Секрети цілющих трав

Насамперед варто розі­братися у найважливіших та перевірених видах, які ста­нуть основою домашнього фітозбору.

Ромашка аптечна. Пре­парати ромашки мають спазмолітичну, протиза­пальну, антисептичну, се­дативну та деяку знеболю­вальну дію.

Ромашку аптечну легко переплутати з триреберни­ком (ромашкою непахучою). В аптечної суцвіття дріб­ніше, запах ромашковий сильний, а головне — квітко­ложе всередині порожнис­те. Триреберник порожнини не має, і пахне він слабо. Збирати квітки ромашки по­трібно на початку цвітіння, у суху погоду.

Важливий етап — сушін­ня. Температура не має пе­ревищувати 45°С, інакше ефірні олії та корисні речо­вини просто випаруються.

Таволга в’язолиста (ла­базник). Засоби таволги застосовуються як боле­заспокійливий, жарозни­жувальний, протиревма­тичний, протизапальний та заспокійливий засіб.

Щоб зберегти всю ко­ристь рослини, найкраще звечора залити суцвіття хо­лодною водою. За ніч від­бувається м’яка екстракція. Вранці треба нагріти цей настій до 80°С — отримаєте ароматний напій із повним набором цілющих власти­востей.

Оман високий. Щоб отримати справді цілющий корінь, потрібно запастися терпінням: максимум сили накопичується у корінні дру­гого-третього року.

Засоби кореня оману мають протизапальні, ан­тимікробні та жовчогінні властивості. На його основі готують знамените тонізуюче «Вино Авіценни» — воно чудово відновлює сили піс­ля хвороб. Рецепт простий: столова ложка свіжого на­тертого кореня на пів літра сухого червоного вина про­грівають 15 хв на водяній бані.

Викопавши корінь, його треба одразу очистити від землі і промити холодною водою. Для сушіння товсті кореневища можна розріза­ти вздовж.

Валеріана та синюха блакитна. Обидві рослини заспокоюють нервову сис­тему, але їхня дія відрізня­ється кардинально. Синюха перевершує валеріану за силою у 8−10 разів і має важ­ливі переваги.

За тривалого прийому валеріана може дати зво­ротний ефект — спричини­ти нервозність, тривогу та безсоння. Синюху ж можна приймати курсом, і вона не має специфічного валеріанового запаху, який не всі люблять. Але коріння синю­хи заготовляти складніше, ніж валеріани. Воно дрібне та мочкувате на відміну від м’ясистіших кореневищ ва­леріани, тому зібрати до­статню кількість сировини значно складніше.

Перстач білий. Ця рос­лина — справжній скарб для підтримки щитовидної за­лози, хоча його засоби ма­ють ще в’яжучу, сечогінну, болезаспокійливу та крово­спинну дії.

Перстач білий чудо­во розростається у саду, утворюючи красивий ґрун­топокривний килим. Про­те терпіння й тут важливе: кореневище можна вико­пувати лише на четвертий-п'ятий рік, коли воно наби­рає своєї цілющої сили.

Арніка гірська та арніка шаміссо. Настоянка з їх кві­ток — кровоспинний, жовчо­гінний та протизапальний засіб.

Але головна її цінність — у здатності м’яко розширюва­ти судини мозку, що робить її незамінним помічником для відновлення після пору­шень мозкового кровообігу. Арніку шамісо, яка має ті ж властивості, що й гірська, цілком можна виростити на своїй ділянці.

Гінкго білоба. Екстракт його листя покращує крово­постачання мозку, нормалі­зує тиск, позбавляє голов­ного болю та шуму у вухах. Курсовий прийом 1−2 місяці дарує ясність думки та по­кращує пам’ять.

Пропивши чай із гінкго лише місяць, відчуєте, як голова стає ясною, пам’ять працює жвавіше, а розумо­ва та фізична працездат­ність зростають.

Молодий саджанець по­требує захисту від вітру пер­ші 3−5 років, але доросла рослина добре адаптується до наших зим.

Головний секрет — збира­ти не зелене, а жовте осіннє листя, яке накопичило мак­симум корисних речовин і позбавлене гіркоти. Для на­стою достатньо чайної лож­ки подрібненого листя на 100 мл окропу. Настоюйте 15 хв і пийте вранці для ба­дьорості та ясності розуму.

Інші рослини для домашньої аптечки

М’ята перцева — неза­мінний засіб у випадку за­палення дихальних шляхів. Ментол, що міститься у ній, використовують для інгаля­цій, змащувань і розтирань під час мігрень і невралгій. З лікувальною метою застосо­вують усю надземну частину рослини. Ще у Стародавній Греції на заняття одягали вінки з м’яти. Вважали, що її аромат стимулює розумову діяльність та зберігає яс­ність розуму.

Материнка звичайна: має антибактеріальну, про­тизапальну, відхаркувальну та заспокійливу дії. Це чем­піон серед лікарських трав за вмістом селену. Чайна ложка сухої трави покриває добову потребу організму у цьому важливому мікроеле­менті. До речі, спеція оре­гано — це подрібнена трава материнки.

Шавлія лікарська: її на­стій має тонізуючу, ранозагоювальну і потужну ан­тибактеріальну дії. Ефірна олія шавлії - сильний проти­мікробний засіб, ідеальний для інгаляцій під час захво­рювань дихальних шляхів.

Деревій звичайний має потужну кровоспинну дію, застосовують для поліп­шення апетиту. Історично під час епідемій його насто­єм лікували тяжкі інфекційні захворювання.

Мати-й-мачуха. Її листя входить до складу грудних зборів. Однак важливо не переплутати її з білокопит­ником, який не має лікуваль­них властивостей. Відрізни­ти можна за листком: біля основи стебла білокопитни­ка є товста прожилка і глибо­ка виїмка, що нагадує вирву.

Аралія маньчжурська та елеутерокок колючий — при­родні адаптогени. Підви­щують фізичну та розумову працездатність, допомага­ють боротися із втомою та стресом. За тонізуючою дією вони не поступаються женьшеню.