У Швейцарії оцінили моє бажання вчитися

Кілька років тому випадково потрапила на концерт студента Львівської музичної академії Назара Федюка, що відбувся у Львівській філармонії. Була щиро подивована:  хлопця вже тоді називали львівським Паганіні і у свої 22 роки він був лауреатом та дипломантом 22-х міжнародних конкурсів. Не раз переконувалася, що слава і переможні лаври у молоді роки декому заважають долати сходинки на музичний Олімп. Можливо, комусь, але не Назарові Федюку.  Після закінчення з відзнакою музичної академії імені Миколи Лисенка Назар виборов почесне право навчатися у магістратурі національної музичної академії у швейцарській Лозанні.

Назаре, як вам вдалося потрапити до Швейцарії на навчання?

- Можна сказати, що я витягнув щасливий лотерейний білет. Мою гру послухав всесвітньо відомий професор Павло Вєрніков і запросив мене до свого класу. Професор пізніше розповідав, що з самого початку був переконаний у тому, що я пройду вступний відбірковий конкурс. Попри те, що було нелегко туди потрапити, бо на одне місце претендувало восьмеро скрипалів, я виборов собі цю перемогу. І навчаюся там уже третій рік. Отримав  у музичній академії Лозанни диплом магістра, але продовжую навчатися далі.

- З якими труднощами, окрім вступу, довелося зіткнутися у Швейцарії?

- Інший стиль життя, інша ментальність. Довелося підтягувати французьку і англійську мови. Виникали певні фінансові проблеми, бо за все доводилося платити самому. Звісно, левову частку давали батьки. Повна вартість навчання в  академії  становить 20 000 франків в рік. Оцінивши моє бажання навчатись і вміння досягати результату, а також  рекомендацію професора Павла Вєрнікова, ці витрати взяв  на себе уряд Швейцарії. Я оплачую тільки роботу секретаріату університету — 1100 франків на рік. Дорого коштує житло і харчування.  Я отримував стипендію від музичної академії у Лозанні, займався репетиторством, грав платні концерти.  Це був для мене не лише спосіб підробітку, а й можливість розвитку. Це складний процес, бо треба було встигати і на навчання, і на роботу, і готуватися до чергового конкурсу.

Я переміг у престижному конкурсі у Бєлграді, що входить до світової федерації WFIMC.  Отримав першу премію. Це була важка боротьба з серйозними конкурсантами і членами журі, які не надто прихильно ставились до  українських музикантів через політичну ситуацію. Перша премія стала чудовим подарунком до мого дня народження і дня народження мого вчителя. Ми з ним народилися в один день.

- Перемогти на такому конкурсі — це не лише престижно...

- Так, це і фінансова винагорода (6 тисяч євро), і можливість брати участь в інших конкурсах, і виступати на престижних сценах у складі високопрофесійних оркестрів.

- Ви закінчили магістратуру, але, кажете, ще далі навчаєтеся?

- У Швейцарії є можливість набути кілька спеціалізацій. Але на кожну потрібно окремо вчитися. Коли я навчався в Україні на магістра, отримав відразу чотири спеціалізації. А у Швейцарії за два роки отримав лише одну — диплом соліста, незабаром отримаю диплом оркестранта. Минулого року мав нагоду ще й паралельно навчатися у Флоренції в музичній академії  у професорів Кшиштофа Венгжина та Ігоря Волошина.

-  Ви вже досвідчений музикант.  Маєте постійну роботу у престижному оркестрі?

- Працюю у двох оркестрах — у Бернському симфонічному оркестрі і граю в одному перспективному проекті у місті Арау. Незважаючи на те, що концерти у цьому проекті відбуваються лише раз на місяць, я дуже дорожу роботою там. Проект  надзвичайно цікавий, у ньому працюють чудові музиканти.