Сир — невичерпне джерело кальцію

Сир — унікальний продукт: його можна їсти і солодким, і солоним, від нього не товстіють, при цьому він поживний і корисний. І головне — він дуже смачний.

Крім чудових смакових якостей, сир має ще й цілющі і лікувальні властивості. Унікальні властивості сиру обумовлені технологією виготовлення цього продукту. У процесі приготування сиру з молока виділяються найцінніші компоненти — легко засвоюваний білок і молочний жир.

Хімічний склад

Якщо говорити про хімічний склад сиру, то він дуже різнома­нітний. Це і амінокислоти, лактоза (молочний цукор), мінеральні ре­човини — залізо, фосфор, кальцій, гормони, ферменти, жир, вугле­кислота і вітаміни, яких налічуєть­ся аж 12 — вітаміни групи А, В, С і D і, звичайно ж, білок.

Корисні та лікувальні властивості

Сир — незамінний компонент повноцінного і здорового раціо­ну.

Він багатий на мінеральні ре­човини: кальцій — будівельний елемент для кісток і зубів, фос­фор, який бере участь у збере­женні кісткової тканини, залізо, що регулює рівень гемоглобіну у крові, і магній — життєво важ­ливі елементи в життєдіяльності організму. Нестача цих мікро­елементів веде до порушень опо­рно-рухового апарату, збудли­вості нервової системи, до різних форм анемії. Ці речовини необ­хідні дітям у період росту кісток, у тому числі і зубів, вагітним жін­кам, за переломів, захворювань кровотворного апарату, рахіту, гіпертонічної хвороби, захворю­вань серця, хвороб нирок та ба­гатьох інших.

Сир включають у раціон хворих з виразкою шлунка, хронічним гастритом, хворобами жовчного міхура, за серцево-судинних за­хворювань, гіпертонії.

Він дуже корисний для здоров’я дітей та використовується в дитячому і лікувальному хар­чуванні у випадках захворювань печінки, нирок, шлунково-киш­кового тракту, серцевo-судинної системи, легенів.

Корисні властивості сиру обу­мовлюються його цілющим скла­дом. Молочний білок — казеїн, що міститься в сирі, має високу поживну цінність і може заміни­ти тваринні білки. 300 г сиру — це добова доза білка, необхідна для організму.

Білки — дуже важливі речови­ни, що прискорюють хід біохіміч­них реакцій. Нестача їх може при­звести до анемії, хвороб печінки, підшлункової залози, алергічних висипань, зниження імунітету, швидкої втомлюваності.

Білки, що входять до складу сиру, містять незамінні амінокис­лоти — метіонін та холін і можуть служити заміною іншим білкам тваринного походження для лю­дей, яким вони протипоказані. Сир не лише багатий на вітаміни, а й легко засвоюється організ­мом, тому цей продукт найбільш цінний для дітей і літніх людей.

Амінокислоти, що містяться в сирі, сприяють профілактиці захворювань печінки, а вітаміни групи В захищають від атеро­склерозу.

Знежирений сир має дієтич­ні властивості, тому входить до складу багатьох дієт для схуднен­ня і «розвантажувальних днів».

Дуже важливо, що в сирі від­сутні пурини, на відміну від м’яса і риби, тому сир рекомендується людям літнього віку, в яких пору­шений пуриновий обмін.

Сир сприяє утворенню ге­моглобіну у крові і нормалізації роботи нервової системи, реко­мендується для профілактики за­хворювань обміну речовин.

Сир покращує регенеративну здатність нервової системи, зміц­нює кісткову і хрящову тканину.

Він корисний для профілакти­ки атеросклерозу, оскільки міс­тить холін і метіонін, для форму­вання кісткової тканини — містить солі кальцію і фосфору. Сир дуже корисний для людей, які хворіють на серце і нирки, тому що кальцій забезпечує виведення рідини з організму.

Корисні властивості сиру не­обхідні для підтримки правиль­ного обміну речовин і профілак­тики ожиріння, для запобігання недокрів'ю, оскільки мінеральні речовини у його складі беруть участь у виробленні гемоглобіну.

Вуглеводи в незначній кіль­кості містяться у сирі, тому для діабетиків сир — продукт номер один.

Однак і на цьому чудотворні властивості молочнокислих ла­сощів не закінчуються. Сир ак­тивно застосовується в косме­тології для різних масок, мазей і кремів, що пом’якшують, зволо­жують, заспокоюють шкіру, наси­чують її вітамінами.

Застереження

Сир необхідно вживати в ро­зумних кількостях. Особливо це стосується жирного сиру. До­статньою нормою буде приблиз­но 250 г на день.

Оскільки продукт висококон­центрований, у раціоні він пови­нен бути присутнім не більш ніж 2−3 рази на тиждень, бо може принести замість користі шкоду.

Якщо вас турбують захворю­вання кишківника, то ставитися до вживання сиру слід обережно. У ньому можуть розвиватися різні бактерії, особливо за неправиль­ного зберігання.

Існує багато видів сиру. Його вживають як у свіжому вигляді, так і для приготування різнома­нітних страв, і всі корисні для на­шого організму. Варто звернути увагу на деякі види сиру.

Адигейський сир

Батьківщиною цього сиру є передгір'я і гірські райони Кавка­зу. Там і сьогодні корінні горяни не сідають за стіл, якщо на ньому немає хорошого шматка свіжого сиру, який вони традиційно поєд­нують із зеленню і вином. Також цей сорт готують здавна в краї­нах Середземномор’я.

Цей сироватковий сир нале­жить до групи м’яких сирів без дозрівання. Він родич бринзи, фети, моцарели, рікоти, маскар­поне, але, на відміну від своїх по­братимів, проходить пастериза­цію за високої температури.

Адигейський сир містить ви­соку кількість кальцію, фосфору, вітамінів групи В і незамінних амінокислот, що й визначає його цінні поживні та лікувальні влас­тивості. Він корисний всім, але особливо дітям, жінкам у період виношування дитини і годування грудьми, літнім людям. Високий вміст кальцію сприяє регенерації кісткової тканини, тому цей сорт показаний у випадках переломів і крихкості кісток, а також остео­порозу і туберкульозу.

Низька калорійність і неви­сокий вміст солі дозволяють вживати цей сир гіпертонікам, з раціону яких мають бути виклю­чені всі жирні та солоні продукти, зокрема тверді сири. На відміну від інших сортів, які мають різкий гострий смак і високу жирність, адигейський можна вживати тим, хто хворіє на різні шлунково-киш­кові недуги, в тому числі і на хро­нічній стадії. Також цей вид сиру можна вживати в помірних дозах людям з надмірною масою тіла.

Адигейський сир протипока­заний людям, яким шкодять мо­лочні продукти. Деякі вчені вва­жають, що він, як і інші сири, що містять високу кількість особли­вої амінокислоти, триптофану, може провокувати сильні головні болі і бути причиною нападів мі­грені.

Бринза

Це сир, приготовлений з овечого або з суміші овечого та козячого молока, витриманий у розсолі. Сьогодні бринзу для масового виробництва готують також з коров’ячого молока, од­нак такий продукт дещо посту­пається справжньому овечому сиру за смаковими якостями. Бринза під час готування не під­дається високотемпературній обробці, завдяки чому в ній збе­рігаються найкорисніші склад­ники молока.

Місцем народження бринзи вважається арабський Схід.

Склад і корисні властивос­ті бринзи. Бринза вважається найкориснішим з усіх видів си­рів, вона багата на вітаміни групи В, А, Е, мікроелементи, а також мінеральні речовии: солі калію, кальцію і фтору. Крім того, брин­за є цінним джерелом білка.

Усім відомо, що тверді сири корисні для організму, хоча це й досить калорійний продукт, оскільки складається здебіль­шого з жирів. При цьому у бринзі вміст жирів, порівняно з тверди­ми сирами, менший, а білків, не­обхідних для організму, більше.

За вмістом кальцію, необ­хідного для кісток і зубів кожної людини, бринза перевершує не­збиране молоко. Варто враху­вати, що кальцій, який міститься у бринзі, повністю засвоюється організмом, тому 70−100 грамів цього продукту дозволяють за­безпечити добову потребу орга­нізму в цьому мікроелементі.

Бринза покращує процеси травлення та пригнічує розвиток у кишечнику гнильних бактерій. Крім того, її регулярне вживання допомагає зберегти молодість і пружність шкіри.

Протипоказання. Єдиною негативною властивістю бринзи можна назвати її солоність, яка, своєю чергою, може спровокува­ти виникнення певних проблем з артеріальним тиском або гіпер­тонічні кризи. Саме внаслідок своєї солоності бринза протипо­казана людям із захворюваннями нирок, органів кровообігу, під­шлункової залози, шлунка, нер­вової системи, а також печінки і жовчовивідних шляхів.

Сулугуні

Це — сир щільної консистенції, білого або кремового кольору, традиційно вироблений з пасте­ризованого овечого, буйволи­ного, козячого або коров’ячого молока в грузинському регіоні Самегрело. Назва сиру тракту­ється як складена з грузинських слів «сулі» і «гуні» — «душа» і «сер­це».

Сир містить повноцінний білок з багатим амінокислотним скла­дом, частка жиру в ньому сягає 40−50%, забезпечуючи покриття енергетичних витрат організму, а також мінеральні солі і вітамі­ни — важливі цеглинки для обміну речовин в цілому і нормального метаболізму клітин зокрема. Та­ким чином, сир сулугуні корис­ний особливо для дітей, вагітних жінок, матерів-годувальниць та ослаблених хворих (особливо за туберкульозу легенів і переломів кісток).

Копчені види сулугуні не реко­мендується вживати хворим на гастрит, виразкову хворобу трав­ного тракту, за ниркових і серце­вих набряків.

Підготувала Галина Вербицька.