — не популярні, оскільки водопровідна — не гіршої якості. Тут її п’ють просто з-під крана, а господиням не доводиться чистити чайники від накипу.