«Впродовж п’яти років кожен з нас зустрінеться з цим вірусом, але краще пізніше, бо вірус втрачає свою силу»

На сьогодні у нас підтверджено коро­навірус у Львівській області в 11 тисяч, — розповідає Наталія Тімко. — Одужали непо­вні три тисячі людей. Тобто сім з половиною тисяч активних випадків у Львівській облас­ті. Це люди, які виділяють вірус і можуть ін­фікувати інших, якщо не дотримуються правил ізоляції.

На Львівщині зареєстрова­но 305 летальних випадків. За останні два тижні кількість померлих від коронавірусу збільшилася. Сьогодні у лікарнях області перебуває 1298 хворих на ковід. Це люди, яких не можна залишати вдома, бо вони потребують додаткової кисневої підтрим­ки. У реанімаціях чотирнадцяти лікарень області, які приймають хворих на ковід, пе­ребуває 105 хворих. З них 28 на апараті штучної вентиляції легень. Тобто кожному четвертому у реанімації допомагає диха­ти апарат штучної вентиляції легень, решта — на кисневій підтримці. Минулого тижня у Сокальській центральній лікарні стався ви­падок, коли чоловік 1955 року народжен­ня, який перебував на апараті штучної вен­тиляції легень більше двох тижнів, почав раптом видужувати, і його зняли з апара­та. Такий випадок — велика подія, бо досить рідко таке трапляється. Людина буквально вискочила, подолала хворобу, хоча її шан­си були низькі.

— А що допомогло? Імунітет?

— Була міцна серцево-судинна систе­ма, дихальна система, правильно підібра­ли режим вентиляції. Для районної лікар­ні це — перемога, коли людину з важкою пневмонією знімають з апарата. Маємо в області не лише поразки, а й перемоги.

— Якого віку хворі на ковід здебіль­шого потрапляють у лікарні?

— Понад 70% хворих, які перебувають у стаціонарах області, — понад 50 років. Мо­лоді мало, але вона є. Дітей близько 5% від загальної кількості хворих. Помирають в основному люди віком за 65 років. Хоча в області зареєстровані летальні випадки: 20-річна дівчина, 28-річний чоловік, але це поодинокі випадки.

— Вони мали супутні хвороби?

— 28-річний хлопець мав ожиріння, цу­кровий діабет, у дівчини супутніх хвороб не було, але був важкий перебіг пневмо­нії. Небезпека у тому, що молоді хворіють на легкі чи безсимптомні, субклінічні фор­ми, при цьому не всі залишаються вдо­ма, хоча знають, що хворі і виділяють ві­рус. Спостерігаємо негативну тенденцію: людина була у контакті з хворим на ковід і не має виражених симптомів, хіба трошки закладений ніс, у когось зникає відчуття запахів, але немає ні кашлю, ні підвищен­ня температури тіла, а при обстеженні на комп’ютерному томографі діагностує­мо двобічне запалення легень. Тобто тим, хто був у контакті з хворими на ковід, по­трібно максимально приділяти увагу, щоб не пропустити початку вірусної пневмонії.

Усі, хто був у контакті з хворим на ко­від, повинні ізолюватися на 14 днів. Це — обов’язково! Стільки триває інкубацій­ний період ковіду. Треба обов’язково по­дзвонити сімейному лікареві і повідоми­ти про себе, про свій стан здоров’я, про попередній контакт з хворим. Сімейний лікар визначає, чи стан здоров’я дозво­ляє виходити на роботу, чи слід продо­вжити лікування після завершення пе­ріоду самоізоляції. Якщо людина не відчуває запахів або ніс заклало (бага­то хто думає, що кондиціонери винні), то саме так часто розпочинається ко­від. Лікар повинен визначити супутні не­дуги хворого. Чим більший букет захво­рювань, тим більше ризиків. Окрім того, потрібно вимірювати насиченість крові киснем, порахувати кількість дихальних рухів на хвилину, і навіть якщо людина жодного разу не кашлянула, варто її ске­рувати на комп’ютерну томографію, щоб своєчасно виявити пневмонію. Якщо не лікувати і нікуди не звертатися, все може закінчитися сумно. У період пандемії ко­ронавірусу банального ГРЗ як первинно­го діагнозу бути не може! Найменша ка­таральна ознака — підстава перевіритися на наявність коронавірусу.

— Чи варто самому піти у приватну лабораторію і здати тест на коронаві­рус?

— Якщо дуже хочеться, то можна. Але є система. Сімейний лікар визначає, чи варто саме у ці дні здавати аналіз. Не всім покаже коректний результат, якщо, скажімо, інкубаційний період не минув. Є мобільні бригади, які приїжджають у до­машнє вогнище і відбирають мазки на аналіз. Але є категорія людей, які через те, що прийдуть люди «у скафандрах» у будинок і це побачать сусіди, бояться і воліють піти у приватну лабораторію і са­мотужки здати тест. Але ці люди не дума­ють про те, що дорогою до лабораторії можуть когось інфікувати, когось нарази­ти на небезпеку… Маємо велику пробле­му з контактними. Наприклад, є ситуації, що чоловік хворий, а його дружина про­довжує ходити на роботу, контактуючи вдома щодня з хворим чоловіком. Таким чином виникають спалахи недуги у ко­лективах, з’являється багато контактних людей. Люди не хочуть 14 днів відсиджу­вати вдома на самоізоляції. Ще одна по­ширена помилка, коли людина біжить у приватну лабораторію на 2−3 день після контакту з хворим, платить гроші за ПЛР-тест, який виявляється мінусовим. І після цього виходить на роботу. Але інкубацій­ний період триває до 14 діб. Обстежува­тися варто хоча б на 13 добу від контакту з хворим, а не відразу, бо вірус може не проявитися.

— Ви розповіли на своїй сторінці у Фейсбуку про весілля, на якому масо­во похворіли на ковід…

— Це не одне таке весілля. В Інстагра­мі, купа фотографій з гучних забав, де збирається багато людей. Мені цю істо­рію розповів гість з того весілля. Оскіль­ки у лікарнях зараз майже 1300 хворих, то скільки прийшло з того весілля, вже вира­ховувати ніхто не буде. А скільки ще ліку­ється амбулаторно… На весілля усі йшли здоровими, а потім почалася ниточка ви­падків захворювань. Були створені спри­ятливі умови для передачі вірусу: закрите приміщення, велика кількість людей, тіс­не спілкування — танці, обійми, тобто кон­такт… Звісно, з такої кількості людей хтось може виділяти вірус. Дива нема! Без ма­сок, без соціальної дистанції, у закритому приміщенні вірус пошириться.

— Ніхто не знає, коли цей вірус піде, а людям треба одружуватися, жити… Як це робити в умовах пандемії?

— Звісно, життя не зупинилося, але все треба робити з розумом. Є відкриті май­данчики, зараз літо, прекрасна погода. Можна організувати фуршет на терасі, у відкритому просторі, а не у приміщенні. Хіба обов’язково запрошувати 200 гос­тей? Хіба не варто обмежитися найближ­чими родичами? От мій син закінчив шко­лу, і батьки планували подарувати дітям поїздку за кордон, бо випускного діти не хотіли. Зрозуміло, подорожі не буде. Батьки були у розпачі, пропонували фур­шет чи поїздку у Карпати, але, зрештою, усі усвідомили, що дитина може принести вірус додому, де є батьки, бабусі чи діду­сі — група ризику… Відмовилися навіть від фуршету. Для чого створювати зайві ри­зиковані моменти? Діти отримали серти­фікат про середню освіту, пофотографу­вали їх у фотозоні — і все. Треба прийняти ситуацію такою, якою вона є. Життя не зу­пиняється, але треба змоделювати такі ситуації, які будуть найменш небезпечні не лише для свого здоров’я, а й інших лю­дей. Це і є — «навчитися любити ближньо­го свого». Від нашої самодисципліни за­лежить життя і здоров’я наших близьких, рідних, усіх, хто нас оточує.

— Більшає хворих, незважаючи на те, що літо і спека… А що буде восе­ни, взимку?

— Щодня — 130−150 нових хворих в об­ласті. Було і 170 нових за добу… Але це не всі хворі. Є люди у селах, які погано почу­ваються, але нікуди не звертаються по до­помогу. Лікуються по телефону у кращо­му випадку. Ніхто не знає, скількох вони заразять… Ще й тому у нас несприятлива епідемічна ситуація. Напевно, упродовж трьох-п'яти років кожен з нас зіткнеться з цим вірусом, але краще пізніше, ніж зараз, бо вірус з часом втрачає свою силу. Може, пізніше винайдуть препарат для лікування, може, з’явиться вакцина… Не треба по­спішати хворіти. Краще поберегтися, аніж опинитися на лікарняному ліжку.

— Є люди, які повторно хворіють?

— На жаль, є. Але ми не знаємо, чи це активація первинного процесу, який, можливо, був недолікований, чи повторне інфікування. Один з випадків — лікар, який одним з перших захворів, бо працював з ковідними хворими, мав важку пневмо­нію, лікувався, ПЛР був позитивний. Ми­нуло близько двох місяців, і у нього знову клініка пневмонії, знову ПЛР позитивний, і знову лікування. Не можу ствердити, чи це активація первинного процесу, чи по­вторне інфікування. Другий випадок — теж лікар, яка мала ковідних хворих. Мала ле­геньку клінічну картину, потім ПЛР були мінусові, вийшла на роботу, і за два мі­сяці — пневмонія, ПЛР позитивний і важ­ке лікування. Третій випадок теж схожий: вперше людина захворіла легко, а вдру­ге — важкий перебіг хвороби і значне ура­ження легень.

— Львівська обласна клінічна інфек­ційна лікарня завантажена найбільше з усіх лікарень області?

— За кількістю хворих так. На сьогодні 219 хворих. Це дуже багато. І ми не має­мо неважких хворих. Є лише важкі і дуже важкі хворі.

— У соцмережах трапляються по­сти, що на території Львова стаціона­ри забиті вщерть і треба домовлятися, щоб поклали у лікарню хоча би десь недалеко коло Львова…

— Львівська обласна клінічна інфекцій­на лікарня бере лише хворих, яких пере­водять з інших лікарень чи за скеруван­ням сімейного лікаря. Може «швидка» привезти також з району важкого хворо­го, але все це за попереднім узгоджен­ням. Відбувається так: людину о 15.00 виписують з лікарні, годину миють і де­зінфікують палату, а о 16.00 вже кладуть іншого пацієнта на це місце. У Львові є зони, які ділять пацієнтів територіально. Лікарня швидкої медичної допомоги ого­лосила, що візьме 200 ковідних хворих до себе. На сьогодні там близько 130 хво­рих, тобто у цій лікарні вільних місць най­більше. Якщо це житель області, то ляга­ють або у лікарні, які визначені як ковідні, на території області, або, якщо вони важ­чі, їх транспортують у Госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи, або у Львівську обласну клінічну інфекційну лі­карню чи у Центр легеневого здоров’я. Все це попередньо узгоджують заступ­ники директорів медичних закладів за принципом: когось виписали — на його місце відразу когось госпіталізували. У районних лікарнях місця є, десь більше, десь менше, але наразі даємо раду з гос­піталізацією.

— Відкриваються нові відділення для ковідних хворих у районних лікар­нях області?

— Інфекційні відділення Буської та Жи­дачівської центральних районних ліка­рень прийматимуть з 12 серпня хворих на ковід. Розширюємо госпіталізацію, оскільки хворих, що потребують стаціо­нарного лікування, більшає. Кількість хво­рих і надалі зростатиме. Ніхто не скасову­вав сезонного грипу. Не знаємо, що буде, якщо одночасно зустрінуться грип з коро­навірусом в одному організмі… Завдан­ня — вакцинувати людей проти грипу. Чи буде достатньо вакцин, чи прийдуть люди вакцинуватися проти грипу? Сподіваюсь, прийдуть, щоб принаймні від однієї хво­роби застрахуватися.