Передплатити
  • You are here:
  • Високий Замок
  • Інтерв’ю
  • «Для економіки нині вигідніше, аби заробітчани працювали за кордоном і пересилали сюди гроші»

«Для економіки нині вигідніше, аби заробітчани працювали за кордоном і пересилали сюди гроші»

Член Ради з питань економрозвитку Ярослав Жаліло — про те, як бізнес «відходитиме» від карантину

Із 12 травня в Україні зможуть вийти на роботу перукарі, стоматологи, нотаріуси, майстри, що ремонтують побутову техніку. Підстрижені українці зможуть купити обновки (магазини з непродовольчими товарами теж мали б запрацювати) та випити кави на літніх майданчиках кав’ярень. Та чи усі заклади, яким дозволили відновити роботу, зможуть це зробити? І що уряд запропонує бізнесу, який не має коштів на відновлення роботи? Про це «ВЗ» розповів член Ради з питань економічного розвитку при Кабміні, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло.

— Прем'єр-міністр Денис Шмигаль казав, що головне завдання Ради з пи­тань економічного розвитку — напрацювати комплекс заходів для подо­лання наслідків поширення COVID-19 в Україні. Чи вдалось уже підготувати так званий антикризовий план і в чому він полягає?

— Рада — дорадчий орган. Тобто члени Ради напрацьовують пропозиції та надають їх прем’єру. Далі їх опрацьовують міністер­ства та відомства, є робоча група всереди­ні служби прем’єра, яка займається тим, що все це зводить докупи, «перетравлює» та видає певні проєкти документів. Наразі є два, що вже оприлюднені. Перший — про­єкт поетапного пом’якшення карантинних обмежень, де визначено критерії перехо­ду від етапу до етапу. У ньому розписано, які види діяльності пом’якшуються на кож­ному з етапів. Рада збиралась на віртуаль­не засідання, де було схвалено стратегію переходу до так званого розумного каран­тину. Тобто поетапного, адаптивного знят­тя обмежень.

Але зрозуміло, ще все ще дуже дина­мічно змінюватиметься, залежно від епі­демічної ситуації. Нам прогнозували пік захворюваності у проміжку між 5 та 12 травня. Але піку немає — ми вийшли на певне плато щоденного виявлення 450- 550 нових випадків. Так триває уже близь­ко півтора тижня. Можна сподіватись, що далі кількість нововиявлених випадків буде зменшуватись. Постійно проводять­ся консультації з медиками, епідеміолога­ми стосовно того, де можна пом’якшувати карантин, де ні. Я вважаю, що треба при­скорити відновлення приміського та між­міського транспорту у сільській місце­вості. Рада висловлювалась за швидше відновлення роботи продовольчих ринків, відновлення планового медичного обслу­говування.

Другий проєкт — комплекс заходів, спрямований на підтримку малого та се­реднього бізнесу, який потерпів від коро­накризи. Передбачає різного роду кре­дитні та податкові інструменти підтримки.

— Із 12 травня дозволили відновити роботу частині підприємств, що пра­цювали у сфері послуг. Але багато хто не просто призупинив діяльність, а де­монтував обладнання та виїхав з при­міщення, бо не було чим платити за оренду. Чи підготував уряд якісь захо­ди для підтримки бізнесу, що змуше­ний був згорнути роботу через каран­тин?

— Остаточного рішення немає. Є комп­лекс ідей, і він дуже широкий… Але треба усвідомлювати, що не буде швидкого від­новлення попиту на всі види діяльності. По-перше, люди напружені, обережні, і це правильно, адже епідемічні ризики збе­рігаються. По-друге, мобільність людей менша, адже транспорт ще не працює на­лежним чином. Туризм узагалі призупине­ний. По-третє, є проблеми з постачанням певної продукції, бо логістика може бути порушена.

Тому така кількість закладів громад­ського харчування чи туристичних фірм, яка була до карантину, не буде затребу­вана ринком. Навіть якщо всі запрацюють, не вийдуть на рівень беззбитковості. І ми на це зважаємо у рамках заходів підтрим­ки. Частина бізнесів закриється, і праців­ники будуть вивільнені. Принаймні на той час, доки не відновиться структура попиту. А це може тривати аж до наступного сезо­ну… Компенсаторні заходи передбачають перепрофілювання бізнесу, соціальний за­хист тих людей, які вивільнені, і сприян­ня їхньому працевлаштуванню через ство­рення робочих місць в інших секторах.

— Україні часто ставлять у приклад західні країни, які виділяють суттєву фінансову допомогу людям, що втра­тили доходи через карантин. Таким чином уряди підтримують попит, а він підтримує економіку. Чи варто було б Україні піти таким шляхом?

— Багатші країни пішли таким шляхом, бо можуть собі це дозволити. У них до­статньо резервів, аби виплачувати людям значні обсяги допомоги. У США уже піш­ла хвиля банкрутств бізнесів, різко зросла частка безробітних, і вони отримують від­повідну соціальну допомогу. У нас впро­вадили програму, яка спростила набуття статусу безробітних, і тому почала зрос­тати кількість зареєстрованих безробіт­них. ФОПам, які не працюють, виділяють допомогу на дітей. Є допомога з частково­го безробіття. Зрозуміло, що на підтрим­ку у таких масштабах, як у розвинених кра­їнах, у нас просто не вистачить бюджету.

Утім, ідея «гелікоптерних грошей», коли людям просто роздають кошти, не завжди спрацьовує. Адже попит має бути чимось задоволений. Тобто мають працювати ви­робники, які виробляють товари і послуги. І має бути відповідний споживчий настрій — тобто люди мають бути готові це купува­ти. Якщо цього немає, є ризик, що части­на таких «гелікоптерних грошей» можуть піти на фінансово-спекулятивний ринок і розхитати курс. Для нашої економіки тре­ба шукати інші шляхи, ніж просто роздава­ти гроші усім.

— Рада досі не прийняла «антиколо­мойський» закон, а він є однією з осно­вних умов отримання кредиту МВФ. Якщо цієї допомоги не буде, чи змо­же уряд впоратись з основними соцвиплатами, не кажучи уже про фінан­сування програм подолання наслідків коронакризи?

— Я б не став розмірковувати у катего­ріях «що буде, як не буде». Гадаю, кредит від МВФ буде. В іншому разі доведеться пройти шлях як мінімум до глибокого ре­структурування зовнішніх зобов’язань, а можливо, того, що називають дефол­том держави за зобов’язаннями. Відпо­відно, і до падіння довіри до економіки на тривалий час. Україна має непогану кре­дитну історію, тому на це йти не можна у жодному разі. Це означає значну дестабі­лізацію фінансової системи: секвестр бю­джету, провал курсу гривні, вимушене фі­нансування шляхом надмірних емісійних вливань, а отже, і прискорення інфляції, тобто зростання цін. Тому всі — і в Укра­їні, і МВФ, — розуміють, що ця фінансова допомога потрібна. Я сподіваюсь, що той політичний торг, який відбувається, закін­читься належними чином. Не вірю, що у нас не може бути прийнятий «антиколо­мойський» закон. Цей закон потрібен на­шій економіці. І надто він уже зав’язаний на конкретну персону, аби його відхилили. Це було б політично неприйнятно.

— Минулого тижня виникло кілька скандалів довкола того, що українська влада начебто не випускає українців на сезонні роботи за кордон, навіть якщо їх готові забирати чартерними рейса­ми. Для нашої економіки краще, аби ці люди залишились в Україні і шукали роботу тут, чи все ж працювали за кор­доном і передавали сюди валюту?

— Якщо заробітчани сидітимуть в Укра­їні, то навряд чи хапатимуться за низько­оплачувану роботу. Є частина людей, які повернулись в Україну і мають достатньо кваліфікації, аби і тут знайти хороші пропо­зиції. Але не бачу, щоб економіка, особливо в умовах депресії, надавала значний обсяг таких робочих місць. В усіх інших випадках, як би це цинічно не звучало, але для еконо­міки нині краще, аби ці люди продуктивно працювали за кордоном і тут годували свої сім’ї за рахунок грошей, які сюди переси­лають. Це свідчення неефективної струк­тури економіки, але з точки зору фінансо­вої стабільності маємо констатувати, що це так. Тому не вважаю, що треба фізично чи юридично перешкоджати виїзду людей на роботу за кордон.

Але є одне але. Згадайте, що відбува­лось місяць тому, коли через блокування транспортного сполучення багатьма краї­нами світу держава витратила значні сили та кошти, аби повернути наших людей до­дому. Утворилась критична ситуація на кордонах, виникли ризики занесення ін­фекції з боку людей, які приїхали. І ті ри­зики справдились. Тому сьогодні уряд зо­рієнтований на те, аби уникнути подібних ситуацій надалі. Якщо йдеться про сезон­них працівників, то, умовно, вони їдуть на місяць збирати полуницю. І через мі­сяць будуть повертатись. А хіба ми зна­ємо, якою буде епідеміологічна ситуація через місяць? Що буде, якщо ці люди за­хворіють, перебуваючи там? Якщо вони повертатимуться, а епідситуація далі буде складною, яким чином контролювати, чи не є вони носіями вірусу? Яким чином за­безпечувати їхню ефективну обсервацію і хто за неї платитиме? Тому ті регуляції, які уряд хоче накласти на такі поїздки, про­диктовані саме цим. Потрібно наперед узгоджувати ці моменти: хто лікуватиме, яким чином забезпечувати безпечне по­вернення, хто сплачуватиме за обсерва­цію. Жодна з країн світу сьогодні бездум­но не відкриває свої кордони. Деякі країни запроваджують обов’язковий карантин для приїжджих. Деякі — обов’язкові ПЛР- тести, причому за рахунок прибулих. Тому було би нерозумно, якби усі країни пере­бували на «самоізоляції», а ми би віднови­ли потоки людей за кордон, які потім мо­жуть «імпортувати» вірус.

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram
  • You are here:
  • Високий Замок
  • Інтерв’ю
  • «Для економіки нині вигідніше, аби заробітчани працювали за кордоном і пересилали сюди гроші»