Хто баклажани вживає - той печінку здорову має…
В давнину баклажани справді дуже високо цінувалися і були рідкісним делікатесом. Дикі баклажани росли у Східній Індії та більш ніж 1500 років тому були окультурені і вирощувалися в сусідньому Китаї та Центральній Азії. Звідти були завезені до Африки і приблизно у VIII столітті в Середземномор’я
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/495102/baklazhany.jpg)
Склад і користь баклажан
У баклажанах міститься близько 90% води, 4% цукру, до 1,5% клітковини, 1,4% білка, вітаміни групи В, С, РР, провітамін А, калій, кальцій, залізо, фосфор, магній, натрій, мідь, цинк, марганець, алюміній, кобальт. А також специфічний для баклажана мелонген, що надає йому гіркуватого присмаку.
Завдяки солям заліза, міді, марганцю, кобальту баклажани стимулюють кровотворення. Благотворно діють на кровотворну функцію селезінки, кісткового мозку, підвищують гемоглобін, усувають анемію, сприяють утворенню еритроцитів.
Калій, якого найбільше серед інших поживних елементів у «синеньких», поліпшує роботу серцевого м’яза, нормалізує водно-сольовий і ліпідний обміни, а також виводить з організму шлаки і токсини. Тому лікарі рекомендують включати баклажани в меню тим, хто страждає від набряків, порушень функції печінки, підшлункової залози, жовчовивідних шляхів, нирок і захворювань серцево-судинної системи.
Регулярне вживання в їжу баклажанів, поряд з використанням необхідних лікарських рослин, часто дозволяє вилікуватися від сечокам’яної хвороби і надовго забути про напади подагричних болів у суглобах.
Співвідношення солей калію і натрію, наявність пектинової, таргонової кислот сприяє виведенню холестерину, лікуванню атеросклерозу. Нормалізується робота печінки, особливо при жировій дистрофії.
Баклажан — ідеальний низькокалорійний дієтичний продукт. У 100 г цього овочу лише 28 ккал. «Синенькі» майже не містять жирів та вуглеводів і багаті на клітковину.
Баклажан покращує травлення, нормалізує перистальтику кишечнику, тому в дієтичному харчуванні використовують його за хронічного гастриту, особливо зі зниженою секреторною функцією, за синдрому подразненого кишечнику, особливо зі схильністю до закрепів, при дисбактеріозі. На клітковині, яка міститься в плодах баклажана, при їх регулярному вживанні добре засівається і розмножується мікрофлора кишечнику і зменшуються прояви дисбактеріозу.
Завдяки багатому джерелу фенольних сполук баклажани успішно лікують дрібні та середні судини.
Своїм соковитим фіолетовим кольором баклажан зобов’язаний антоцианам. Ці антиоксиданти блокують утворення вільних радикалів, перешкоджаючи процесу старіння і знижуючи ймовірність розвитку онкологічних захворювань.
В баклажанах міститься відносно велика кількість міді та заліза, що підвищують рівень гемоглобіну в крові, покращують колір шкіри, підвищують імунітет, а пектинові речовини сприяють загоєнню дрібних ран. Тому страви з баклажанів корисно їсти дітям за недокрів'я і вагітним жінкам.
Особливо корисний баклажан літнім людям, які мають «букет» різних захворювань. Баклажан корисний при деформуючому артрозі, при остеохондрозі і при остеопорозі. Завдяки своєму хімічному складу баклажан сприяє відновленню хрящової тканини суглобів і зміцненню кістки.
Баклажани рекомендовані за діабету, через вміст марганцю, що входить до складу баклажанів, який посилює здатність інсуліну знижувати рівень цукру в крові.
Баклажани мають антибіотичну активність, тому за деяких захворювань шкіри, наприклад гнійничкових висипаннях, можуть використовуватися у вигляді соку з сирих плодів для змащування 2−3 рази на день ураженої поверхні.
Якщо обвуглити баклажан в духовці, а потім подрібнити його в блендері і змішати з 2 ст. л. кухонної солі, то вийде ефективний засіб для відбілювання зубів та профілактики пародонтозу.
Обережно!
Речовина соланін, що додає «синеньким» специфічного гіркувато-терпкого смаку, виробляється для захисту від шкідників. Для людини вона токсична навіть в малих дозах, тому вживати сирі плоди не можна. Купуючи, віддавайте перевагу баклажанам з тонкою шкіркою. Перед приготуванням замочуйте баклажани в солоній воді.
Підготувала Галина Вербицька.