Операція тривала понад 8 годин!

«Це був якраз той випадок, коли хірург стає скальпелем у руках Божих», — так прокоментував випадок Анни Ледчак (на фото) заступник директора Лікарні Святого Мартина з медичної частини Мирослав Гавришко. Закарпатські лікарі більш як 8 годин провели в операційній, щоб врятувати життя молодій жінці.

Ще п’ять років тому у житель­ки Закарпаття виявили кілька невеликих вузлів у щитоподіб­ній залозі. Як стверджують ен­докринологи, структурні зміни тканини щитоподібної залози — поширена проблема серед українців. Про їх існування мож­на й не здогадуватися, поки не зробити УЗД або поки вони не почнуть завдавати дискомфор­ту чи викликати порушення в роботі залози з відповідними симптомами. Рідко, але ці до­броякісні новоутворення мо­жуть перероджуватися та ста­вати злоякісними. 1% від усіх онкопатологій припадає саме на рак щитоподібної залози, й це — найпоширеніше онкологіч­не захворювання органів ендо­кринної системи.

Як розповіли у пресслуж­бі Мукачівської міської ради з посиланням на маму пацієнт­ки, Ольгу Добош, на сполох ро­дина забила, коли Аня почала скаржитися на біль у горлі - на­стільки сильний, що жінка аж за­дихалася. Лікарі, обстеживши жительку Закарпаття, нічим до­брим потішити її не могли — у па­цієнтки виявили рак щитоподіб­ної залози.

За словами Мирослава Гав­ришка, злоякісна пухлина була настільки великою, що пророс­ла в трахею, ушкодивши три трахеальні кільця, здавивши дихальні шляхи й викликавши рецидиви кровотеч. На момент госпіталізації стан молодої жінки медики розцінювали як украй важкий. Аню поклали в реанімацію, де підтримували її життєві функції з допомогою медикаментів та обладнання. Менш як за 12 годин її проопе­рували.

Через те, що пухлина роз­ташовувалася поряд з життєво важливими судинами і нервови­ми сплетіннями, хірургічне втру­чання тривало понад 8 годин. Виконав його лікар, що провів понад 5 тисяч операцій з приво­ду пухлин голови та шиї, провід­ний спеціаліст Закарпатського протипухлинного центру Денис Федоров. Професійно спрацю­вала й анестезіологічна брига­да, яка правильно ввела і вивела жительку Закарпаття з тривало­го наркозу та забезпечила адек­ватне знеболення в післяопера­ційний період.

Жінка вже ходить, спілкуєть­ся, може їсти й пити. Її переве­ли у соматичне хірургічне від­ділення і зняли шви. Попереду пацієнтку чекає післяоперацій­не лікування. Але її мама, брат-священник, коханий чоловік та батько, який захищає Україну на фронті, сподіваються, що най­гірше — позаду. Завдяки старан­ням місцевих лікарів життю Ані вже нічого не загрожує.