Як харчуватися здорово, економно, ще й дбати при цьому про довкілля

Вибираючи, що покласти на тарілку, дбаємо тим самим про навколишнє середовище. Збалансований раціон, сезонні й місцеві закупи. Їжа, яку не викидаємо, а з'їдаємо всю до крихти, — ось рецепт, як забезпечити планеті перепочинок, а собі — економію коштів.

Були часи, коли продукти в на­ших домівках не марнувалися. Наші бабусі закатували в бан­ки полуниці й аґрус. Якщо помідори втрачали пружність, чавили з них сік. Підсушену моркву терли до супу, м’яку редиску — кришили в салат. Трохи зглевілий домашній сир під­смажували на сковорідці, посипавши кмином. М’ясо їли «по великих свя­тах». Тоді це називали «економією». Сьогодні - «флекситаріанством», т. зв. гнучким вегетаріанством, коли ми не робимо імпульсивних покупок, а ходимо на ринок та до магазину зі заздалегідь складеним списком. Продумано викладаємо харчі в хо­лодильнику, щоб у ньому випадково не «загубилася» цибулина чи яблуко. Готуючи їжу, керуємося принципом «безвідходного виробництва».

Багато читаємо на тему здорового харчування. Не п'ємо апельсинового соку, бо апельсини не ростуть в Україні. Не додаємо до страв приправ, які, щоб потрапи­ти на наш стіл, подолали тисячі кілометрів. Не купуємо продуктів, запаковані в пластик. А якщо й не уявляємо, як можна з'їсти вівсянку без банана, між гроном свіжих фруктів й плодом з темною плямкою, що самотньо ле­жить на дні картонної коробки, — робимо вибір на користь останнього.

На жаль, статистика така, що ¾ покупців не купить овочів-фруктів, які гірше виглядають. Попри те, що під зморщеною шкіркою криється цінний вміст. Однак не тільки. Якщо з'їмо яблуко, а не викинемо його в смітник, це означає, що 70 літрів води, які були витрачені на те, щоб цей фрукт виріс, не будуть змарновані! Варто заду­матися над цим і не тільки тому, що Україна через зброй­ну агресію рф втрачає посівні площі. Цивілізований світ нарешті усвідомив: якщо у природи тільки брати, нічого не даючи їй на заміну, людство дуже швидко зіткнеться з серйозною продовольчою кризою.

Щосекунди ми викидаємо у смітники… 150 кг їжі. І це тільки в одній країні!

ТОП-4 продуктів, які найчастіше купуємо, але не з'їдаємо: хліб; фрукти; ковбасні вироби; овочі.

Найменш економними є домогосподарства. Біз­нес, на відміну від сімей, з грошима рахується і слушно старається не утилізовувати те, що ще можна продати, отримавши з цього прибуток. (Ось чому у супермаркетах діють відділи кулінарії).

У Федерації Польських Продовольчих Банків підраху­вали, що середньостатистична родина, яка складаєть­ся з чотирьох осіб, викидає до смітника харчів на суму, якої б вистачило, щоб поїхати кудись влітку на відпочи­нок. З бюджету деяких сімей у такий спосіб за рік може зникнути… понад 23 тисячі гривень. Шкодить це й на­вколишньому середовищу, адже на виробництво їжі ви­трачається багато води та електроенергії. Наприклад, на виробництво одного буханця хліба йде стільки води, скільки витікає з крана протягом 10 хвилин, коли ми сто­їмо під душем! Викинуті продукти гниють на сміттєзва­лищах і провокують зростання викиду парникових газів, які щораз інтенсивніше нагрівають Землю. Якщо уявити утилізовані харчі як окрему країну, то вона, після США та Китаю, потрапила б до трійки найбільших виробників СО₂ у світі.

Список продуктів

Щоб змінити цю ситуацію, важли­во змінити купівельні навички, і най­краще почати з укладання меню на тиждень та списку харчів, які потрібно купити. ¾ споживачів йдуть на за­купи без такого списку і, як результат, купують більше їжі, ніж потрібно. Бра­кує ідей, що робити з такою кількістю продуктів. У холодильник усе не вмі­щається, а тому швидше псується.

На початках, щоб не втратити ен­тузіазму, варто укладати меню мак­симум на 2−3 дні й допасовувати до них списки харчів, які треба придбати. Коли переконаємося, що меню вкупі зі списком продуктів полегшує заку­пи й готування та економить кошти, з’явиться бажання планувати меню на довше. Варто спробувати! Перед кожним походом у продуктовий мага­зин не завадить перевірити вміст хо­лодильника та кухонних шафок, щоб не купити чергової пачки каші чи ще одну броколі.

Без пластикових пакетів

Чимраз більше магазинів пропонує купувати їжу на вагу, без упаковок. Це — черговий крок на шляху до економії й захисту довкілля, адже пластикові пакети розкладаються на сміттєзва­лищах майже 500 років.

Нарізаний твердий сир, ковбасні вироби, квашені огірки можна вкла­дати до ланч-боксів, а овочі, фрукти й випічку пакувати до торбинок ба­гаторазового використання. Можете пошити їх самі зі старих фіранок або наволочок. Якщо регулярно прати такі торбинки, користуватися ними можна навіть кілька років. Забули вдома сум­ку? Подивіться, чи не стоїть десь по­рожня картонна коробка, в яку можна запакувати харчі.

Після того, як принесете покупки додому, їх треба відразу розкласти. Сипкі найкраще перекласти до банок, щільно закрити кришками та поста­вити якомога далі від джерел тепла. У такий спосіб можна продовжити термін їхньої придатності й уникнути атак молі, що здатна прогризти навіть папір та пластик. Щоб відлякати цього шкідника, у шафках можна додатково розсипати лаврове листя — його аро­мат страшенно не подобається цим комахам.

Не всі овочі та фрукти люблять хо­лод. Помідорам, картоплі, лимонам і яблукам краще буде поза холодиль­ником. Листя салату і зелень ліпше витягти з пакета та загорнути у во­логий рушник. Так вони довше збе­режуть свою хрумкість. Перед тим, як покласти ягоди в холодильник, не мийте їх. Так само не обривайте пло­доніжки з полуниць. Якщо правильно зберігати продукти, вони довше за­лишатимуться свіжими й смачними та замість того, щоб вирушити у смітник, потраплять у вашу тарілку.

Щоб не накупити зайвого:

• Перевірте, які з інґредієнтів, що необхідні для приготування за­планованих страв, у вас уже є.
• Складіть список, чого бракує.
• Біля кожного продукту зазначте кількість з урахуванням членів сім'ї.
• Не купуйте великої упаковки йогурту, якщо знаєте, що стільки не з'їсте.
• Впишіть те, чого ще бракує в домі. Наприклад, засоби побутової хімії або засоби гігієни.
• Зазначте суму, яку плануєте витратити. Так з меншою ймовір­ністю потрапите у «пастки», роз­ставлені маркетологами.

Текст переклала й адаптувала Соломія Сочинська. У статті використовувалася інформація з польського видання Skarb, даних Федерації Польських Продовольчих Банків, Варшавського університету природничих наук, ООН, ВООЗ, Всесвітнього фонду дикої природи та Української аграрної асоціації