«росія здійснює «викрадення Європи»

Із союзника — у гендлярі!

— Що ви думаєте про «енергетичне перемир’я» між росією та Україною, яке минулого тижня анонсував президент США? Які це матиме наслідки?

— Після того, як ми дізналися про російську позицію — що йдеться не про тиждень, а про два чи три дні, стала зрозумілою логіка відносин у нинішньому переговорному трикутнику «росія-США-Україна». За рік свого президентства Трамп перетворився на гендляра нашими інтересами. Його принцип: спочатку їстиме твоє, а потім — кожен своє. І нікого не хвилює, що у нас є менше що їсти, що ми — жертва агресії. Трамп своїми діями поставив нас з росією на один щабель — як учасників війни. Те, що робить росія, — безпрецедентно! Тортури холодом, голодом — один з найтяжчих воєнних злочинів. Це геноцид!

Керівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Любов Цибульська написала, що ця тема з українських уст на недавньому економічному форумі у Давосі практично не звучала…

Наш президент спочатку у Давос не поїхав, сказавши, що йому треба на місці допомагати людям у замерзлому Києві. А потім Трамп його фактично викликав у Швейцарію. Зеленський приїхав і після переговорів з президентом США розкритикував Європейський Союз, який сьогодні є нашим головним фінансовим донором. Це збентежило. росія здійснює «викрадення Європи». Йдеться про прагнення зруйнувати європейські цінності. І тут Зеленський раптом агресору підіграє.

 — Для чого він це зробив?

— Прагнув досягти вау-ефекту від своїх виступів, які дають можливість привернути до себе більшу увагу.

— Цей виступ був спрямований на внутрішню аудиторію чи спробою сподобатися Трампу?

— Трамп і Зеленський психологічно схожі. Але у Трампа у рази більше ресурсів. Трамп живе у світі, який сам придумав. Живе своє краще президентське життя. Він активно привносить комерційний компонент у політичне життя. При цьому Трамп зневажає американську державну машину. І та відповідає йому взаємністю. За рік президентства Трампа Україна не знайшла до нього ключика. А росіяни створили механізм рефлексивного управління Трампом.

Це не означає, що путін щовечора йому телефонує і каже, що робити. Але вони його взяли у своє павутиння як муху. Трамп почав просувати ідею президентських виборів в Україні. Цю ситуацію я можу змоделювати так: російські агенти впливу доносять до Трампа наступну тезу — у вас у 2020 році Байден вкрав перемогу на виборах (Трамп ненавидить Байдена).

Після того, як Байден вкрав вибори, ви, пане Трамп, у 2024 році перемогли. Ви — молодець! А Зеленський із 2019 року сидить у президентському кріслі. При тому в росії виборів немає взагалі — є тільки перепризначення путіна на посаду президента…

Чекістська розробка

— Кілька слів про 20 пунктів проєкту «мирної угоди»…

— Це класична чекістська розробка. Спочатку пунктів було 28, вони викликали гостре несприйняття. Потім зменшили до 20 пунктів, при цьому зникла у ньому згадка про Крим. росія показує, що він уже їхній. Вони знають, що Трампа це влаштовує. А як Україна повинна на це реагувати? Зараз обговорюють лише питання Запорізької АЕС, виведення ЗСУ з Донецької області. Донецька область — це укріплений фортифікаціями регіон.

Якщо українська армія звідти виходить, то це втрата морально-психологічного духу, проблеми з евакуацією жителів.

— А вам не здається, що всі ці переговори, компроміси, нав’язані росією, з самого початку блеф. росія імітує переговорний процес, знаючи наперед, що Зеленський не може поступитися територіями чи піти на інші принципові компроміси. Оскільки це призведе до внутрішньої дестабілізації, і це головна мета так званих переговорів. Ними нас заганяють у пастку, при цьому продовжують щодня вбивати українців і завойовувати нові шматки території. І Трамп бере у цьому активну участь.

— Україна не може відмовлятися від переговорів.

— Зеленський теж імітує? Блефує?

— Коли людина має у своєму життєвому анамнезі кар’єру комедійного актора, складно відповісти, чи вона щира. Помилка української влади полягала у тому, що вважала, що Зеленський зможе опинитися сам на сам з Трампом і все вирішити.

— Зеленський так мислив і у 2019 році щодо путіна…

— Тоді була концепція «зійтися посередині». А зараз такої концепції немає. росія хоче знищити будь-якого українського президента. Веде проти нас екзистенційну війну. Існування демократичної України для неї — проблема. росіяни не залишать нас у спокої. Турбує інше. Ми не докладаємо зусиль для того, щоб формувати ситуативні коаліції, «об'єднання за інтересами» — для того, щоб демонтувати імперську росію… Маємо з Польщею працювати у цьому питанні. Президента Кароля Навроцького, ще коли він був директором Інституту національної пам’яті Польщі, росіяни оголосили у розшук.

— При цьому Навроцький веде дивну політику щодо України…

— Його політика — це популізм із присмаком шовінізму: ставлення до нас як до молодших братів. У нас немає іншого виходу, ніж маневрувати. Коли реагуємо емоційно, польська сторона витягує історичні козирі. Ексгумація — це можливість показати Польщі, що ми готові жертв Волинської трагедії поховати по-християнськи. Це їхня головна вимога.

Не розумію, як може хрест у пам’ять про жертв заважати двостороннім відносинам. Під Варшавою поховано есесманів, які брали участь у придушенні Варшавського повстання. Але Польщу це не обурює. Кремль активно вивчає те, що відбувається у країнах своїх супротивників. У них є карта подій, карта впливів. І вони вміло тиснуть на больові точки. Для різних країн мають різні підходи. Країнам Скандинавії кажуть: в Україні корупція зашкалює — і показують справу Міндіча. У Польщі говорять про Волинь. Вплив на мізки ефективніший, ніж війна зброєю. Але є нюанс: те, що росія розпочала широкомасштабне вторгнення, свідчить, що ми гібридну війну не програли. Вони не змогли виїсти нас ізсередини. Але росія буде продовжувати нищити і нас, і Європу зсередини. Один мій польський колега нещодавно сказав: в Європі багато політиків, які Україні не пробачать, що вона не капітулювала у 2022 році… «Ми залежимо від суми помилок Трампа»

— Перейдімо до внутрішніх питань. Які сильні кроки за останній час здійснив президент Зеленський на користь держави, а які з них були помилковими, такими, що нашкодили, послабили позиції України?

— Сильною стороною Зеленського є публічні виступи. Звільнення Андрія Єрмака — вимушений крок. У 2020 році, коли Єрмака призначили, я сказав: ті, хто придумав його призначення, зробили геніальну річ. Бо створили пару «продюсер-актор».

— Хто порадив Зеленському утворити цей «дует»? Чи могла росія впливати на таке призначення?

 — Це популярна думка, гадаю, це призначення формувалося в Україні.

— Тоді це міг бути тільки Коломойський.

— Не обов’язково. Це міг бути певний консорціум олігархів, в якому Коломойський міг грати першу скрипку. Але Коломойський зараз сидить у СІЗО… Найбільша помилка Зеленського — санкції проти Порошенка. Вони, по-перше, — незаконні, по-друге, накладені так, що створюють проблеми для України. Західні дипломати ходять на ці засідання і все це бачать…

— Реакція Зеленського на цю справу — повне ігнорування, вдавання, що нічого не відбувається. Наскільки виправдана така страусина позиція?

—  У Зеленського прораховують технологічно, як треба реагувати. Така позиція політично виправдана — він зберігає свій рейтинг. Призначення головою Офісу президента Буданова частково перекриває останні політичні скандали.

— Чому досі не висувають підозру Єрмаку, хоча вона, кажуть, уже готова?

—  Кажуть: ось-ось мають її висунути…

— «Ось-ось» триває понад місяць…

— Думаю, НАБУ навмисно випустило (за кордон) Міндіча, бо не було впевнене, що його зможуть закрити… У Галущенка, Гринчук досі немає підозри, всі інші фігуранти «міндічгейту» вийшли під заставу з «лівих» грошей.- Законність цих застав мали перевірити і висунути нові підозри…

— А як же можна перевірити, коли Фінмоніторинг зайнятий Порошенком?

— Керівник цієї державної структури Пронін давно має бути під підозрою. Оця половинчастість дій НАБУ теж дивна…- У нас така практика: війна все спише.

— Спише?

— Ні, але про це ми дізнаємося, лише коли війна призупиниться. Я не вірю у підписання мирної угоди між росією та Україною — як Трамп малює це у своїх фантазіях. Бо для путіна сісти за стіл із Зеленським, щоб підписати цю угоду, означало би визнати рівність України з росією. А для Зеленського сісти за один стіл з путіним — це підірвати свої шанси на переобрання. Ми залежимо від суми помилок Трампа. Від того, чи його внутрішня політика буде провалюватися, а рейтинг просідатиме. Тоді змушений буде набирати рейтингові очки за рахунок тиску на росію.

— Або тиску на Україну…

— Україна в американців не асоціюється з «імперією зла». У багатьох республіканських виборців між срср і росією стоїть знак рівності…

Маю на увазі інше: для Трампа важливим буде результат. За рахунок кого він буде досягнутий, для нього не важливо. Україна в цьому плані є «легшим противником» для досягнення результату. Трамп продаватиме своїм виборцям результат! Ось є «енергетичне перемир’я». Головне — щоб воно «блямнуло» у новинах. Щоб цим козиряти.

—  Ви згадували про справу Порошенка. Судячи із перебігу судових засідань, влада начисто програє, ганьбиться на цих засіданнях. Чи вірите ви, що суд скасує санкції Зеленського проти Порошенка?

—  Якщо таке судове рішення буде, це нічого не змінить. Офіс Зеленського знову робитиме якісь псевдоюридичні кроки.

— Це — небажання пустити Порошенка на вибори чи суто людська помста?

— Помста! І прагнення показати, хто у домі господар. Стосунки Зеленського і Порошенка має коментувати психіатр, а не політичний експерт. Порошенко утримався від гострої конфронтації — і це добре для України. Але те, як йому перекривають кисень, виглядає ненормально. Санкціями Зеленського Порошенко як політик реанімований.

— Не можу не запитати про Гренландію. Трамп ніби дав задню, але сам факт зазіхань на цю країну шокує. Якого розвитку подій слід сподіватися?

— Гренландія не є членом Євросоюзу. Це автономія на території Данії, гренландці свого часу проголосували проти приєднання до ЄС…

— Але Данія сказала, що захищатиме Гренландію як свою територію!

— Звичайно… У Трампа позиція проста. Він сприймає Євросоюз як економічного ворога, як опонента. У світі з’явилося три центри постправди, раніше їх було два — москва і пекін. Додався Вашингтон. І у всіх трьох модель швидкого ухвалення рішень. У Європейського Союзу такої моделі немає — минає час, поки там домовляться, ухвалять.

— Трамп наважиться на радикальні дії щодо Гренландії чи побоїться конфронтувати з Європою? Одна річ, коли ти з Європою конфронтуєш на Мюнхенській конференції — вустами Венса, інша — коли посилаєш війська…

— Щоб послати війська, треба мати чітку впевненість у спроможності. Трамп же — позірний миротворець. Розповідає, як багато воєн він завершив… Коли кораблі з тілами американців попливуть додому, це буде для нього проблемою.

— Що думаєте про так звану «Раду миру» від Трампа…

—  Трамп використовує кризу в Організації Об’єднаних Націй у власних інтересах — для того, щоб її підірвати. Хоче зробити механізм, який дозволить легалізувати його рішення. У «Раду миру» набрав тих, хто йому пантофлі цілував.

— Як бути з цим Україні?

— Те, що Зеленський сказав, що ми не можемо у цій Раді бути, бо там росія і білорусь — правильно. А те, що Навроцький сказав, що Польща може туди увійти після всіх процедур — сумно… Після того, що я побачив у поведінці Трампа, — все те, чого навчався на історичному факультеті і як політолог — іде шкереберть.