«Коли сварюся з чоловіком, він каже: «Йди краще пиши свої книжки, казкарко»

Телеведуча Ольга Фреймут дебютувала у ролі письменниці з книжкою «Кажан Жан» Відома українська телеведуча Ольга Фреймут дебютувала у дитячій літературі та презентувала свою казку «Кажан Жан». Ольга також поділилася враженнями від нової ролі директора школи у проекті «Від пацанки до панянки».

— Олю, чому вирішили написати казку «Кажан Жан»?

— Моя похресниця Габріель одного разу попросила розповісти їй казку про таке дивне створіння, як кажан. Я здивувалася цьому проханню, адже зазвичай дівчата цікавляться принцесами, а не такими страшними істотами. Коли вимовила перше речення, зрозуміла, історія сама народжується у моїй голові. Написала цю казку в поїзді, коли була вагітна.

— Хто зробив ілюстрації до книги?

— Мій близький друг Костя Лавро, один з найвідоміших дитячих художників, лауреат Шевченківської премії. Прочитавши фрагмент казки, він за три хвилини намалював головного героя. Хоч він має трохи старомодну зовнішність і схожий на самого Костя Лавро, я йому це пробачу.

— Який наклад казки і скільки коштує книга?

— Наклад 3000 екземплярів, коштує 180 гривень. Це демократична ціна для книги такого рівня.

— А що це за видавництво — Snowdrop?

— Я створила власний видавничий дім і назвала його Snowdrop. У мене в голові давно була біла квітка, пролісок, я думала, що ж це? Виявилось, це емблема мого видавництва. «Кажан Жан» — це не тільки мій дебют у літературі для дітей, а й перший пролісок видавництва Snowdrop. Будемо видавати, звичайно, мене. Наш формат — книги, які виховують гарний смак. І це обов’язково україномовна література.

— Чи сподобалась казка чоловікові та дітям?

— Тепер, коли сварюся з чоловіком, він каже: «Йди краще пиши свої книжки, казкарко». Для Володі (чоловік Ольги — Володимир Локотко. — Авт.) цей текст — виклик, оскільки він — російськомовний. А ця книга написана не банальною українською, а з використанням, як кажуть, «фреймутизмів». Довго її читав, можливо, довше, ніж Булгакова. Ніби зрозумів, і моя казка йому сподобалась.

— Як почуваєтеся у ролі нового директора школи проекту «Від пацанки до панянки»?

— Мені подобається. Я донька вчительки, а тепер стала директором. Перевершила навіть маму. Якщо серйозно, це несподівано. Директор для мене — нудна і бюрократична людина. Я ж ламаю стереотипи, тому що зовсім не така. Відношу себе до категорії нового покоління директорів, які є в американських школах. Сподіваюсь, дівчатам зі мною комфортніше, ніж було би з якимось староформатним директором.

— Як вдається поєднувати роботу і сім’ю? Мабуть, користуєтеся послугами няні?

— Я змінила чотирьох нянь. Остання з них пішла від нас з ляпасом. Тому зараз не шукаємо додаткової допомоги. Бабусі допомагають та проводять час із внуками. У нашій країні немає такого спеціаліста, як няня. Хто вони, няні? Ті, хто не хоче працювати в садочку чи школі через низьку зарплатню та шукає роботу такого формату. Вони не знають всіх тонкощів справжньої професії няні. Тому шукати Мері Поппінс у нашій країні нема сенсу. Намагаюся достатньо приділяти часу сім’ї і дітям, разом гуляти, читати, робити завдання.

Розмовляла Вероніка Богданович