Дядя Жора: «У школі у мене було прізвисько Жора. Потім я підріс і став Дядею»

Колишній кавеенщик і резидент Comedy club UA Дядя Жора непосидючий, мов дитина. Він бере участь у різноманітних телешоу, однак не тільки через рейтинги. Завдяки його танцям в одному з проектів багатодітна мати отримала квартиру. Він веде весілля й корпоративи, і створює проекти сам. Зараз Дядю Жору щодня бачимо на телеканалі “Україна”, де він веде “Погоду” у програмі “Ранок з Україною”. Про власні проекти, жарти, сім’ю Вадим Мічковський (Дядя Жора) розповів журналісту “ВЗ”.

- Вадиме, як почуваєтеся у новій ролі — ведучого прогнозу погоди? В якому амплуа ще маєте намір себе випробувати?

— Чудово! Бо ж формат прогнозу погоди трохи нестандартний. Ми робимо легку і позитивну погоду. Іноді з елементами гумору. А це — мій улюблений формат. В гуморі плаваю як риба у воді. А у ролі ведучого — тим більше. Бо це те, що найбільше вмію і люблю робити.

- Свою кар’єру ви починали з КВНу, поступово “закріпилися” на телебаченні. І це попри те, що за освітою ви — юрист?

— Так, телебачення — це моє. Не уявляю свого життя без телепроектів і гумору. За освітою я справді юрист, але вибрав шоу-бізнес. А може, шоу-бізнес вибрав мене (сміється. — Г. Я.). Все почалося з КВНу. Це добра школа для творчої людини, особливо для гумориста. Потім я став одним із резидентів Comedy club UA. Потім були ще й інші проекти, у яких брав участь. Маю власний продакшн — “Дядя Жора company». Ми вже створили кілька своїх телепроектів — скетч-шоу «Панаехало», «2 смужки», «Бігуді-шоу», «Камеді-шоу». Окрім цього, маємо у розробці багато ідей, які ще треба втілити у життя. Я люблю творити.

— Не боїтеся стати заручником свого образу? Може, варто вийти на інший майданчик і спробувати себе у серйозній ролі у кіно? Ви би погодилися, якби вас запросили на серйозну роль?

— Я — універсальний солдат і дуже творча людина. Мені цікаво пробувати все, тому завжди беру участь у всіх телепроектах, куди мене запрошують, і пробую щось новеньке. Тепер ще вирішив заспівати. Незабаром презентуватиму свій перший альбом «Ай лав ю, бейбі». Чи зіграв би у кіно серйозну роль, — не впевнений. Люблю комедії і бачу себе лише у цьому жанрі. Можливо, якби запропонували, спробував би.

— Але й був проект “Танцюю для тебе”, де ви не лише брали участь, а й перемогли.

— Насамперед мені сподобалося, що, окрім танців, цей проект був соціальним, мав шляхетну мету. Пишаюся тим, що не без моєї допомоги вдалося вибороти партнерці — матері восьми дітей Ірині Бочай чотирикімнатну квартиру. І це при тому, що я зовсім не вмів танцювати. Але навчився! Тепер можу сказати, навіть з Буратіно можна зробити Влада Яму (сміється. — Г. Я.). Я більше не займаюся танцями. Іноді використовуємо якісь елементи на концертних виступах.

Глядачам подобається, коли використовуєш набуті навики і «дриґаєшся» з пафосом (сміється. — Г. Я.). Танцями треба постійно займатися, інакше втратиш форму. А мені зараз не до того. Хіба кілька разів підтягувався на програму у другому та третьому сезонах. У третьому сезоні моя поява мала пародійний характер: мене переодягли у дівчинку, і я «косив» під Інну Цимбалюк.

- На екрані ви — людина впевнена і готова до імпровізації. А який ви у житті?

— Такий самий (сміється. — Г. Я.). Я завжди однаковий.Так простіше — не треба грати роль. Намагаюся бути самим собою.

— Завжди жартуєте. Колись буваєте серйозним?

— Аякже! Буваю і серйозним, і офіційним, якщо це потрібно. Я ж не завжди на сцені. Є робота в офісі, де треба вирішувати ділові питання, зустрічі, переговори — там треба бути максимально серйозним. Але гумор завжди зі мною. Це — як невід’ємний орган мого тіла. І більшість серйозних питань можна вирішити з гумором.

— Ви — людина впізнавана. Користуєтеся своїм “популярним фейсом”?

— О... ще й як! (сміється. — Г. Я.). Пропускають без черги у магазині, презенти дарують. Даішники неодноразово відпускали. Не подумайте, що зловживаю перевагами своєї популярності. В усьому знаю міру.

— Стало модним зіркам шоу-бізнесу балотуватися у депутати. Чому ви не балотуєтеся?

— А для чого? Там клоунів і комедіантів вистачає й без мене (сміється. — Г. Я.). Якщо серйозно, кожен має займатися тим, що вміє робити.

— Чи мали ви проблеми, коли хтось із відомих осіб, не маючи почуття гумору, ображався на ваші жарти?

- Саме на мої, на щастя, не ображався ніхто. Але у часи Comedy club UA було кілька випадків. Хоча зірки, як правило, жарти розуміють. Дістається, в основному, політикам...

— Усі знають, який ви на сцені і на екрані. А який ви вдома, у колі родини?

— Моя сім’я — мої найдорожчі люди. Обожнюю свою дружину і доньок. Любимо проводити час разом. Як тільки випадає така нагода, разом ходимо у кіно, на концерти, на вечірки, просто гуляємо містом. І діти завжди з нами! Любимо всі разом відпочивати на морі. Нам тепло і затишно у колі сім’ї. Бо ж сім’я для кожної людини — надійна опора. І це прекрасно, коли вдома панує любов і позитивна атмосфера. Тоді з роботи хочеться повертатися додому, а не шукати причин, щоб якомога довше туди не йти.

— Дружина не ревнує вас до сцени?

— Не ревнує. Вона мені довіряє.

— Якщо треба собі забити вдома цвях, дасте раду?

— (Сміється. — Г. Я.). “Чоловічу” роботу вмію робити — і цвях заб’ю, і поличку можу прилаштувати, і дрібний ремонт зробити.

— Чому у вас такий псевдонім — Дядя Жора?

— Спочатку я мав бути Тьотьою Жорою. Однак зрозумів, що це мені не дуже підходить, тому й став Дядею Жорою. Ще у школі у мене було прізвисько Жора, потім я підріс і став Дядею. І прилипло на все життя. Дехто думає, що це ім’я, і називає мене або Георгієм або Гришею (сміється. — Г. Я.). Я звик до цього і навіть не реагую.

— Колись ви мали власний ресторан. Чому його закрили?

— Так, мав. І не лише ресторан. Ще у мене була піцерія, кафе, магазин, газета. Займався різним бізнесом, але з часом зрозумів, що бізнес відбирає багато часу. Для творчості залишається мізер. Тому усе закрив, залишив лише шоу-бізнес. Зараз займаюся організацією і проведенням свят, концертів, продюсуванням артистів і власним продакшном.

— Назвіть три найважливіші складові, без яких не уявляєте свого життя.

— Сім’я, здоров’я, робота.

— Частина вашого життя минає на колесах. Якщо треба терміново зібратися у дорогу, що насамперед покладете у валізку?

— У мене валізка завжди складена. У дорогу збираюся за 20 хвилин. Вже звик до такого режиму. Головне — зарядка до айфона. Щоб завжди бути на зв’язку з дружиною і дітьми.

Довідка «ВЗ»

Вадим Мічковський народився 22 вересня 1975 року у Хмельницькому. У 1998 році отримав диплом юриста у Хмельницькому Університеті управління та права на юридичному факультеті. Прізвисько Жора отримав у сьомому класі.

У 1992 році організував в університеті команду КВК «Три товстуни». У 1993-му відкрив у Хмельницькому піцерію «Три товстуни», пізніше — продуктовий магазин, рекламне агентство і газету оголошень. 2006-го Дядя Жора з сім’єю перебрався до Києва.

Одружений. Дружина Наталя теж родом з Хмельницького. Виховують двох дочок — Уляну і Устину.