«10% іспанців кажуть, що вони проти війни. Це і є електорат комуністів»

Зокрема, Фернандо де Ярца побував у друкарні Видавничого Дому «Високий Замок», мав зустріч з медійниками з різних областей України. Але щоб зрозуміти, яку трагедію нині переживає Україна, відчути війну навіть у відносно спокійному місті в тилу, іспанський гість відвідав два знакові місця у Львові — Марсове поле та Реабілітаційний центр «Незламні». Видно було, наскільки був вражений почутим і побаченим. Кореспондентка «ВЗ» поговорила з паном Фернандо і поцікавилась, які враження повезе в Іспанію.

— Що насамперед розповідатиме­те своїм рідним, друзям, коли повер­нетеся з України?

— Я знав, що українці — класні люди. Українці справді вірять у те, що роблять. Це і є запорукою у досягненні мети. Я — оптиміст, намагаюся дивитися на пози­тивний бік речей. Бачу, що Украіна точно матиме Перемогу. Я трохи хвилююся… Мене бентежить те, що до кінця не розу­міємо, наскільки ця війна близько до нас, іспанців. Ми ховаємо голову в пісок.

— Наскільки в Іспанії прості люди обізнані щодо подій в Україні, щодо війни? Чи переймаються цим?

— На самому початку була величезна хвиля солідарності. Зараз війна в Укра­їні не на першому плані. У багатьох лю­дей в Іспанії є відчуття, що війна в Укра­їні не має простого рішення. Зараз очікуємо, що буде відбуватися з вибора­ми в Євросоюзі й США. Абсолютно щиро і точно, що наші серця з Україною. І наші люди, і уряд Педро Санчеса підтримують Україну. Але в нас є відчуття, що рішен­ня не зовсім в наших руках. Більше в ру­ках Байдена, Трампа тощо. Крім того, всі гарячі новини, весь інформаційний про­стір зараз сконцентрований на подіях, що відбуваються на Близькому Сході. І на виборах у ЄС і США. Тому потрібно в іспанських медіа частіше висвітлювати тему війни в Україні.

— Власне, як часто іспанські ме­діа пишуть про те, що відбувається в Україні?

— Зараз це переважно військові зве­дення про те, що відбувається на лінії фронту. Ми помітили, що і читачі, і рекла­модавці не хочуть читати про війни. Піс­ля повернення до Іспанії буду думати, че­рез які наративи подаватимемо історії про війну в Україні. Наприклад, ми побу­вали у реабілітаційному центрі. Про ньо­го обов’язково розповімо. Через такі іс­торії будемо розповідати про Україну.

Наші реалії такі: якщо медіа виходить в Барселоні і там пишуть не про Барсе­лону, це буде мало кого цікавити й зачі­пати… Нам сподобалася ідея зробити інтерв’ю з головною лікаркою у госпіталі в Барселоні, з якою комунікує ваш Центр «Незламні». Розказати про Україну через призму співпраці з лікарнею в Барсело­ні. Це класна нагода розбудувати емо­ційний контакт.

— Чим Іспанія зараз найбільше пе­реймається?

— Наприклад, в іспанському уряді чо­тири міністри-комуністи (праці, моло­ді, культури і соціальної політики). Весь час спекулюють на соціальній тематиці. Коли ми відвідували ваш центр «Незлам­ні», лікар, що нас супроводжував, сказав, що комуністи завжди говорять про мир — і при цьому вбивають людей. Коли я це від нього почув, у мене аж мурахи по тілу пішли. Бо бачимо, як комуністи в Іспанії починають піднімати голови… І саме оці міністри-комуністи про мир дуже багато говорять.

Для мене ця подорож в Україну — як замкнене коло: від того, що зараз чую в Іспанії, і до того, що зараз бачу в Україні. Тут бачимо, чим може закінчитися така історія… Мого прапрадіда вбили кому­ністи. Тому я чутливий до цієї теми, але багато іспанців не розуміють, до чого це може призвести. Просто йдуть за сиром у мишоловку.

— Як так сталося, що в наш час ліві радикали такі популярні в Іспанії?

— Соцмережі на це вплинули. Дезін­формація.Пропаганда.

— Рука москви?

— Звісно! Найбільші виробники дезін­формації — Китай і росія. У нас, напри­клад, є велика проблема з незалежністю Каталонії. Сепаратистські партії фінан­суються росією. Щойно чують, що десь в країні є проблема, одразу «підгодову­ють» її.

На Кубі й у Венесуелі можна побачити наступний етап: що буде, якщо керують комуністи. А побувавши в Україні, можна побачити фінал, що може бути. В Украї­ні росіяни показали все, на що вони здат­ні… А в Європі наразі діють як хитра змія. Пролазять через культурні проєкти, че­рез розмови про мир.

— Скільки іспанців голосують за ко­муністів?

— Десять відсотків будуть казати «ми проти війни», це і є їхній електорат. Ми проводили журналістське розслідуван­ня, пов’язане з війною в Палестині. На пропалестинських демонстраціях роби­ли інтерв’ю з людьми. Не розуміли, за що вийшли на ті демонстрації. Але при цьо­му активно постили на цю тему в соцме­режах, підтримували Палестину, нічого не знаючи про злочини ХАМАС, про те, скільки людей вбито в Ізраїлі. Не знали, що ХАМАС — терористична організація.