«Не хочу з ним сидіти — у нас психологічна несумісність!»

У перші тижні нового навчального року класний керівник має важливе завдання — грамотно розсадити дітей у класі. У методичних рекомендаціях вказано, що учнів потрібно розсаджувати з урахуванням їх індивідуальних особливостей, психологічної сумісності, здоров’я та побажань батьків. А як здійснити це на практиці?

«Класичне розміщення парт у класі, попри свою звичність, має і мінуси, ­ пояснює психолог Ігор Федоришин. ­ За такого розміщення задовольнити усі потреби і створити однакові умови для всіх учнів просто неможливо. Процес навчання виглядає, як нав’язування вчителем знань дітям, особливо, коли вчитель стоїть. Оптимально, коли парти розставлені півколом, чи по колу, і вчитель також сидить разом з учнями в колі, або в середині нього. Таке розміщення створює однакові умови для всіх. При цьому навчання відбувається у двосторонній формі, як взаємодія між учнями та вчителем».

Дослідники не простежують залежності між оцінками та сидінням у тій чи іншій частині класу. Свого часу склався стереотип, що «двієчники» сидять за останніми партами, а відмінники — за першими. Насправді на успішність найбільше впливає мотивація учня до навчання. З іншого боку — за першою партою зручніше засвоювати навчальний матеріал, адже завжди все видно і все чути. Для того, хто хоче добре вчитися, це вагомий аргумент.

“У дітей-­школярів є свої учнівські симпатії та антипатії, ­ пояснює пан Федоришин. ­ Якщо учень сидітиме з однокласником, який йому не подобається, може з’явитися відчуття дискомфорту, що матиме негативний вплив на шкільну успішність. Найкомфортніше сидіти за однією партою учням, які мають спільні інтереси, цінності, а також, якщо вони приблизно однакового соціального стану. Хлопці та дівчата можуть мирно співіснувати за одною партою, але все залежить від вікових особливостей школярів та їхньої психологічної сумісності. Хоча хлопчикам завжди простіше знайти спільну мову між собою, як і дівчатам у “своєму” колективі, і це — незалежно від віку”.

Рекомендації учителям щодо розсаджування учнів

— Крім даних, що є у листку здоров’я школярів та особистих побажань батьків, зважайте на індивідуальні особливості кожної дитини та її психологічну сумісність із сусідом по парті.

— Учнів, які не встигають швидко опановувати шкільну програму, можна посадити разом з тими, у яких цей процес швидший та успішніший.

— Школярів, які мають мотивацію до навчання, посадіть так, щоб ніхто з колег не заважав їм працювати.

— Разом варто садити тих дітей, яким добре працюється у парі.

— Інколи для учня місце на задній парті може бути великою образою. Підсвідомо він може це сприйняти як неналежну оцінку йому чи його бажанню вчитися.

— Місце кожного школяра не повинно бути сталим. Шкільний клас — це складний живий організм. Пересаджуйте учнів щоразу, коли виникає така потреба.