«Кілька разів зверталася у відділи освіти, щоб допомогли з роботою. Відповідають: «Усе вирішують директори шкіл»

Із викладачкою англійської мови з Горлівки Донецької області Тетяною Качурою я познайомилася далекого 2019 року. Тоді вона розповіла в інтерв'ю для «ВЗ», що стала жертвою шахрайства. Публікація мала назву «Хто „кришує“ зеків — телефонних шахраїв?». З усіх банківських карток ті зняли у неї близько 40 тисяч грн… До Львова пані Тетяна переїхала 2014 року. Її Горлівку на той час уже окупували росіяни.

Нещодавно пані Тетяна звернулася до редакції «ВЗ» з такою проблемою: не може знайти постійної роботи у Львові. Запитала, чи можемо їй допомогти у цьому питанні?

Я зателефонувала до Тетяни Качури. Їй 42 роки. Навчалася у Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов. Живе у гуртожитку в Брюховичах, що неподалік Львова.

— 2014 року на Донеччині тривала Антитерористична операція. Коли стало зрозуміло, що Горлівка буде в окупації, я одразу поїхала до Львова, — розповідає переселенка. — Працювала у школі у селі Бірках. Викладала англійську мову. Але це була тимчасова робота. Також працювала у двох школах у Львові, це також була тимчасова робота. Останні 2,5 року працювала офіційно у гімназії № 20 міста Дніпра. Викладала дітям англійську онлайн. Мене атестували, я отримала другу категорію. Але школа у Дніпрі повертається до очного навчання, і мене уже попередили, що, найімовірніше, скоротять. Зараз я у відпустці. Також за сумісництвом працювала деякий час у школі у прифронтовій Васильківці, але мене звільнили.

Пані Тетяна розповідає: кілька разів зверталася у відділи освіти з проханням допомогти з роботою, але їй відповідали: «Школи мають автономію. Усе вирішують директори».

— Разом із колегами з Дніпра та Васильківки ми створили не один телеміст з дітьми, які навчаються у Львові. Місто Лева представляла викладачка української мови з ліцею № 18 Леся Боровець, — продовжує розмову Тетяна Качура. — Наприклад, до Дня рідної мови відбувся телеміст «Схід і захід разом». Діти дізналися багато цікавого про наші міста, читали вірші про Україну та про рідну мову (українською та англійською). Також діти мали можливість познайомитися і розповісти про свої захоплення.

Учні також писали листи військовим, у яких дякували їм за героїзм та відвагу. Під час телемосту «Стежками великого Кобзаря» читали вірші та поеми Тараса Шевченка — українською та англійською мовами. Діти дуже старалися… Було багато прямих включень. Завдяки програмі Go global учні мали можливість спілкуватися з волонтеркою зі США Шанель. Таке спілкування дає можливість чути живу розмовну мову, вдосконалити свої знання з англійської мови та з користю проводити час.

Деякий час пані Тетяна стояла на обліку у Центрі зайнятості. Але і там із постійною роботою, на жаль, не допомогли. Але допомогли з тимчасовою — переселенка працювала у дитячих таборах протягом трьох років.

— Я навіть хотіла влаштуватися у школу бібліотекарем, — каже Тетяна Качура. — Мені сказали, що потрібно мати освіту бібліотекаря. Була на співбесіді у директора школи у Брюховичах. Сказав, що у нього є хлопець, кандидат на посаду вчителя англійської мови. А мені у працевлаштуванні відмовив. Зараз я уже настільки зневірилася у тому, що знайду колись постійну роботу…

Запитую, яку методику використовує викладачка?

— Таку саму, як інші вчителі англійської мови. Невже, щоб працювати у школі, потрібні спеціальні знайомства та зв’язки? Днями я звернулася до міського Центру життєстійкості, що на вул. Грінченка. Мені запропонували походити на консультації до психолога. Сказали також, що відредагують моє резюме. А ось допомогти з працевлаштуванням не можуть. Кошти у мене ще є, але вони, звісно, закінчуються.

Батьки дітей із Дніпровської школи, аби висловити підтримку Тетяні Качурі, написали таке:

«На жаль, через напружену ситуацію мій син мусить займатися онлайн, — написала мама учня з Дніпра пані Катерина. — Я завжди вважала, що у будь-якій школі найголовніше — це вчителі та їхній професіоналізм. Саме таким вчителем для нас була викладачка англійської мови Тетяна Качура. Чудова людина, відразу відчувається щира любов до дітей. Вона є фанатом своєї справи. Її уроки захоплюють дітей. Завжди творчий підхід, телеконференції з виступом дітей. Я завжди тішилася, що діти, хоч у різних містах, об'єднані однією справою».

«Тетяна Качура — вчителька, яка дарує дітям крила, попри власні життєві шторми, — розповіла ще одна мама з Дніпра, пані Оксана. — Знаєте, є вчителі, які просто викладають предмет, а є ті, які залишають слід у серці на все життя. Тетяна Леонідівна — саме такий педагог. Вона з тих неймовірних людей, доля яких вела через важкі випробування: війна змусила її залишити рідну Горлівку, починати все з нуля на Львівщині…

Інша людина зламалася б, а Тетяна Леонідівна знайшла свій порятунок у любові до дітей та своєї справи. Це — сучасна, енергійна та неймовірно талановита жінка. У неї на заняттях немає нудного «зубріння» — діти співають, дискутують, грають у мовні ігри, вчаться мислити та розмовляти вільно. Вміє зацікавити навіть тих учнів, які раніше взагалі не хотіли вчитися.

Тетяна Леонідівна — це не просто дипломований фахівець найвищого рівня. Це людина з величезним добрим серцем і сталевим характером. Будь-яка школа, яка візьме її до себе в команду, отримає не просто вчителя, а справжній скарб і надійну опору для дітей".