Томос — грамота про духовну незалежність України

Усього лише один крок залишився до створення незалежної (автокефальної) православної церкви в Україні. А передостанній рух до цієї мети було зроблено минулого четверга у Стамбулі під час Священного Синоду Вселенського Патріархату, де затвердили текст Томосу і пропозиції до статуту майбутньої церкви. Президент Петро Порошенко привітав співвітчизників, назвав ухвалення Томосу історичною подією, порівняв цей декрет Константинополя з «грамотою про духовну незалежність України». І наголосив на неймовірних перепонах, які чинять вороги України у процесі створення її незалежної церкви. «Москва, держава і російська церква-ФСБшники — хто у погонах, хто в хрестах, хто в лампасах, — не боялися ніякого гріха, тільки щоб зірвати це рішення. Але Господь був з нами…» — заявив глава держави.

ПРО рішення Священного Сино­ду і події, яких слід чекати вслід за ним, — наша розмова з дирек­тором Департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культу­ри України Андрієм Юрашем (на фото).

— Пане Андрію, позитивних но­вин з Константинополя з нетерпін­ням чекали всі українці, які прагнуть отримати Помісну церкву. Однак, зважаючи на особливий стиль ви­кладу церковних документів, не всі зрозуміли зміст рішення цього Си­ноду. Ви могли б його «розшифру­вати» для пересічних громадян?

— Всі чекали — і всі отримали! Мож­ливо, у нашому суспільстві були якісь більші очікування — невиправдані або неправильно розтлумачені у пресі… Якщо подивитися на суть процесу, то не бачу жодних підстав для тривоги чи розчарування. Суспільство очікува­ло і отримало на Синоді затверджений текст Томосу. Його просто не оприлюд­нили. Зроблено це цілком об’єктивно. Томос мають вручити майбутньому предстоятелеві помісної української православної церкви. Положення цьо­го Томосу повинні спочатку бути імпле­ментовані у статуті цієї церкви, а вже потім стати надбанням громадськості.

Те, що було досягнуто на Синоді, є свідченням його виняткової результа­тивності, позитиву. Ухвалено положен­ня, яке у близькому часі має бути інкор­поровано у майбутньому статуті. Тобто реалізовано комплекс тих очікувань, які покладали українці на цей Синод у Стамбулі.

— Багато хто сподівався, що 29 листопада оголосять ще й дату Об’єднавчого собору у Києві. Однак цього не сталося. Чому? Констан­тинополь має якісь застереження? Чи у нього якась своя процедура?

— Константинополь є дуже демо­кратичною інституцією, яка не діє при­мусовими чи тоталітарними метода­ми. Про це постійно наголошували представники Вселенського Патріар­хату при кожній нагоді. І немає жодних сумнівів з цього приводу. Призначення дати Об’єднавчого собору — вкрай від­повідальна справа, вона пов’язана у тому числі і з ситуацією в Україні. Її тре­ба враховувати. Екзархи Вселенського Патріархату повернуться найближчим часом до України, проведуть консуль­тації з владиками українських церков — і тоді буде оголошено дату скликання Собору. Думаю, її повідомлять вже на цьому тижні. Затримка була пов’язана не з якоюсь принциповою «світогляд­ною» проблемою, а із суто технічними деталями.

— У силу своїх посадових обов’язків, ви наближені до на­ших ієрархів, знаєте церковне життя зсередини. Наскільки ви­соким є взаєморозуміння між ду­ховними поводирями напередодні Об’єднавчого собору? Наскільки ця єдність спостерігатиметься при ви­борах предстоятеля. Чи не стануть на заваді створенню помісної церк­ви міжусобиці, амбіції, про які ка­жуть в експертних колах, а також у ворожих таборах?

— Усі ієрархи мають бути свідо­мими того, які надії покладає на цей Об’єднавчий собор наше суспільство. Цей тиск-очікування значною мірою впливає на поведінку, на спосіб дій іє­рархів. Стимулює їх до ще більшої від­повідальності. Ієрархи розуміють, що зараз не той час, коли амбіції повинні переважати над досягненням спільної мети, до якої ми рухалися не одне сто­ліття.

Звичайно, у когось є особисті погля­ди, вони не завжди збігаються з дум­кою інших. Не завжди очікування одні­єї групи єпископів повністю тотожні з позицією іншої групи, навіть усереди­ні однієї церкви. Не кажу вже про роз­ходження на особистісному рівні. Але всі у цьому єпископському середови­щі розуміють: суспільство вже не при­йме того варіанта розвитку подій, який базуватиметься на домінуванні осо­бистого перед інтересами спільноти. Це основоположна річ, і, переконаний, вона визначатиме поведінку більшості ієрархів. Вони відчувають відповідаль­ність за результат.

— Чи можна сподіватися, що у новий рік українці увійдуть з новою церквою? Чи, як тепер кажуть — з новою церковною структурою…

— Це цілком тверезі очікування. Є всі підстави вірити, що Об’єднавчий со­бор відбудеться у близькому часі, вже у грудні. Вірю, що у предстоятеля но­вої церкви буде можливість ще до но­вого року поїхати до Стамбула і під час майбутнього великого співслужін­ня з Вселенським Патріархом отрима­ти той Томос, про який зараз так бага­то говорять.

— І насамкінець — про іншу тему, не пов’язану з Томосом. Чим пояснити візити слідчих до настоятеля Києво-Печерської лаври митрополита Пав­ла (Лебедя)? В УПЦ МП кажуть про тиск влади на їхню церкву напере­додні Об’єднавчого собору…

— Якщо проводять обшуки, то, ло­гічно, відкрито спеціальне криміналь­не провадження, є відповідна санкція суду. Про що саме це провадження — не знаю, про це треба запитати Служ­бу безпеки України, яка ініціювала по­рушення цієї справи. Як правило, про зміст цих справ стає відомо, коли слід­ство досягне певних результатів. Тому треба зачекати. Не варто реагувати на гучні і голослівні заяви, які роблять представники тієї чи іншої церкви. На все свій час.

А тим часом…

Президент України Петро Порошенко під час засідання ради регіонального розви­тку Хмельницької області за­явив, що Об’єднавчий собор українських православних церков відбудеться у першій половині — середині грудня.

Голова Верховної Ради Андрій Парубій у понеді­лок, 3 грудня, висловився за те, щоб дозволити ство­рюваній єдиній помісній православній церкві Украї­ни проводити богослужіння у Соборі Святої Софії у Киє­ві — «найважливішому, клю­човому соборі українського православ’я». Це питання, за словами спікера парла­менту, мають вирішити на­родні депутати.