«Квоти в нашому етері повинні отримувати не українські, а іноземні артисти»

Відомий український фолк-гурт Kozak System був заснований 2012 року з музикантів, які вийшли зі складу гурту «Гайдамаки». Пісні Kozak System славляться поєднанням етнічних і сучасних мотивів у роковому стилі. 10 лютого Kozak System під номером 6 виступить у першому півфіналі Національного відбору на “Євробачення-2018”. Про участь у пісенному конкурсі, особливості своїх музичних творів, квоти на українську пісню й численні концерти журналісту «ВЗ» розповів бас-гітарист, менеджер гурту Володимир Шерстюк.

- Що наштовхнуло Kozak System взяти участь у Націо­нальному відборі на «Євробачення»?

- Телеканал «СТБ», який є організатором Нацвідбору до «Євробачення». Нарівні з усіма музикантами ми надіслали свій трек. Зараз політика «Євробачення» ставить перед собою дві мети: створити якісне шоу на телеканалі «СТБ» у рамках Національного відбору та вибрати в його результаті гідного кандидата для того, щоб він представляв Україну. Тому ми подумали: чому б і ні? Тим більше, багато граємо за кордоном (були з концертами у понад 18 країнах) і чудово знаємо, що потрібно від нас, від України європейському глядачеві. Треба щось оригінальне, таке, яке він не може почути у себе вдома.

- Особливістю цьогорічного Національного відбору є те, що всі пісні, які прозвучать, – авторські. Якою буде ваша пісня?

- Пісня має назву Mamai. Її написав відомий український поет-пісняр Микола Бровченко. До того ж він ще й переклав цей текст на англійську мову. Музика була готова дуже давно, ми могли її грати на багатьох фестивалях, але ніяк не було для неї тексту. Довго вагалися, якою мовою співати: українською, англійською чи перемішувати їх. Але все-таки хочемо, щоб європейський глядач зрозумів, про що пісня. У ній ідеться про сакральний образ українця-воїна Мамая. Пісня більш сучасна, ніж архаїчна. Це буде дуже потужний трек з етнічними інструментами у класичному роковому стилі Kozak System.

- Хвилюєтесь?

- Безумовно. Хвилюємось за те, щоб наш виступ прозвучав якнайкраще, щоб вокаліст Іван добре проспівав, щоб ми все ж таки донесли меседж пісні і до українських слухачів, і, сподіваюсь, до європейських. Зараз відбувається насичена підготовка до Нацвідбору. Щодня має­мо репетиції, відпрацьовуємо там здебільшого сценічні рухи.

- Як оцінюєте свої шанси?

- На перемогу впливають багато чинників, немало з яких суб’єктивні, тому щось спрогнозувати неможливо. Але ми абсолютно впевнені у своєму треку і в шоу, яке покажемо для глядачів.

- Звідки у вашого гурту така любов до етнічних мотивів?

- Любов до етнічної музики притаманна будь-якому народові й будь-якій людині. Це вже потім вона гасне, як правило, через проживання у великих містах та інші фактори. А взагалі, якщо пригадати дитинство, мама, бабуся співали нам колискові не у стилі Rammstein чи Imagine Dragons (сміється. – Ю. Д.). Ми поступово почали заглиблюватися у вивчення національної спадщини, нашого народного скарбу. Це бездон­на криниця, яка містить у собі такі фантастичні смарагди, що їх можна вивчати ціле життя. Музика, побудована на основі таких знахідок, завжди звучатиме по-сучасному. Будь-яка група у світовому шоу-бізнесі, наприклад, The Beatles, все одно базується на своїх етнічних мотивах. Тільки деякі країни – на жаль, серед них Україна, – соромляться свого коріння. У нас етнічна музика або сприймається як весільна, або як доля якихось «нудних» дослідників. А ми своєю творчістю доводимо, що поєднання сучасних ритмів з етнічними звучить потужно, весело і патріотично.

- Як ставитеся до запровадження квот на українську пісню? Вона досі гідно не представлена в українському музичному просторі…

- Kozak System стояв у перших рядах боротьби за квоти. Розуміємо, що без такого кроку комерційні радіостанції так ніколи б і не повернулися обличчям до української музики. Хоча процедура трохи принизлива. Квоти повинні отримувати іноземні артисти в нашому ефірі! А ми в Україні виборюємо право бути представленими для наших же українських слухачів… Це нонсенс. Але треба чіпатися за можливість хоч трохи збільшити кількість українського контенту на радіостанціях. Ми від себе зробили все, що могли. Деякі радіостанції на нас образились, але потім ми порозумілися. Зараз кажуть, що рейтинги знову поповзли вгору, і все гаразд. Більше музикантів стало писати україн­ською мовою. Тенденція загалом добра.

- Останнім часом усе більше російських гастролерів отримують заборону на виступи в Україні. Що думаєте з цього приводу?

- Треба повністю відкинути політику і чинити строго за законом. Якщо російські гастролери були в Криму, не пройшовши українського контролю, то не мають права приїжджати до нас із концертами. А також якщо були помічені нашими спецслужбами в антиукраїнських висловлюваннях, підтримці війни. Особисто я волів би бачити тут будь-яких артистів, окрім російських. Вони і так занадто довго тут паслися. Було б добре, щоб до України приїжджали польські, болгарські, угорські, словацькі, білоруські музиканти… А російського контенту в нас не бракує.

- У пісні «Маніфест», звертаючись до російського агресора, ви навіть використовує­те нецензурну лексику…

- З культурного погляду зовсім не пишаємося цією піснею. Але вона була написана 2015 року під час одного з чергових загострень Московії проти нас. Тоді був сильний емоційний струс. Пісня скерована не стільки до росіян, скільки до внутрішнього «советского человека», який досі живе в багатьох українцях. «Маніфест» написано, аби вбити москаля в кожному з нас (не росіянина, маю на увазі не національність). Йдеться про імперський тягар, який носимо в собі. Ми досі внутрішньо є частиною імперії, особливо старше покоління…

- Kozak System багато виступав перед нашими воїнами у зоні АТО. Як вони вас сприймали?

- Найчастіше виступали у прифронтових містах. Воїнам необхідно, щоб до них приїжджали, щоб не почувалися покинутими. Ми як музиканти повинні дарувати їм чисте українське мистецтво. Після концертів захисники завжди дякують і зі сльозами на очах кажуть: «Ми навіть не знали, що є така музика. Якби знали, то, напевно, були б уважніші до української культури».

- А на мотивах Революції гідності навіть було знято рок-мюзикл Got to be free, в якому прозвучала пісня вашого гурту «Брат за брата» – неофіційний гімн Євромайдану…

- Цей мюзикл уже кілька разів показували публіці, і вона сприйняла його фантастично. Відбувається все у стилі інтерактиву з глядачами, вони під час виступу залучаються до участі в дійстві на сцені. Ніхто не залишається байдужим. Завдання цього мюзиклу – ще раз занурити кожного в атмосферу Євромайдану. Нам властиво багато забувати. А от це забувати не можна! Пісня «Брат за брата» справді часто звучала під час Революції гідності. Багато хлопців, які були в обороні Майдану, говорили, що під неї їм було легше і сміливіше відбивати атаку «Беркута».

- Пісню «Не моя» на слова Василя Симоненка на церемонії нагородження премії «Селекція» від радіостанції «Джем FM» визнали синґлом року. Чому Kozak System вирішив покласти на музику саме цей вірш?

- Наш гітарист Сашко Дем’яненко ще 4 роки тому написав музику на цей вірш. Але у Симоненка там тільки один куплет і один приспів. Тому ми подумали, що потрібно дописати ще другий куплет. У цьому нам допоміг лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський. Пісня «Не моя» насичена щирістю, прекрасними словами і мелодією. Звання «синґл року» – це приємно, але варто пам’ятати, що митець не дуже має звертати увагу на нагороди. Музикант повинен працювати задля своїх творів і бути самодостатнім у них.

- Чи підтримуєте зараз стосунки з колишнім вокалістом «Гайдамаків» Олександром Ярмолою?

- Ми навіть ніде не перетинає­мося. Обертаємося на різних орбітах.

- Які відмінності, передусім музичні, між «Гайдамаками» і Kozak System?

- У музичному сенсі слова «Гайдамаки» так і залишилися гайдамаками, дещо архаїчними. А ми пішли далі: використовуємо модне, сучасне, новітнє. Поважаємо молодіжну течію в музиці й намагаємося бути в ній актуальними.

- Kozak System має спільний альбом з лідером гурту «Плач Єремії» Тарасом Чубаєм – «Пісні самонаведення». Як вам разом працювалося?

- Ми стали близькими з ним і його родиною. Над записом альбому в його домашній студії під Києвом працювали довго – близько трьох років. І хоча «Пісні самонаведення» нема в жодних українських чартах, я впевнений, що до цього альбому ще дійде час. Він більше схожий на підручник з музичної історії нашого народу. Це суміш українського хорового співу, старовинних козацьких пісень та ямайської музики реґґі, які дивовижно доповнюють одні одних.

- 2016 року в Києві ви відіграли концерт разом із польським гуртом Enej…

- Це наші близькі друзі. Зараз постійно підтримуємо стосунки в соцмережах. Завжди намагає­мося десь перетнутися в Польщі, коли туди приїжджаємо. Ми їх неймовірно любимо і пишаємося такою дружбою! Це дуже талановиті, енергетичні, плодовиті хлопці.

- Може, плануєте ще один спільний концерт?

- Так! Він відбудеться в рамках українсько-польського фес­тивалю у Львові приблизно в жовтні.

Фото з особистого архіву гурту Kozak System.