«Вірні УПЦ (мп) новину про руйнування собору в Одесі проковтнуть…»

Загалом від початку війни окупанти знищили пів тисячі культових споруд в Україні. Така цинічна поведінка країни-агресора, за логікою, мала би, значною мірою, відвернути від росії вірних Української православної церкви, яка перебуває у фактичній єдності з московським патріархатом. Чи справді відбуваються такі процеси? З’ясовуємо це у розмові з відомим релігієзнавцем, доктором філософії, головою вченої ради Національного університету «Острозька академія» Петром Кралюком.

— Це не перший випадок, коли російські війська руйнують храми Української православної церкви, яка, по суті, є частиною рпц. Раніше було повідо­млення про руйнування приміщень у Святогірській лаврі на Донеччині. І ці руйнування чомусь не ви­кликали резонансу. І руйнування Спасо-Преоб­раженського собору в Одесі швидко забудуться. Навряд чи ця подія приведе до якихось карди­нальних змін у середовищі УПЦ, в її політиці. Ми­трополит Онуфрій, очільник цієї релігійної струк­тури, абстрактно заявив про це руйнування. За його словами, хто стріляє у храм, той цілиться у Бога. При цьому не уточнив, хто стріляв у цей храм…

— Одесити вважають себе вільно­любними людьми — невже змирять­ся із цією страшною подією у своєму місті?

— Духовенство УПЦ не один рік наса­джувало вірянам ідеї «русского міра». Серед частини вірних зберігаються про­російські настрої, тому агресію крем­ля сприймають як «братовбивчу війну». Їм втовкмачують, що росіяни і українці - народи-брати, що належать до «єдиної святої русі», розпускають інші інсинуа­ції. Вірні УПЦ не відмовлялися від належ­ності до рпц. кіріл заявив, що УПЦ є час­тиною російської православної церкви. Чи була якась реакція на ці слова з боку митрополита Онуфрія, інших очільників УПЦ? Жодної! Не було належної реакції і з боку вірних УПЦ.

Допускаю, що руйнування собору УПЦ в Одесі викличе певне незадоволення з боку деяких вірних цієї церкви. Але за­галом цю новину проковтнуть. Як і бага­то інших паскудних речей з боку росії та її церкви.

— Але була несподівана заява ми­трополита Одеського та Ізмаїль­ського Агафангела, якого знають як українофоба, прихильника путі­на, противника вступу України в ЄС і НАТО, нардепа від Партії регіонів. І тут він заговорив про російську воєнну агресію, про ганебну «спеціальну вій­ськову операцію», про «сили пекла», про «геноцид українського народу», про «безумство тих, хто віддає нака­зи бомбити Україну, вбивати наших воїнів та наших людей». Невже наста­ло прозріння?

— Він змушений був реагувати на та­кий варварський акт росіян. У певному сенсі це удар і по ньому. Важливіше, що після цього робитиме одеський митро­полит. Може, збирається виходити із під­порядкування російської церкви? Може, хоче закликати, щоб Українська право­славна церква порвала зв’язки із мос­ковським патріархатом? Чи захоче засу­дити політику кіріла? Таких слів немає.

Проросійські настрої в Одесі зараз не такі сильні, як колись. Багато тамтешніх людей займають проукраїнську позицію. Вони переживають через те, що улюбле­не місто зазнало значних руйнувань. В Одесі люди все більше займають грома­дянську, патріотичну позицію. Агафангел намагається пристосуватися до цієї об­становки.

— Своєрідною була реакція гла­ви УПЦ МП Онуфрія на трагічні події в Одесі. Він заявив про «ворожу атаку на місто», але жодним словом не зга­дав про росію. Не почули його апе­ляції до кіріла. Водночас Онуфрій за­кликав одеситів «до терпіння і сугубої молитви», просив «смирити свій гнів, не даючи йому перетворитися на слі­пу ненависть». Невже саме це хотіли почути одесити після того, як росіяни зруйнували їхню святиню?

— Чогось іншого від Онуфрія я не че­кав. Це вірний служака російської пра­вославної церкви. Його і поставили на високу посаду ієрархи рпц. Виступати відкрито проти кіріла, проти російської держави, яку підтримує рпц, не буде. Він робить такі абстрактні заяви, щоб пока­зати бодай якусь свою реакцію на те, що сталося.

Не думаю, що керівництво Української православної церкви здатне на якісь ра­дикальні кроки щодо москви. Там радше будуть воювати із Православною церквою України, ніж з кірілом, з тими, хто бомбив їхні храми. Звинувачувати росіян не нава­жаться. І далі розказуватимуть про «брат­ську єдність наших народів»…

— Після погрому в Одесі Держав­на служба України з етнополітики та свободи совісті ще раз звернулася до священноначалля УПЦ із закликом розірвати зв’язки з російською церк­вою, яка стала безпосереднім учас­ником кривавої агресії проти України. А також «вийти зі складу всіх її орга­нів, викрити антихристиянське вчен­ня її очільника, засудити антиканоніч­не, ганебне загарбання українських єпархій, а також тих, хто допомагає ворогу нищити українців».

— Якби керівництво Української право­славної церкви хотіло розірвати зв’язки із московським патріархатом, давно мо­гло це зробити. Принаймні після повно­масштабного вторгнення росії в Україну. Заяви УПЦ про їхню автокефалію — не що інше, як димова завіса. Ніякі вони не ав­токефальні, не самостійні! Про це сказав недавно сам московський патріарх кіріл, назвавши УПЦ складовою частиною рпц. І жодної реакції митрополита Онуфрія, інших ієрархів УПЦ не було. На розрив зв’язків з москвою вони не йтимуть. Хоча деякі священнослужителі були б не про­ти це зробити, хотіли б дистанціюватися від російської церкви. Але не вони вирі­шують це питання. Його вирішує вища іє­рархія УПЦ. А вона — проросійська.

— Суд відмовив УПЦ у праві корис­туватися низкою будівель Києво-Пе­черської лаври, відтак представники цієї церкви повинні виселитися звід­ти. В Онуфрія відмовляються викона­ти рішення суду. Як розвиватимуться події?

— За Лавру в УПЦ триматимуться до кінця. Триматимуться і за інші монасти­рі, за Почаївську, Святогірську лаври. Звертатимуться до судів, до міжнарод­ної громадськості. Після апеляції мос­ковського патріарха кіріла на захист УПЦ, представників якої виселяли із Києво-Печерської лаври, виступив Папа Рим­ський. кіріл просив понтифіка «докласти всіх можливих зусиль, щоб перешкодити примусовому закриттю монастиря».

— А у Сербській православній церк­ві виступили на захист колишнього намісника Лаври, митрополита Пав­ла, якого за рішенням суду відправи­ли у слідчий ізолятор.

— Сербська церква проводить відвер­то проросійську політику, негативно на­лаштовує своїх прихожан щодо України. Мені розповідали журналісти, які опи­нилися на території Косова, що під час спілкування із місцевим сербським ду­ховенством його представники виявляли агресію щодо українців. Казали: «Чому ви воюєте з росіянами, вони ваші брати? Ви маєте миритися…».