«Готувалася до конкурсу, поки чоловік був на роботі в іншому місті»

Ми звикли до того, що у конкурсах краси беруть участь дівчата з довги­ми ногами, стрункі (іноді дуже худі). Однак спочатку за кордоном, а тепер уже й в Україні почали організовувати конкурси для пишних жінок. Miss/Mrs Top World Plus Size Ukraine 2020 — єди­ний конкурс України, який розкриває жіночу красу у форматі Plus Size. Гасло конкурсу — «Краса не має розмірів, вона — безмежна». Цьогоріч конкурс провели вдруге, до фіналу дійшли 23 учасниці з різних регіонів України. Один із 5 титулів виборола 29-річна львів’янка Наталія Гораль, яка розпо­віла про участь у конкурсі журналістці «ВЗ».

— Конкурс відбувся у Києві, — каже пе­реможниця. — Тепер маю право представ­ляти Україну на міжнародному конкурсі в одній з країн світу. Він мав відбутися на­прикінці грудня, однак через пандемію конкурсу цьогоріч не буде. Доведеться че­кати на кращі часи.

— Чому вирішили подати заявку на участь у конкурсі?

— Я інженерка, працюю на навчально- спортивній базі літніх видів спорту вже 7 років. Це мій перший у житті конкурс. Спо­добалося, що у ньому могли брати участь не лише незаміжні дівчата, а й одружені. І вікова категорія доволі широка — від 18 до 50 років. От я, до прикладу, заміжня, і ще торік, коли вперше почула про цей кон­курс, поставила собі за мету взяти у ньо­му участь. У мене є хобі. Я — модель «плюс сайз». Рекламую брендовий одяг для жінок із солідними розмірами.

— Які у вас параметри?

— Мій зріст — 167 сантиметрів, об’єм гру­дей — 106, талії — 83, об’єм стегон — 106 сан­тиметрів. Я в основному працюю як фото­модель, бо для подіуму краще підходять дівчата, у яких зріст від 170 сантиметрів.

— Як відреагував ваш чоловік, коли почув, що братимете участь у конкурсі?

— Ой, спочатку зацікавився, бо не мав уявлення, що це. А потім не мав можли­вості особливо вникати, бо у той час, коли я готувалася до конкурсу, він був на ро­боті в іншому місті. У мене було багато часу на підготовку, а якби був вдома, тре­ба було би багато часу приділяти йому. А так я себе повністю присвятила конкурсу. А коли чоловік довідався, що я перемогла, був дуже задоволений! Каже, пишається мною. Про мою перемогу довідалися його друзі, вітають, і він від цього ще щасливі­ший, що я у нього є.

— Відвідували спеціальні курси?

— Оскільки я модель, то маю досвід, як треба стояти, ходити і взагалі поводитися на сцені. А перед тим закінчила модельну школу. У конкурсі було кілька головних за­вдань, які кожна учасниця мала підготу­вати. Перше — зняти відеовізитку, у якій треба було розповісти про себе: чим займаюся, що хочу показати. За бажання був конкурс талантів. Хтось співав, хтось танцював. Я ж підготувала східний танець, для цього спеціально пошила костюм. Хотілося енергетично за­рядити журі, і одного дефіле було недостатньо… Другий обов’язковий пункт конкурсу — вихід у національному вбранні. Це був творчий конкурс: просто вийти в українському строї — недостатньо. Я вирішила, що моєю «родзинкою» буде ви­хід в автентичному вбранні ХХ століття з Бу­ковини. На голові у мене був вінок ручної роботи. З образом мені допомагала етно­галерея Роксоляни Шимчук. Під час вихо­ду в національному вбранні зі мною разом виступала фіналістка «Голосу країни», ет­носпівачка Іванна Червінська. Виконувала «Вербову дощечку» наживо. А позаду мене був відеоряд. Ми придумали образи україн­ського строю з усіх регіонів України.

— За участь у конкурсі треба було платити?

— Звісно. Усі конкурси — платні. Але, згідно з умовами договору, не можу розго­лошувати суму внеску.

— Яку нагороду отримали?

— Корону з камінчиками Сваровскі і ти­тул переможниці. А також багато подарун­ків від спонсорів — косметику, сертифікати на різноманітні косметологічні послуги.

— І що далі?

— Маю вирішити — залишитися на дер­жавній роботі чи продовжувати роботу в модельному бізнесі. Після роботи продо­вжую займатися моделінгом, але це все складно. Тому вирішую, чому віддати пере­вагу…