Передплатити Підтримати

«Жоден акушер-гінеколог не дозволить пацієнтці з кістою вагітніти»

«Під час вагітності утворення буде рости», — застерігає лікар-онкогінеколог

Олена Самохвалова

Якщо виявили кісту в яєчнику, куди звер­татися і як обрати клініку для лікування? Як часто слід проводити УЗД-контроль і чи лі­куються кісти медикаментозно? Чи можна вагітніти, якщо є кіста? Чи потрібно видаля­ти поліпи у матці? На ці та інші запитання відпо­віла під час онлайн-при­йому, організованого БФ «Таблеточки», лікар-он­когінеколог відділення онкогінекології Націо­нального інституту раку Олена Самохвалова.

— Як часто звертаються до вас пацієнтки з кістами в яєчниках?

— Останнім часом кількість пацієнток збіль­шилася, і це переважно молоді жінки. Почувши діагноз, не знають, що їм робити: чи йти до он­когінеколога, чи лікуватися у свого гінеколога. Звертаються і ті, що вже пройшли лікування. На жаль, трапляються випадки, коли жінку лікували неправильно.

— Коли у молодої жінки випадково знахо­дять якесь утворення в яєчнику, найбільше, що її хвилює — куди їй краще звернутися: у приватну клініку, державний медичний за­клад чи, може, краще відразу в онкоцентр?

— Не має значення. Це — на вибір пацієнтки. Але мусить поставити лікарю, який її оперувати­ме, кілька запитань. Зокрема, як він буде діяти у форс-мажорних обставинах.

— Що ви маєте на увазі?

— Дуже часто виникає ситуація, коли під час обстеження лікар переконаний, що утворення доброякісне, і пацієнтці вирішують провести операцію лапароскопічним методом. Але у ході оперативного втручання лікар починає розумі­ти, що ця кіста насправді може мати злоякісний характер, і тут постає питання, чи є у лікаря мож­ливість оперативно (поки пацієнтка перебуває під наркозом) відправити це утворення на тер­мінове патогістологічне дослідження. Це важли­во, бо рішення, яке прийме лікар в операційній, може вплинути на подальшу тактику лікування і на обсяг операції. Не всі молоді жінки виконали свою репродуктивну функцію. Немає сумніву: більшість з них захоче зберегти свою репродук­тивну систему.

Необхідно також поцікавитись, чи зможе лі­кар, за потреби, виконати хірургічне стадіюван­ня. У разі, якщо морфологи виявлять злоякісні клітини, від адекватного стадіювання залежа­тиме правильність подальшого лікування паці­єнтки.

— Скільки операцій повинен провести лі­кар на рік, щоб йому можна було довіряти?

— Не зосереджуйтеся лише на лікарю. З паці­єнтками завжди працює команда, тобто рішен­ня приймає консиліум лікарів. Те, як вас будуть лікувати — це не рішення однієї людини. Тому варто поцікавитися досвідом не окремого ліка­ря, а цілого відділення, в якому пацієнтка планує лікуватися. На рік у ньому повинно проводитися не дві чи 10, а мінімум 50 операцій.

— Як потрапити на лікування до Націо­нального інституту раку?

— Насправді все дуже просто. Ніхто не ви­магає жодного скерування — ні від сімейного лікаря, ні від гінеколога. Пацієнти тепер можуть самі обирати, в якій установі і у якого лікаря вони хочуть лікуватися. Зі собою потрібно мати лише паспорт. У нашій поліклініці працює чотири ліка­рі-онкогінекологи. Ніхто нікому не відмовляє.

— Побутує думка, що малоінвазивані втручання — кращі, бо менш травматичні. А нікому з жінок не хочеться потім обмежува­ти себе у фізичних навантаженнях через те, що «живіт болить»…

— Зважаючи на те, що пацієнтки — це зазви­чай молоді жінки, для яких важливим є естетич­ний вигляд після перенесеного оперативного втручання, більшість наполягає на тому, щоб втручання було лапароскопічним. Проте онко­гінеколог не завжди може виконати побажання пацієнтки. Для всього є свої показання. Лікар відмовить пацієнтці у проведенні лапароско­пічного втручання, якщо є велика вірогідність, що пухлина яєчника у жінки — злоякісна. На це вказує розмір новоутворення, швидкість його росту (кіста збільшується вдвічі від того розміру, з яким її виявили), вміст кісти, підвищення онко­маркерів раку яєчників СА-125 та НЕ-4 тощо.

Показаннями до лапароскопії є утворення невеликого розміру, нормальні рівні онкомар­керів, УЗД-ознаки доброякісного утворення, по­вільний його ріст і вік пацієнтки.

— Чим лапароскопічна операція відрізня­ється від лапаротомічної?

— Лапароскопія передбачає 3 або 4 невеличкі розрізи (кількість залежить від розміру пухлини, анатомічних особливостей пацієнтки і вподо­бань хірурга). Хірургу повинно бути комфортно, бо від цього залежить безпечність виконання втручання.

Лапаротомія (відкрита операція) передбачає виконання вертикального розрізу, але не над лобком. Під час операції лікар може натрапити на несподівані знахідки, і тоді обсяг операції до­ведеться збільшити. Можливо, потрібно буде отримати доступ до верхніх поверхів черевної порожнини. З доступу над лобком технічно зро­бити це буде дуже складно. Дістатись нагору, де є шлунок, буде вкрай незручно. А якщо жінка ще й має надлишкову вагу, це суттєво ускладнить роботу хірургу.

— Спортом після таких операцій займати­ся можна?

— Після лапароскопії — однозначно так, тому що процес загоєння після таких операцій не є три­валим. Важкість будь-якої гінекологічної операції обумовлюється лише доступом. Зазвичай після лапароскопії пацієнтки відновлюються швидко. Якщо операція виконана вранці, то пацієнтка вве­чері уже встає, ходить. Після лапаротомії віднов­лення займає трохи більше часу, і перебування у стаціонарі затягується на 1−3 доби.

— «У мене є кіста лівого яєчника розміром 3,9×3,8 см. Чи потрібно її видаляти, якщо я планую вагітність

— Переконана: жоден акушер-гінеколог не дозволить пацієнтці з кістою вагітніти, бо під час вагітності утворення буде рости. З найбільшою вірогідністю його потрібно оперувати, але щоб сказати точно, необхідна додаткова інформація від пацієнтки — рівень онкомаркерів, результати УЗД яєчників. Варто пройти також додаткові об­стеження — УЗД грудних залоз і гастро-та коло­носкопію. Розумно видалити утворення і віддати його на гістологічне дослідження, щоб упевни­тися, що воно доброякісне, і лише після цього планувати вагітність.

— «Вік пацієнтки — 33 роки. У матці вияви­ли вузол. Рік приймала епігалін. Повторне УЗД показало, що вузол не росте. Як часто потрібно робити УЗД? Може, краще проопе­руватися? Якщо нічого не робити, це чимось загрожує?»

— Йдеться, очевидно, про міоматозний вузол у матці. За міоматозними вузлами необхідно спостерігати. Потрібно розуміти, як він рос­те і наскільки швидко збільшується у розмірах. Якщо росте у порожнину матки, можуть вини­кати порушення циклу, кровотечі, виділення між менструаціями. Якщо вузол не збільшується і немає кровотеч, то достатньо спостерігати, тобто кожні пів року робити УЗД. Якщо жінка планує вагітність, вузол потрібно видалити, бо якщо матка буде збільшуватися, то вузол також буде рости.

Якщо вузол не турбує, його можна залиши­ти. Коли настане менопауза, гормональний фон знизиться і вузол перестане рости.

Ще один варіант, який не можна виключати: вузол почне активно рости і тиснути на сусідні органи. Можуть виникати кровотечі. У таких ви­падках потрібне хірургічне втручання.

Важливо обстежуватися в одного лікаря, щоб він спостерігав за динамікою, і зберігати УЗД, що дозволить відстежувати, як це утворен­ня збільшується.

— «Чи потрібно видаляти поліпи у матці розміром 2,7×2,7 мм і 5×4,7 мм? Мені 33 роки, планую вагітність».

— Краще ці поліпи видалити. Це — нескладна, майже амбулаторна процедура. Після кількох менструацій вони самі можуть зникнути — таке теж буває. Вагітніти з поліпами не можна, бо вони почнуть рости. Крім того, якщо поліп ве­ликого розміру і займає порожнину матки, то це зменшує шанси завагітніти.

Необхідно пам’ятати, що поліпи можуть ви­ростати знову.

— Розкажіть, будь ласка, про спіраль мі­рену.

— Вона корисна у тих випадках, якщо її при­значив лікар, врахувавши дані пацієнтки.

— Коли цю спіраль не можна ставити?

— Як і у будь-якого лікарського засобу, у міре­ни є свої показання і протипоказання. Коли паці­єнти ставлять таке питання, вони хочуть почути однозначну відповідь, але такої відповіді немає. Якщо лікар призначив пацієнтці внутріматкову гормональну систему, то значить, для неї це до­бре. Молоді жінки використовують спіраль як засіб контрацепції. Це зручно, бо не всі хочуть пити таблетки, а комусь вони не підходять через протипоказання.

— «На УЗД лікар двічі сказав, що не ба­чить, яка саме у мене кіста. Сказав, що це можна дізнатись, тільки провівши лапарос­копічне втручання. Невже не існує інших способів?»

— Є методи, які можуть підказати, що це за утворення і що з ним робити. Якщо хтось без­апеляційно стверджує, що тільки лапароскопіч­но можна це визначити, то, мабуть, має на меті хірургічне втручання. Пацієнтці варто піти на консультацію до ще одного лікаря, який дасть більш розгорнуту відповідь щодо того, чи є ця кіста доброякісною.

УЗД потрібно робити на 6−9-й день циклу у лікаря, який бачив таких утворень багато і може точно диференціювати доброякісне утворення від злоякісного, описати характер кісти, її вміст і капсулу, чи є розростання по цій капсулі. Якщо це фізіологічна кіста, яка буває у кожної другої жінки, то вона зникне через 2−3 менструації. Таку кісту не потрібно оперувати.

— «Мені 49 років. Є кіста розміром 68−70 мм. Чи потрібно її видаляти, якщо за рік ви­росла на 20 мм?»

— Якщо жінка має менструацію, то через дві менструації потрібно зробити повторне УЗД. Не треба з кожним утворенням до 1 см бігти і лапа­роскопічно його видаляти. У жінки є три місяці у запасі для того, щоб спостерігати і вже після цього приймати рішення, видаляти чи робити щось інше.

— Що таке «рідинний утвір у матці і яєчни­ку»?

— Думаю, пацієнтка має на увазі якусь добро­якісну кісту яєчника, всередині якої — прозора рідина. Коли таке утворення видаляють, то за­вжди досліджують його внутрішню оболонку.

— Ендометріоїдна кіста та ендометріоз — виліковні?

— Якщо це просто ендометріоїдна кіста, то таких пацієнток успішно оперують (лапароско­пічно) і призначають їм гормонотерапію. Процес лікування може зайняти пів року і довше, але це — не злоякісне захворювання.

— Як часто потрібно робити УЗД для контролю кісти і чи лікується вона за допо­могою пігулок?

— Не лікуються кісти за допомогою пігулок. Якщо говоримо про функціональні кісти, то вони можуть зникнути самі собою після кількох мен­струацій (овуляцій). Якщо це — ендометріоїдна кіста розміром 4−5 см, то вона нікуди не зникне. Такі утворення повинні лікуватися хірургічним шляхом з подальшим призначенням гормоно­терапії.