«У перший знімальний день у мене народилася донечка»

Талановита людина — талановита в усьому. Так можна сказати про молодого музиканта Андрія Осадчука. Спочатку він дуже хотів співати і навіть спробував себе у цій ролі. А потім досить довго перебував за лаштунками шоу-бізнесу, активно створюючи пісні для багатьох топовими артистів. Але настав час, коли Андрій вийшов з-за лаштунків своєї творчості і з’явився у новому проєкті каналу «Україна» «Співають всі!».

— Чи довго вагалися, коли вам запропонували взяти участь у тому, щоб судити людей?

— Я взагалі не вагався, оскільки цей проєкт розпочався у найліпший для мене час. Бо ж останніми роками я самотужки робив те, чим зараз займається журі — підтримкою молоді. Хоч вже давно не виконую пісні на сцені, а допомагаю молодим виконавцям саме як автор пісень. Тому запрошення до суддівського крісла — для мене велика честь. Вперше буду по той бік сцени. Цього я прагнув вже давно: відколи три роки тому покинув сцену як виконавець. За цей час моя аудиторія звикла до мого нового амплуа в шоу-бізнесі. А запрошення до участі в нашому проєкті вважаю визнанням того шляху, який я обрав. Ще символічно, що у перший знімальний день у мене народилася донечка Ліза. Бо так буває у житті, коли щось цікаве відбувається, то все відразу.

— Чого чекаєте від шоу «Співають всі»?

— На цьому проєкті я шукаю класних дівчат та хлопців, талановитих жінок та чоловіків, яким захочу подарувати пісню. Зараз ми з дружиною створили музичний бізнес, який збирає авторів слів та музики, бітмейкерів, вокалістів, сесійних музикантів на одній платформі. Вірю, що тут зможу знайти тих людей, з якими разом розвиватимемо український музичний ринок.

— Який ви суддя: добрий чи суворий?

— Як людина — я добрий, але як суддя буду об’єктивно оцінювати учасників через призму того досвіду, якого набув з іншого боку сцени. А ще я дуже емоційна людина, тому зможу залюбки підспівувати чи підтанцьовувати під справді класну музику. Направду, мені й самому цікаво, яким виявиться моє суддівство. Адже я тільки вчуся. Точно знаю, що я не той суддя, що встає на кожному учасникові, бо я передусім шукаю людину, яка має унікальний потенціал артиста.

— Чим вас може підкупити учасник, крім вокальних даних?

— Мені потрібна музика. Тобто для мене важливо побачити, що людина не порожня, й у ній живе музика. Учасник має бути насамперед харизматичним виконавцем, щоб йому було до снаги круто заспівати те, що я йому запропоную. Звичайно, мені буде приємно писати пісню для тієї людини, яка западе в душу. Тому буду досить вимогливим, щоб серед великої кількості учасників віднайти тих, для кого по-справжньому захочу відкрити свої кейси.

— Чи маєте на думці вже зараз якісь майбутні проєкти, над якими готові працювати?

— Звісно, вже зараз це музична платформа «Хочу Хіт». Вона авторська, створена заради відбору репертуару для артистів і в цілому для створення авторського ком'юніті в одному місці. Так будь-яка людина може долучитися, щоб зробити, перекласти, адаптувати різними мовами пісню, запустити продакшн. Окрім того, я робив челендж з дружиною (вона в мене піарниця). Торік ми подарували дві пісні двом молодим хлопцям. Маю намірі продовжувати працювати з ними далі. Насправді я дорогий автор. У контексті грошей (Сміється. — Г. Я.). Тому для початківців така співпраця — це подія. Для наших учасників також. Я розумію: якщо вони приходять сюди, то шукають якогось свого продовження.

— Чи не хочеться знову повернутися на сцену у ролі виконавця пісень?

— Я про це перестав думати й нарешті відчув гармонію. Вирішив іти шляхом саме музичного функціонера. Бо ринок, у який я колись заходив як артист, у нас насправді не функціонує. Платформи для розвитку молодих артистів в індустрії попмузики немає. Її треба формувати. Я почав формування з себе. Власне, для мене це і є патріотизм: коли ти навколо себе об’єднуєш професіоналів, береш на себе відповідальність, хапаєш прапор до рук і таким чином піднімаєш індустрію. Головна моя місія — робити музику для людей, які хочуть і готові, які не можуть не бути артистами. Вони в нас є, але їм дуже важко пробитися без матеріалу й без команди. Чи вийду колись на сцену? Думаю, вийду. Але мені набагато комфортніше поза нею, там я відчуваю велику енергію. Для чоловіка не може бути нічого краще за сім’ю й родину. Та, на жаль, це те, чого артист не може мати у повному обсязі.

— Андрію, п’ять років тому ви брали участь у шоу «Голос країни». Що музикантові дають подібні шоу?

— Це шоу повернуло мене на сцену. Я — випускник Київського інституту музики імені Глієра, а співати хотів дуже давно, тож ще з 17 років ходив на кастинги. Саме на талант-шоу і зав’язав багато знайомств. Якось продюсер Міша Ясінський показав мою пісню Віталію Козловському. І той захотів її купити. Тоді я взагалі не знав, що таке продати пісню. І гонорар 2 тисячі доларів, коли тобі лише 21 рік, — неймовірне щастя. Такого у Вінниці всі мої родичі разом не заробляли. Тому, мабуть, я і застряг в авторстві.

— Як створити хіт? Що для вас важливо — зміст пісні, чи зірка, яка її заспіває?

— У наш час важливо мати команду і бюджет. Але, як відомо, ніколи не збереш команду, якщо не маєш бюджету. Тож для початку треба мати щонайменше 2−5 тисяч доларів. Безперечно, має бути і грамотна пісня. А знаєте, скільки грамотних класних пісень не доходять до слухачів? Бо їх перебивають треки, які продюсер може дозволити собі профінансувати. Як створити хіт? Як правило, це чотири акорди. А можна і два, але такі, щоб хапали слухача, як на гачок. Приспів бажано побудувати на тих самих акордах, що й куплет, тоді пісня буде цілісною і зрозумілою слухачам. У простоті — головний секрет «хітовості» попматеріалу, але до неї треба йти роками, вислуховуючи від представників андеграунду і електронщиків про свою тривіальність, і збираючи при цьому премії. Для комерційно вдалого хіта — і в мотиві, і в тексті необхідний так званий «хук»: повторення якоїсь фрази, яку легко запам’ятати. Це мають бути такі слова, які знає навіть дитина — руки, очі, кохаю… І якщо підкріпити «матеріал» якісним аранжуванням, то на виході вже п’ята пісня стане хітом.

Читайте також: «Батько казав: потрапиш на бюджет — будеш вчитися, а якщо ні — підеш в армію чи спорт»