Передплата 2024 ВЗ

Знавець пташиної мови

На подвір’ї Василя Швегана – унікальний птахопарк

Туристи, які відвідують живописне село Колочава, не можуть оминути обійстя Василя Макара, якого місцеві кличуть Швеганом. На його подвір’ї розташувався птахопарк, де близько двох тисяч рідкісних видів голубів та папуг. Чоловік опікується ними з дитинства. Не заради прибутку, а для душі...

Будинок любителя птахів — у центрі села. Біля входу до садиби нас зустрічає веселий песик “дворової породи”. За ним, під наглядом дружини пана Василя, на подвір’я вибігають маленькі онуки. На задньому дворику розкинувся вольєр з високими дротяними клітками.

Птахівництвом Швеган захопився у дитистві. Коли прогулював уроки, вчителька завжди знала, що учня слід шукати у голубятні. На подвір’я Макарів випадково залетів поштовий голуб. Василькові тоді було 9 років. Хлопчик примудрився спіймати красеня. Згодом шляхетний полонений приніс потомство зі звичайною голубкою.

Одружившись, пан Василь облаштував у себе на подвір’ї унікальний птахопарк. Розширював господарку з місяця у місяць. Коли був на заробітках у Чехії, на вихідні об’їжджав на ровері півкраїни: шукав крилатих улюбленців. З цією метою об’їхав майже всю Західну Європу. Тепер може похвалитися різнокольоровими вихідцями з Америки, Нової Зеландії, Африки... Має 18 порід голубів, серед яких — поштові, спортивні та декоративні. Його улюбленці беруть участь у змаганнях, літають у напрямку Колочава-Москва і назад. Є голуби-туркоти різних барв і видів, голуби-павичі, якобіни. Із папуг вражають хвилясті, бернарди лімцеві, пенанти, брабанти, гірські...

Коли кореспондент “ВЗ” завітала до Швегана, пернаті сиділи на яйцях. Таке трапляється лише раз на п’ять років. Господар з майбутніх мамусь пилинки здував, адже приплід — неабияка подія у птахопарку.

На годування крилатих витрачає по декілька годин щодня. Попри своє хобі, газда працює на двох роботах: лісничий та директор музею-скансену “Старе село”. Коли дуже заклопотаний, до справи долучаються дружина, син, невістка й навіть маленька онучка. За незвичайного птаха пан Василь не шкодує ніяких грошей: зізнається, що може витратити місячну зарплату лісничого. За це дістається йому від дружини! Якщо настає матеріальна скрута, доводиться когось із колеції продавати.

Його хобі вимагає великих витрат. Щодня птахам потрібні просо, овес, пшениця, гречка, кукурудза та ячмінь. Викладає чималі кошти, тож за екскурсії до птахопарку господар мусить брати платню: з дорослих — по 10 грн., з дітей — по 5 грн.

За багато років спілкування з пернатими чоловік навіть вивчив їхню мову. Розуміє, коли птахи голодні, чимось незадоволені або хворіють. А ось його папуги не вивчили жодного людського слова. Для цього їм потрібно жити поодинці, а у птахопарку бракує місця.

Незважаючи на численні витрати та клопіт, Швеган не проміняє своїх пташок ні на кого. Перебування серед пернатих — найкращі ліки від будь-якої недуги.

Редакція «ВЗ» вдячна за допомогу у підготовці матеріалу громадській організації «Туристичний прес-клуб України» та туроператору «Ажіо-тур».

Схожі новини