Передплата 2024 «Добра кухня»

Максим МОЙСЕЄНКО: "Живі концерти - це для мене все. Була б можливість, я б виступав щодня"

Що спільного між теоретичною фізикою, death-metal'ом та есеями?

Якщо вірити словам вокаліста гурту D.Hate, це все види творчості. Про перспективи важкого металу в Україні, літературну творчість та роботу на сцені кореспонденту "ВЗ" розповів Максим Мойсеєнко.

У 2011 році ти почав співпрацювати з D.Hate. Чи займався музикою до того, і, якщо так, то з якими гуртами та в яких напрямках?

Займаюсь вокалом і граю в групах вже протягом одинадцяти років. Давніше переграв у багатьох проектах, приходив на різні репетиційні бази і проився до хлопців, щоб спробувати себе у різних стилях і жанрах.

Що було причиною вибору такого спрямування в музиці, у творчості?

Мабуть, велике захоплення у студентські роки різними стилями типу нью-метал, через які я познайомився з людиною, котра якраз і показала мені, що таке death-metal. В той час я дуже хотів бути барабанщиком, але сталось так, що коли ми зібрали першу групу, я вирішив стати на вокал. От з цього, в принципі, все і почалось.

Одинадцять років у музиці — немало. Як охарактеризуєш свій теперішній творчий стан: це початок творчої кар'єри, розквіт чи вже справа йде до занепаду?

Однозначно тільки початок. І він буде ще дуже довго. Це як у спорті: є спортсмени-початківці, які, ставлячи щоразу нові рекорди, завжди повертаються на старт, але вже нового рівня. В музиці те ж правило.

Чим ще захоплюєшся окрім музики?

Цікавлюсь новітніми технологіями, теоретичною фізикою. Також пишу невеликі нариси, займаюсь музичною критикою.

Чим для тебе є творчість? Робота, відпочинок, хобі, необхідність?

Саме в гурті D. Hate — це, швидше, все ж робота. Але якщо брати назагал, то, однозначно, творчість — це самовираження і отримання сатисфакції від того, що ти твориш.

D.Hate — це death-metal, groove. Чи є ще напрямки, в яких тобі подобається працювати?

Напевно, це будуть грайнд-кор та американський і нью-йоркський хард-кор.

Як вважаєш, чи є в Україні можливості для розвитку важкого металу? Окресли своє бачення.

Ну, можливість є, але вона дуже маленька, і це дуже важко. Для важких стилів металу в нас немає взагалі ніякої підтримки ані зі сторони держави, ані зі сторони самих слухачів, тому що простіше аудіодиск позичити в когось, або пошукати музику в мережі (позайматись піратством), аніж купити. Це і є, в принципі, найбільшою проблемою у розвитку — адже для того, щоб гурт був відомим, потрібні гроші, і то немалі. На самому бажанні та ентузіазмі далеко не заїдеш.

Нажаль, в Україні не так багато поціновувачів важкого металу. Молоді більше потрібно або "сопливої" музики, або легкої, танцювальної, запальної. В нас музика хоч важка, але з мелодикою. Під неї пострибати можна, але все ж бажано послухати, вникнути. Українці не дуже сприймають такі композиції. За кордоном з цим простіше.

Чи є гурти або окремі виконавці, на яких ти рівняєшся, які є для тебе авторитетами?

Ну, не те, щоб авторитетами — звісно, завжди є рівень, до якого стараєшся дорости. В неформальній тусовці це називається "фірмОю" — гурти такого плану, як Lamb Of God, Black Sabbath та багато інших, які є всесвітньо відомими, — от до їхнього рівня треба йти. Для цього потрібно багато працювати над собою, адже всі ці люди живуть тільки музикою, тому, відповідно, і виконують її на набагато вищому рівні.

Окрім виконання музики ти ще й пісні пишеш, правильно?

Ну, я пишу лише тексти, не музику. В багатьох гуртах тексти пишуть гітаристи, басисти, тому що вони під гітарну партію їх підганяють. А я пишу під час репетицій.

Чи є різниця між тим, коли виконуєш власні пісні і чужі?

Немає жодної. Коли я виконую власні композиції, я відразу знаю настрій пісні, який треба передати, адже це найголовніше. А чужі потрібно просто більше разів прослухати.

Як проходить співпраця з публікою на концертах?

Контакт із слухачами в таких стилях музики є обов'язковим — ти даєш людям багато енергетики, тому що музика важка і швидка, і, відповідно, чекаєш віддачі. Адже тоді краще йде концерт, всім веселіше — музиканти краще грають, а публіка активніше стрибає. І оцей контакт, ця енергія є, в принципі, найважливішою для мене. Живі концерти — це для мене все. Була б можливість, то я б виступав щодня.

Щодо музичної творчості більш-менш розібрались. Ти обмовився, що пишеш прозові нариси. В якому стилі, про що вони?

Стиль...навіть не знаю, важко сказати. Просто іноді в мене з'являється бажання викласти свої переживання на папері, що я і роблю. І все. Інколи це роздуми, інколи історії, які все одно навіяні певними внутрішніми рефлексіями.

Десь публікував свої літературні спроби?

Ні. Для чого? Як на мене, це просто якась "ваніль" для підлітків. Можливо, хтось бачить світ так само, як я, але це ще не аргумент, щоб публікувати цю писанину. Воно все лежить в мене на сторінці в соцмережі, і все. Звісно, була колись ідея видати це все "на папері", але нариси в мене маленькі, то це були б якісь книжечки кишенькового варіанту. Але потім в мене настала навіть не творча криза, а певне переосмислення, чи що... Загалом я писав під впливом негативних емоцій, зараз в мене їх чи не стало, чи суттєво поменшало, тому зараз не пишу нічого. Якось стимулювати себе до продовження писання не став, бо не бачу в цьому свого покликання, воно не є для мене обов'язковим. Це просто задоволення бажання вилити свої думки, от і все.

Тексти до пісень пишеш в такому ж режимі? Прийшло натхення\настрій — є текст, а нема ручок — нема печеньок?

Саме в D.Hate хлопці спочатку пишуть всю музику, роблять основу пісні, а потім я вже починаю писати текст. І поки я сиджу на репетиціях і слухаю, що решта учасників гурту награють, то відразу пробую зловити настрій пісні та те, як її можна передати. Спочатку накидаю кістяк, це може бути просто сумбурний набір слів. А вже потім, коли справді приходить натхнення, нашаровую текст. Для мене текст в музиці є надзвичайно важливим.

Поки складається оцей "кістяк" пісні, ви з гуртом обговорюєте процес, ідею, настрій, чи пускаєте це все на самотік?

Здебільшого все продумуємо разом. Підказуємо одне одному, як в тих чи інших місцях краще звучатиме, як краще поєднати певні елементи. Щодо слів, то вони мені не радять нічого, але щодо звучання, подачі звуку, то часто прислухаюсь до їх думки.

Звісно, є пісні, які пишуться довгий час, бо є спірні моменти, тому композиція "зависає" на місяць-два-три. А є такі, які виходять за кілька репетицій. Взагалі робота над піснею триває від двох тижнів і до п'яти місяців.

Нещодавно ви записали новий альбом. Розкажи в кількох словах про процес його створення.

В принципі процес створення йшов своїм ходом. Трохи гальмувало те, що на середині в нас помінявся барабанщик, також те, що тоді в нас було дуже багато турів як Україною, так і Європою. В цей час, звісно, нічого нового не придумаєш, не напишеш.

А так — ніхто нікуди не поспішав, адже тоді технічний матеріал був би сирим, без звучання. Музика має бути з душею, навіть враховуючи те, що ми виконуємо важку музику, ми все одно хочемо зберегти гарну мелодику.

Сам запис — це дуже важко, дуже багато роботи, адже все має бути ідеально. Тим більше, що записались ми всього за тиждень, а це насправді дуже швидко.

Як кінцевий результат?

Нам подобається. Тепер чекаємо його випуску. Поки важко назвати конкретну дату, коли він побачить світ, бо ще поки доробляють обкладинку, іде пошук лейблу. Для розігріву шанувальників через місяць вийде наш новий кліп.

Чи маєш якісь внутрішні страхи, фобії, пов'язані з творчістю?

Колись мені було страшно виступати наживо. Але, я думаю, що таке є у всіх людей, які виходять на сцену. Навіть актори у фільмах, які спершу знімаються в купі дублів, а потім відбирають кращі кадри, теж бояться. Це страх перед невідомим, адже ти пробуєш, яка поведінка, яка подача себе є найкращою, ти експериментуєш. Це з часом проходить, поведінка на сцені стає вільнішою. Найосновніше на сцені — це емоції.

Спершу боявся, як сприймуть мене, музику і все решта. А зараз — не знаю, пройшло все. Я просто виходжу на сцену і даю публіці те, що вона хоче. Впевненість в собі, впевненість в тому, що ти робиш і трохи досвіду — ось що найголовніше.

Довідка "ВЗ":

Гурт D.Hate був створений у Львові в 2010 році. Виконують музику в стилі death metal, groove. Перший виступ D.HATE припало на Хелоуін і Відбулися в м.Львів, в жовтні 2010р., Де група розділила сцену разом з: SADIST ( It ), VIRGIN SNATCH (Pl ), CRIONICS (Pl ) і ін.

З початку 2011р. група веде активну концертну діяльність і, паралельно, готує матеріали до запису.

09.09.2011 дебютний альбом, під назвою " Гра With Ghosts ", виходить на Metal Scrap Records. Діючий склад: Мойсеєнко Максим — вокал, Поляк Андрій — гітара, Золотарьов Дмитро — бас, Олійник Денис — ударні.

Схожі новини