Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Хто баклажани вживає - той печінку здорову має…

В давнину баклажани справді дуже високо цінувалися і були рідкісним делікатесом. Дикі баклажани росли у Східній Індії та більш ніж 1500 років тому були окультурені і вирощувалися в сусідньому Китаї та Центральній Азії. Звідти були завезені до Африки і приблизно у VIII столітті в Середземномор’я

Склад і користь баклажан

У баклажанах міститься близь­ко 90% води, 4% цукру, до 1,5% клітковини, 1,4% білка, вітаміни групи В, С, РР, провітамін А, калій, кальцій, залізо, фосфор, магній, натрій, мідь, цинк, марганець, алюміній, кобальт. А також специ­фічний для баклажана мелонген, що надає йому гіркуватого при­смаку.

Завдяки солям заліза, міді, марганцю, кобальту баклажани стимулюють кровотворення. Бла­готворно діють на кровотворну функцію селезінки, кісткового мозку, підвищують гемоглобін, усувають анемію, сприяють утво­ренню еритроцитів.

Калій, якого найбільше серед інших поживних елементів у «си­неньких», поліпшує роботу серце­вого м’яза, нормалізує водно-со­льовий і ліпідний обміни, а також виводить з організму шлаки і ток­сини. Тому лікарі рекомендують включати баклажани в меню тим, хто страждає від набряків, пору­шень функції печінки, підшлунко­вої залози, жовчовивідних шляхів, нирок і захворювань серцево-су­динної системи.

Регулярне вживання в їжу ба­клажанів, поряд з використанням необхідних лікарських рослин, часто дозволяє вилікуватися від сечокам’яної хвороби і надовго забути про напади подагричних болів у суглобах.

Співвідношення солей калію і натрію, наявність пектинової, тар­гонової кислот сприяє виведенню холестерину, лікуванню атеро­склерозу. Нормалізується робота печінки, особливо при жировій дистрофії.

Баклажан — ідеальний низько­калорійний дієтичний продукт. У 100 г цього овочу лише 28 ккал. «Синенькі» майже не містять жи­рів та вуглеводів і багаті на клітко­вину.

Баклажан покращує травлен­ня, нормалізує перистальтику кишечнику, тому в дієтичному харчуванні використовують його за хронічного гастриту, особливо зі зниженою секреторною функ­цією, за синдрому подразненого кишечнику, особливо зі схильніс­тю до закрепів, при дисбактеріозі. На клітковині, яка міститься в пло­дах баклажана, при їх регулярно­му вживанні добре засівається і розмножується мікрофлора ки­шечнику і зменшуються прояви дисбактеріозу.

Завдяки багатому джерелу фенольних сполук баклажани успішно лікують дрібні та середні судини.

Своїм соковитим фіолетовим кольором баклажан зобов’язаний антоцианам. Ці антиоксиданти блокують утворення вільних ра­дикалів, перешкоджаючи процесу старіння і знижуючи ймовірність розвитку онкологічних захворю­вань.

В баклажанах міститься від­носно велика кількість міді та за­ліза, що підвищують рівень гемо­глобіну в крові, покращують колір шкіри, підвищують імунітет, а пек­тинові речовини сприяють заго­єнню дрібних ран. Тому страви з баклажанів корисно їсти дітям за недокрів'я і вагітним жінкам.

Особливо корисний баклажан літнім людям, які мають «букет» різних захворювань. Баклажан корисний при деформуючому артрозі, при остеохондрозі і при остеопорозі. Завдяки своєму хі­мічному складу баклажан сприяє відновленню хрящової тканини суглобів і зміцненню кістки.

Баклажани рекомендовані за діабету, через вміст марганцю, що входить до складу баклажанів, який посилює здатність інсуліну знижувати рівень цукру в крові.

Баклажани мають антибіо­тичну активність, тому за деяких захворювань шкіри, наприклад гнійничкових висипаннях, можуть використовуватися у вигляді соку з сирих плодів для змащування 2−3 рази на день ураженої по­верхні.

Якщо обвуглити баклажан в духовці, а потім подрібнити його в блендері і змішати з 2 ст. л. ку­хонної солі, то вийде ефективний засіб для відбілювання зубів та профілактики пародонтозу.

Обережно!

Речовина соланін, що додає «синеньким» специфічного гір­кувато-терпкого смаку, виробля­ється для захисту від шкідників. Для людини вона токсична навіть в малих дозах, тому вживати сирі плоди не можна. Купуючи, від­давайте перевагу баклажанам з тонкою шкіркою. Перед приготу­ванням замочуйте баклажани в солоній воді.

Підготувала Галина Вербицька.