«Нове німецьке кіно»: минуле зі смаком сучасності
Пройти експрес-курс з німецької реальності, дізнатися, чим живе ця країна сьогодні і зараз, якими проблемами переймається та на що закриває очі, можна з допомогою кіно. У Палаці мистецтв триває щорічний фестиваль “Нове німецьке кіно”, який “живе” на українських теренах вже 18 років.
У його рамках демонструється добірка найкращих німецьких прем’єр та хітів минулого року. Ця подія проводиться Гете-інститутом та Посольством Німеччини спільно з компанією «Артхаус Трафік». «Нове німецьке кіно» наочно демонструє, як німецькі кінорежисери звертають погляди у бік минулого, та показує їхні спроби переосмислити свою історичну даність.
Не ЛИШЕ сюжетні лінії на німецький лад допомагають зануритися в атмосферу цієї європейської країни, а й той факт, що майже усі стрічки демонструються мовою оригіналу з українськими субтитрами. Озвучення українською мовою дісталося лише драмі Крістіана Швохова “Невидима».
Львівські глядачі вже встигли оцінити історичну мелодраму “Якщо не ми, то хто” найвідомішого німецького документаліста Андреаса Вайля. Перший художній фільм у своєму доробку Вайль присвятив початку 1960-х років у ФРН. Сюжетна лінія цього фільму, у якій сплелись романтика, любов та історичні реалії, обертається навколо чоловіка, який мріє стати письменником, та його подружки, які разом вирушають до Берліна завойовувати світ. Побачила публіка і драму Крістіана Петцольда “Барбара”, про перипетії дівчини-лікаря у 1980-ті роки у Східній Німеччині. Ця стрічка отримала Срібного Ведмедя Берлінського кінофестивалю-2012 (як «Краща режисерська робота»).
Днями вийдуть на львівські екрани стрічки “Зупинка на перегоні” (режисер Андреас Дрезен) та “Невидима”. У центрі першої опиняється вічний сюжет: як жити, коли знаєш, що от-от помреш. Друга привідкриває завісу театрального світу та внутрішніх переживань мистецької особистості, у цьому випадку сором’язливої молодої акторки Файн.
