Підземеллями Холодної війни

На світі не так багато місць, де простий громадянин, не військовий і не міністр, може відчути масштаби гонки озброєнь періоду Холодної війни. Одне з таких місць — кримська Балаклавська бухта. «Гавань прекрасну», в якій не буває «ані хвиль високих, ані малих», описував ще Гомер в «Одіссеї». У давні часи Балаклаву як ідеальну гавань використовували таври і римляни, у Середньовіччі — генуезці, османи, запорізькі козаки. Нині у яхт-клубах бухти гостюють яхти президентів Росії і України, зірок із різних країн.

Витримати удар п’яти Хіросім

Один із відомих документів Холодної війни — американський план операції Drop shot, розроблений Пентагоном у 1950-их. Він передбачав масовану ядерну атаку з подальшою окупацією СРСР. Протягом місяця, починаючи з 1 січня 1957-го, передбачалося скинути триста 50-кілотонних ядерних бомб і 29 тисяч звичайних бомб на понад сотню міст СРСР, перетворивши одну шосту частину суші на гігантську Хіросіму. На щастя, Холодній війні не судилося перерости у Третю світову. Тепер, зіщулившись від холоду і вдивляючись у темряву 600-метрового підземного тунелю, я думав: «Тут і зараз міг би зустріти прямий ядерний удар потужністю в сотню кілотонн (п’ять бомб, скинутих на Хіросіму) і залишитися живим. У мене над головою було понад 100 м скельної породи...

Сама природа зробила Балаклавську бухту ідеальним укриттям для військового флоту. Вузька звивиста протока завширшки 200-400 м вкриває гавань від штормів і сторонніх очей. Велика глибина (до 17 м) дозволяла підводним човнам підходити в бухті в підводному положенні до самого укриття. Гора Таврос, у середині якої звели секретний об’єкт, складається з міцного мармуроподібного вапняку. Товщина породи над підземними приміщеннями — 126 м.

Підземний комплекс загальною площею 15 тисяч кв. м у 1947-му задумав Сталін. У 1953-му почалося будівництво основної частини комплексу — «Об’єкта 825 ГТС» (Гідротехнічна споруда). Будували цілодобово, буровибуховим методом. До 1956-го бетон заливали вручну лопатами. Завершили будову 1961-го. В Об’єкті могли сховатися від ядерної атаки одночасно дев’ять підводних човнів малого класу, або сім середнього, та особовий склад — у три тисячі осіб. Через рік в експлуатацію ввели мінно-торпедну частину, а ще через рік — підземну ремонтно-технічну базу для зберігання, збирання і встановлення на підводні човни боєприпасів із ядерними зарядами.

А на обід — рибка

Транспортний коридор ве­де до майданчика, з якого через окремий контрольний пункт із озброєною охороною можна було спуститися в сухий док — залізобетонний басейн завдовжки 102 м і зав­ширшки 10 м. Для ремонту судна док заповнювали водою, і човен заходив всередину. Потім потужні насоси протягом чотирьох годин відкачували воду з доку. Човен опускали на кільблоки, і протягом дня його обшивали дерев’яними конструкціями. Після цього фахівці могли приступати до ремонту.

Після відкачування з доку води робітники вичищали із дна рибу. Недарма Балаклава в перекладі з тюркської означає «риб’яче гніздо». Риба діставалася робітникам. Коли щось зварювали або днище човна чистили шліфувальними машинками, то потужні системи вентиляції насилу справлялися з очищенням повітря. У доці було душно, а робота ремонтника вважалася однією з найважчих. Повітря там і зараз сире, протухле. Доковий ремонт човна тривав зазвичай три-чотири тижні.

Розграбували усе, що можна!

Квиток у музей коштує 40 грн. До каси — черга, у якій можна почути ностальгію людей за радянським минулим. Більшість відвідувачів — росіяни. Чув від них розмови про те, що Крим, мовляв, варто назад силою повернути... Треба подбати про теплий одяг, бо навіть якщо на вулиці +25, всередині прохолодно. Температура — +15 цілий рік.

Після розпаду СРСР у Балаклаві не придумали нічого кращого, як зняти із скельного комплексу військову охорону. Майже десять років Об’єкт безжально грабували. Брали усе, що можна зняти, особливо кольорові метали. Частина Об’єкта постраждала менше — охорону звідси не прибирали. Уряд використав це місце для зберігання на зорі незалежності купонів, тож можна бачити усе у первісному вигляді. У коридорах виставлено моделі підводних човнів.

«Арсенал» — найбільш секретне приміщення музею. Доступ сюди мали лише офіцери і мічмани. Це просторе приміщення прямокутної форми. Воно призначалося для зберігання звичайних і ядерних зарядів. «Не завжди говори, що знаєш, але завжди знай, що говориш!» — попереджує напис на стіні. В «Арсеналі» діє музейна експозиція «Історія становлення і розвитку Військово-Морських сил України». Останнім з 2000-го належить Об’єкт, який з 2003-го зробили музеєм. Можна побачити елементи комплектації підводних човнів, амуніцію підводників, пам’ятні речі, документи, люк підводного човна, частину корпуса човна...