«На передову я перегнала десь 20 машин»

Волонтерка Уляна Дідич про особливості переправлення автомобілів на фронт

Уляна Дідич
Уляна Дідич

Авто на передовій — чи не найнеобхідніша річ. Але перш ніж, машина опиниться у бойовому підрозділі, вона мусить пройти цілий цикл: збір коштів, закупівлю, підготовку документів, переправу через кордон, технічний огляд і завершальний етап — доставку на фронт.

На кожному етапі залучені десятки волонтерів. Останній цикл взяла на себе волонтерка Уляна Дідич, перекладач-фрілансер за фахом. Одного дня не могли знайти водія для другої машини і Уляна, яка все своє водійське життя їздила лише на одній машині, сама сіла на кермо і поїхала до військових.

Фото Уляни Дідич
Фото Уляни Дідич

Машина на передовій — це розхідник

— Самій їхати навіть простіше: я собі графік формую, ні за кого не відповідаю, ні від кого не залежу. Раніше сама за кермом далі, аніж у Київ не їздила. Думала, я водій однієї машини, свого Бегемота (так називає свій старенький Ніссан, — Авт.). Як виявилось, можу їздити і на «праворульці» (авто з кермом з правого боку, — Авт.). Взагалі кайфую від дороги, вона мене розслабляє.

— Як відбувається закупівля і передача автомобіля на фронт?

— Одна річ — це закупівля, збір коштів, доправлення сюди, СТО. Інша історія — переганяння. Груп, які закуповують машини, багато: волонтери, родичі, часом хлопці самі купують, але не завжди є кому «загнати». Оскільки вже знають, що я їжджу, то часто телефонують і просять пригнати. Тоді зранку сідаю і їду. Вже загнала десь 20 машин.

Перший раз виглядало складно, а потім виробилась логістика. Зазвичай заганяю до хлопців, в основному — це донецький напрямок, потім вони мене вивозять в Покровськ, щоби добратись назад.

Фото Уляни Дідич
Фото Уляни Дідич

— Скільки часу займає дорога?

— Раненько виїжджаю зі Львова, ночую у харківських друзів-волонтерів, які вивезли сім’ї в Кременчук, по обіді наступного дня доїжджаю до місця призначення.

— Чи є далі потреба в машинах?

— Постійно. Це розхідник.

Важко порівняти з 2014 роком, тоді волонтерство лише розвивалось, і ми менше на машинах були «заточені». У той час всі займались шкарпетками і їжею, у цьому була найбільша потреба. Не пригадую, щоб питання купівлі машин стояло настільки гостро: менше було артобстрілів, мінометних обстрілів, менше пересувань позицій, менша лінія фронту, і відповідно автомобілі не були як розхідник.

Зараз оці «корчі» на фронті (так у волонтерському середовищі називають вживані автомобілі, які завезли з-за кордону, — Авт.) — це швидкість, постачання, ротації, евакуація…

Фото Уляни Дідич
Фото Уляни Дідич

— Скільки у середньому машина «живе» на фронті?

— По-різному, буває, і два дні. Якщо машина зламалась, то те, що можна полагодити на місці, роблять хлопці «з руками». Коли йдеться про оновлення запчастин, чи складніший ремонт, то навіть я одну машину заганяла на позицію, а іншу забирала на ремонт.

— Коли найближча «подорож»?

— Зараз три машини «підвішені». Ремонтуються на СТО. Консультує, проводить техобслуговування цих машин волонтерка з Харкова. У себе в місті вона мала елітну СТО, а переїхавши до Львова — приділяє багато часу для ремонту волонтерських автомобілів.

Кожен донат цінний

— Як зараз донатять люди?

— На початку весни була проблема: є гроші — нема де купити. Зараз логістичні ланцюжки налагодились: купити є де, а з донатами щоразу важче. Це не дивно, важка економічна ситуація, багато людей не мають роботи, впали доходи, ціни виросли. Є люди, які продовжують донатити великими сумами, бачу це за надходженнями. Є такі, що надсилають невеличкі суми, але регулярно. Це дуже цінно. Найбільший донат був 50 тисяч гривень, найменший — 25 гривень. Копійка до копійки.

— Що зараз нагальне для війська?

— Машини, дрони, зв’язок. Загалом кожна ситуація індивідуальна. У різних обставинах різні вимоги до автомобіля. Десь треба повнопривідний пікап, десь — бус. Танкістам ми везли вантажний бус, десь, де треба хлопцям швидко вискочити, робити роботу і вернутись — там підійде джип, але не обов’язково на довгій базі.

«У нас дві основні теми: машини та сітки»

— Потреба у сітках є велика. Це теж розхідник, як машини. Почали плести сітки ще влітку минулого року, а як стало холодно, волонтери перебазувались у бібліотеку Політехніки. Вже треба плести «осінь», тобто не яскраво зелені і думати про зимові сітки — білі.

— Тобто взимку війна ще буде?

— Не берусь прогнозувати, коли і чим закінчиться, але, очевидно, скоро це не завершиться.

— Якою бачите нашу перемогу?

— Відновлення наших кордонів і розвал росії, інакше вона не заспокоїться. Але думаю, буде якийсь компроміс.

«У людей почались вибори»

— Як ви відреагували на новину, що СБУ накрили ботоферму, яку приписали ЄС, адже ви у громадській організації «Справа громад», яка дотична до цієї політичної сили?

— Це банальна інформаційна війна, груба маніпуляція: перебити свої невдачі в інформаційному просторі, мокнути опонента. Ну в людей вибори почались, що тут зробиш.

Те, що наша влада з 2019 року вкрай чутлива до громадської думки і до інфопростору, очевидно. Я це пояснюю «травмою артистів»: їм важливе схвалення. Відповідно, як тільки починається якась дискусія, критика, треба інформаційно перебити. Пішли дурні хвилі про фото з Vogue (що взагалі не мають ніякого сенсу) — треба було перебити, знайшли чим, заодно і пояснили звідки той хейт: «ось ботоферма».

Напевно, я після лютого так загостилась у військову тему, що це мені виглядає якимось дріб’язковим і неважливим.

— Чому попри велику волонтерську діяльність лідера опозиції, який долучається до діяльності «Справи громад», все одно йдуть напади на Порошенка?

— Я шокована від об’ємів, які вони закуповують і в якому темпі працюють.

Думаю, у Зеленського комплекс щодо Порошенка, це видно було давно.

Схожі новини

Популярне за добу

Популярне за тиждень