«Я — українець! І нічого спільного з росією не маю!»

Якщо ви дивилися фільми «Бетмен», «Дракула», «Острів скарбів», зрештою, серію американських бойовиків 50−90 років, точно маєте впізнати відомого на увесь світ актора. Ну, принаймні за його харизматичним поглядом і капелюхом. Це Джек Пеланс, точніше, його акторський псевдонім, бо справжнє ім’я зірки Голлівуду було важко вимовити американцям — Володимир Палагнюк. Джек привселюдно відмовився від російських винагород і заявив на весь світ: «Я — українець! І нічого спільного з росією не маю!».

Його мама — Ганна Грам’як була родом зі Львова, батько — Іван Палагнюк — з Тернопільщини. Батьки познайомилися в еміграції. Там, у штаті Пенсильванія, у лютому 1919 року народився їхній син Володимир.

Джек-Володимир завжди пишався українським корінням і любив розповідати, як батько, який тяжко працював на шахті, у вільний час читав своїм дітям українські газети. На жаль, через захворювання на рак легень Іван Палагнюк у ранньому віці відійшов у засвіти.

Володимир також влаштувався на шахту, але розумів, що, маючи красиве тіло і високий зріст (193 см), повинен скористатися цим шансом і стати знаменитим. Спочатку займався боксом і виступав під псевдонімом Джек Браццо. Загалом провів 20 поєдинків на рингу і навіть встановив рекорд у суперважкій вазі — 15 перемог поспіль.

З початком Другої світової війни він завершив боксерську кар’єру і вступив до Військово-повітряних сил США. Під час навчального польоту загорівся бомбардувальник. Володимир врятувався, але отримав опіки обличчя. Після лікування та кількох пластичних операцій Володимир Палагнюк повторно брав участь у воєнних діях, демобілізувався 1944 року.

Він завжди мріяв стати актором. Тож, скориставшись пільгами для ветеранів війни, Володимир вступив до Стенфордського університету на факультет акторського мистецтва. Під час навчання заробляв на життя на різних дрібних роботах: працював у ресторанах, охоронцем, фотомоделлю і навіть репортером у газеті The San Francisco Chronicle.

Але він ніколи не забував, що він — українець. Ба, більше того, він пишався цим — добре володів українською мовою, знав історію рідного краю, любив співати українські пісні і навіть виступав 1964 року на відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні. Окрім того, довший час був почесним президентом фонду «Тризуб».

Його мрія здійснилася 1950-го. Володимир Палагнюк дебютував у фільмі «Паніка на вулиці» під псевдонімом Джек Пеланс. Через специфічну зовнішність після кількох пластичних операцій і хриплуватий голос він переважно грав ролі негідників і лиходіїв у вестернах, гангстерських фільмах і бойовиках. Джек Пеланс шкодував, що більшість ролей, зіграних ним, — це негативні персонажі. Актор дозволяв собі критикувати режисерів, та й свою роботу в Голлівуді часто називав «сміттям».

А насправді, це була людина щедрої душі і з добрим характером. Володимир-Джек захоплювався мистецтвом і поезією. Він брав активну участь в українському еміграційному житті Америки. До нього прийшло визнання — і у Голлівуді, на Алеї слави, з’явилася зірка з його іменем.

Згодом Джека Пеланса номінували на «Оскар». Це був 1952 рік. Але нагороду отримав інший актор. Зрештою, його тричі номінували на «Оскар». Окрім того, кілька разів на «Золотий глобус» і «Еммі». Однак омріяну статуетку зірка Голлівуду українського походження отримав аж через 40 років — 1992-го за «Найкраще виконання ролі другого плану» у фільмі «Міські піжони». І акторові на цей час виповнилося 73 роки!

На врученні «Оскара» Джек вирішив довести усім присутнім, що він ще далеко не людина у віці і продемонструвати свою спортивну форму. Попросив ведучого церемонії потримати статуетку, і кілька разів відтискався від підлоги.

Коли зірка Голлівуду зустрічав когось з українців, відразу переходив у розмові на українську. Свою історичну батьківщину вперше відвідав лише у 1996 році. Володимир Палагнюк привіз гуманітарну допомогу від Фонду Допомоги дітям Чорнобиля.

Він захоплювався історією України і мріяв зіграти роль Тараса Бульби або гетьмана Івана Мазепи. У квітні 2004 року під час фестивалю «рускіє ночі», який проводили у Лос-Анджелесі, акторові хотіли присвоїти звання народного артиста росії. Але він… відмовився! «Я — українець, а не росіянин! Не маю нічого спільного з російським кінематографом», — і, пояснивши присутнім, що він взагалі не розуміє, що він тут робить, вийшов із зали.

А через два роки — у 2006-му, серце Володимира Палагнюка зупинилося у власному будинку у Каліфорнії. Йому було 87 років. Його мрія — зіграти Тараса Бульбу, так і не здійснилася…