«Наші заняття для тих, хто хоче краще зрозуміти своє тіло»

Олександр розповів, уже невдовзі планують з Марією організовувати заняття для матусь із дітьми від двох років, а також викладати танці для дорослих.

Журналістка «ВЗ» побувала у танцювальній студії. Це ще один простір для усіх охочих, хто завжди мріяв навчитися танцювати… Пан Олександр розповів про свій творчий шлях, службу в «Азові», а також, як разом з дружиною розвиває ветеранський бізнес.

— Коли вчився у школі, мама відвела мене у Палац культури імені Гната Хоткевича на танці, — розповів Олександр Жавненко. — Я танцював у дитячому ансамблі народних танців «Квіти України». Пізніше — у дорослому ансамблі народних танців «Мрія». Спочатку ходив на танці, бо так сказали батьки (усміхається. — Авт.). Потім у мене з’явилися друзі. Досі товаришуємо. Наш колектив — як друга сім’я. У цьому колективі я познайомився з Марією. Одружилися.

Пізніше я багато років працював у туристичній галузі. Закінчив університет імені Івана Франка (географічний факультет). Супроводжував туристичні групи по Європі. На танці тоді бракувало часу… Марія виступала у шоу-балетах. Має хореографічну освіту. Шість років тому створила ансамбль танцю «Явір». Починала з кількох дітей, зараз в ансамблі понад сто дітей. У нас були плани створити ще один танцювальний простір для дітей…

— Але почалася велика війна…

— Дружина на той момент була вагітною. Коли почалося повномасштабне вторгнення рф, я почав волонтерити. 2023 року, після народження донечки, долучився до підрозділу Національної гвардії. Ми охороняли у Львові об’єкти критичної інфраструктури. У травні 2024-го перевівся в бригаду спеціального призначення «Азов». Пройшов курс бойової підготовки (базовий курс підготовки проходив раніше).

Потрапив у підрозділ аеророзвідки (у Львові навчався на курсах операторів дронів). Виїжджав на бойові завдання в Серебрянський ліс — на межі Луганської та Донецької областей. Потім нашу бригаду перевели на Торецький напрямок. Там був активний наступ рф. Під Торецьком, виконуючи бойове завдання, отримав важке поранення. Тоді був артилерійський обстріл наших позицій, сталося пряме влучання у бліндаж… Нас на позиції було троє. Двоє отримали доволі складні поранення. Третій побратим отримав контузію, зміг викликати евакуацію. Нам вдалося вибратися з бліндажа.

Евакуація прибула швидко — до двох годин. Нас доправили до місцевої лікарні. Одну ногу мені ампутували… Пізніше мене перевезли до Львова у Лікарню Святого Пантелеймона. Відбувся консиліум лікарів. Був ризик, що внаслідок операцій нога може залишитися нефункціональною, я би не міг на неї ставати. Лікарі порадили ампутувати другу ногу й зробити протези. Я погодився (в Олександра немає ніг до колін. Його протезували у Львові. — Авт.).

— Важко було впоратися із цим психологічно? Ви — професійний танцівник…

— На той час про танці не думав. До поранення я вів активний спосіб життя: грав у футбол, ходив з дружиною та друзями у гори… Думав, що на цьому буде крапка. Коли втратив одну ногу, думав, нічого страшного. Коли лікарі сказали, що треба ампутувати другу — було складніше. Але підтримка дружини, друзів, близьких допомогла. У Центрі реабілітації UNBROKEN мені допомагав професійний психолог — надавав практичні поради. Також я спілкувався з хлопцями, які пройшли через те саме, що і я, і повернулися до активного життя. Головне, вірити у себе і старатися. Усі обмеження — у голові!

— Я бачила, як ви забігли в танцювальну студію…

— Я дуже хотів чимшвидше встати (три місяці лежав). Це професійна робота лікарів — реабілітологів, фізичних терапевтів, протезистів. Я вдячний їм за це і задоволений результатом. У Центрі протезування «Незламні» було створено усі умови, щоби зміцнити тіло і врешті-решт встати з крісла колісного і почати ходити на протезах.
Я їжджу за кермом. Двічі ходив з ветеранами у гори. Зараз багато моїх друзів у війську. Колись я міг сам піти у гори, зараз вже без підтримки не можу.

— Розкажіть, як почали разом з дружиною розвивати танцювальну студію…

— Спочатку пішов на курси, де ветеранів вчать започатковувати власну справу. Я працював у туризмі, свого часу мав кав’ярню на колесах… Думаю, запишуся, хотів переключитися з лікування на щось нове.

Ми з дружиною підготували проєкт танцювальної студії, презентували її, і нам порадили податися на ґрант. У процесі навчання ми ще більше загорілися цією ідеєю. Зрозуміли усі плюси і мінуси цієї справи. Ми отримали ґрант на 500 тисяч грн. Знайшли приміщення в оренду (це колишні заводські приміщення на вул. Садовій, 2 А. — Авт.). Зробили перепланування та ремонт. Там була повна розруха… Закупили обладнання для опалення, кондиціонери, спортивний лінолеум, дзеркала. Облаштували два зали.

Дружина Олександра, Марія, розповіла, що обмежень за віком немає. Головне, щоб у людини не було жодних заборон від лікаря.

— У нас є тренування в активному темпі, а є у спокійнішому, — каже Марія. — Напрями: степ, аеробіка. Будемо відкривати барре і пілатес (фітнес-напрями, які поєднують елементи балету, йоги та силових вправ для зміцнення глибоких м’язів, покращення постави. — Авт.). Це заняття для тих, хто хоче краще зрозуміти своє тіло, навчитися правильно дихати.

Будемо створювати групи для дорослих. Можливо, хтось захоче на індивідуальних заняттях навчитися танцювати вальс, польку. Або, наприклад, зможемо поставити весільний танець — для нареченої і нареченого або батька та доньки… Або створити флеш-моб, де усі танцюють.

Вартість індивідуальних занять (або парних) — 700−800 грн (півтори години). Абонемент на групові заняття коштує орієнтовно 1500 грн (це вісім тренувань, одне заняття — 200 грн).