«Планую зменшити прилад до розмірів кишенькового ліхтарика»

17-річний Дмитро Лопушанський став переможцем Міжнародної конференції молодих вчених ICYS- 2019, яка проходила у Малайзії. Хлопець представив у місті Куала- Лумпур мультифункціональний прилад для незрячих. Він визначає колір, рівень освітленості, а також відстань до перешкод. Міська рада Львова вручила переможцю сертифікат на суму 20 тисяч грн.

Журналіст «ВЗ» запитала у Дмитра Лопушанського, чи пов’язуватиме він у майбутньому своє життя з наукою, на що витратив свої перші зароблені гроші і над яким проек­том працює зараз?

Цього року Дмитро закінчив Львів­ський ліцей № 8. Хлопець планує вступа­ти до Українського католицького універ­ситету на факультет комп’ютерних наук. Розповідає, з чого почалося його захо­плення наукою.

— Три з половиною роки тому я пішов на IT-курси, — каже юний вчений. — Про­фесія програміста ставала дедалі попу­лярнішою. Мені було цікаво спробувати себе у цій сфері. Я завжди цікавився ма­тематикою. Люблю точні науки. На кур­сах вчився розробляти веб-сайти. Піз­ніше пішов вчитися сервісної розробки. Влітку весь час займався самоосвітою. І паралельно дізнався від знайомих про Малу академію наук. Вирішив вступати.

— Нудно не було? Твої однолітки, мабуть, про науку і не замислюють­ся…

— На IT-курсах я познайомився з дуже активними підлітками. Але щоб досяг­нути результату, потрібно постійно пра­цювати. Мала академія наук — місток між школою та вищим навчальним за­кладом. Мені дали наукового керівника. Він у всьому допомагав. Я створив влас­ну соцмережу Tagbi (вона об’єднує у собі найкращі функції наявних соцмереж). Це був хороший старт! Щоправда, вона ще повністю не готова до запуску у світ. Ду­маю, коли у мене з’явиться натхнення, я її вдосконалю.

— Батьки тебе підтримують? Пам’ятаєш, коли ти заробив свої пер­ші гроші?

— Мої батьки — підприємці. Вони за­вжди мене підтримують. А свої перші гроші я заробив у 15 років. Розробляв для знайомих веб-сайти. Це було 200 до­ларів. На що їх витратив? Купив smart-watch.

— А чому ти вирішив створити при­стрій саме для незрячих?

— Мріяв про соціальний проект, який би допомагав людям з обмеженими можливостями. У мене самого поганий зір… Якось подумав: а як живуть люди, які зовсім не бачать? Які у них проблеми? Я сконтактувався з Оксаною Потимко, керівником ГО для незрячих. Вона пора­дила зробити визначник кольору для не­зрячих. Бо закордонні аналоги дуже до­рогі, і незрячі не мають можливості такий пристрій купити.

— Прилад має вигляд пляшечки, — веде далі Дмитро Лопушанський. — Незряча людина бере його у руки. Там дві кноп­ки і перемикач. Вона торкається пред­мета чи одягу, і пристрій озвучує колір. Так само вона може дізнатися, чи світло у приміщенні, на вулиці. Бувало, незря­чі люди засинали удома при увімкнених лампах. Прилад допоможе це контролю­вати. Також у нього вмонтований датчик відстані. Якщо перешкода з’являється на відстані метра, людина чує сиг­нал. Наразі датчик перешкод ідеаль­но працює у приміщенні. Щоб корис­туватися цією функцією на вулиці, його ще потрібно доопрацювати. Також на прохання незрячих планую зменши­ти пристрій. Щоб ним було зручніше користуватися. Він матиме вигляд ки­шенькового ліхтарика. Менший корпус надрукую на 3D-принтері.

— Це твоя розробка «з нуля» чи ти використав закордонні аналоги?

— Закордонні пристрої мають лише одну функцію (наприклад, визначають колір). Мені вдалося додати ще дві — ви­значення рівня освітленості у приміщен­ні та на вулиці, а також визначення пе­решкод. Взагалі використав зовсім інші технології у розробці та алгоритми. Крім того, мій прилад значно дешевший. Ви­значник кольору іноземного виробни­цтва коштує від трьох тисяч грн і більше. Вартість мого багатофункціонального пристрою — близько тисячі грн. Якщо за­купити дешевші деталі, його можна ще здешевити.

— Є підприємці, які зацікавилися твоїм винаходом?

— Пристрій потрібно вдосконалити, а тоді думати про його серійне виробни­цтво. Усіх деталей не розголошувати­му (усміхається. — Авт.). Але певні ідеї у мене є. Крім того, для такого проекту по­трібна команда фахівців. У червні я їду до Туреччини на наукову конференцію — представлятиму свій винахід для людей з вадами зору.