Між ожирінням та діабетом – п’ять років

Як лікувати ожиріння? Через які помилки кілограми вперто «не йдуть»? Як вчасно «впіймати» діабет і як не допустити його розвитку?

Чому ожиріння – це погано

Ожиріння спричиняє по­рушення функціонування всіх органів та систем і супрово­джується ускладненнями, які провокують розвиток близько 100 (!) інших хвороб, зокрема артеріальної гіпертензії, цукро­вого діабету 2-го типу й раку.

«У людини з індексом маси тіла понад 35 ризик розвитку ді­абету у найближчі п’ять років ся­гає 93%, – такі дані озвучила під час онлайн-зустрічі лікарів з ко­легами та пацієнтами, організо­ваної в рамках програми «Міста долають діабет» д.м.н., лікар­ка-ендокринолог Любов Со­колова. – Вчасно розпочавши лікування ожиріння, можна запо­бігти переходу стану предіабе­ту в класичний цукровий діабет».

Як показало британське до­слідження, зниження ваги у па­цієнтів з цукровим діабетом 2-го типу на 15% у 80% випадків при­зводить до річної ремісії цьо­го захворювання, що дозволяє зменшити медикаментозне на­вантаження. «Наприклад, люди­на приймає таблетки й коле ін­сулін. Якщо вона схудне, інсулін можна забрати. Можна змен­шити кількість таблеток. Можна перейти до лікування, яке поля­гатиме лише на дієті і фізичних навантаженнях. Якщо ж вага по­вернеться, діабет також повер­неться», – підкреслює лікарка.

Ожиріння погіршує якість життя. Хворому важко пересу­ватися. У нього болять суглоби. Він має задишку. Погано спить. Водночас часто не розуміє, що ожиріння – не косметичний де­фект, а прогресуюче, рецидиву­юче хронічне захворювання, яке вимагає лікування. Йдеться про правильне здорове харчування (не дієту), фізичну активність та застосування лікарських засо­бів, які позиціонуються як такі, що застосовуються саме для лі­кування ожиріння.

Якщо пацієнт пройшов усі ці три щаблі, а ефекту немає, лікар може обговорити з ним варіант баріатричної операції, яка до­зволить зменшити надходження їжі в організм.

Оптимальні темпи схуднення

Зниження ваги навіть на 5-10% від загальної маси тіла сприятиме покращенню стану здоров’я. Тобто якщо ви важи­те 100 кг, вам необхідно втрати­ти 5-10. «Але цілі, щоб вони не перетворилися на мрії, повинні бути реалістичними, – наго­лошує Любов Соколова. – Не «Я хочу важити, як тоді, коли була в 10-му класі», а «Я хочу схуднути, щоб не задихатися, коли бавлю­ся з онуком». Якщо є конкретна мета, людина може розробити чіткий план, аби її осягнути.

Слід підготуватися морально: шлях буде складним і тривалим. Втрата 5 кг займе від 3 до 6 міся­ців, 10 кг – рік». Раптове схуднен­ня організм потрактує як стрес і намагатиметься повернути ви­східну максимальну масу тіла або навіть перевищити її, ство­ривши «запас». Так ми запрогра­мовані біологічно. Вага поверта­ється швидше, ніж скидається.

Як харчуватися хворим на ожиріння

«Усі продукти відповідно до нутрієнтів в їхньому складі ділять­ся на групи, – розповідає лікар­ка-дієтолог Світлана Фус. – Нутрієнти беруть участь в обміні речовин, і нестача одного може негативно відбитися на стані здоров’я. Добираючи харчування для себе, люди, як правило, при­пускаються трьох помилок:

• не знають, чого і скільки можна з’їсти;
• неправильно організову­ють своє харчування;
• з-поміж 1000 дієт підшуку­ють в Інтернеті ту, яка подобаєть­ся їм найбільше. Не зважаючи при цьому ні на своє гормональне тло, ні на стан здоров’я шлунково-кишкового тракту. А згодом, коли набридне постійне відчуття голо­ду, повертаються до більш зрозу­мілого їм стилю харчування».

«Якщо людина приходить ввечері додому і починає «ви­мітати» все з холодильника, це означає, що протягом дня вона або нічого не їла, або харчува­лася не так, як слід. Одна нор­мальна порція їжі (зараз гово­римо не про круасан із кавою) забезпечує нам відчуття ситос­ті на 4-5 годин. Але коли форму­ємо свою «тарілку», дещо випа­дає з поля нашої уваги. Людина з’їдає на сніданок вівсянку і че­рез 1,5 години в неї таке відчут­тя, наче вона сьогодні ще нічо­го не їла. Втім, з дня на день, як та папужка, продовжує сні­дати вівсянкою. Є інша люди­на, яка з’їдає ту ж вівсянку, до­давши, скажімо, трохи фруктів, і почувається ситою впродовж наступних п’яти годин. Це зале­жить від обміну речовин, вики­ду інсуліну (регуляції гормонів). Щоб відчути ситість, достатньо зламати звичну схему і посніда­ти, наприклад, яєчнею з овоча­ми або іншою якоюсь кашею», – пропонує розв’язок лікарка.

За її словами, порція їжі не повинна бути як у горобчика, бо «ми люди, а не птахи». Потріб­но підібрати ту, яка буде наси­чувати, а вже потім її можна або збільшувати, або зменшувати залежно від потреби.

Склад «тарілки» стандарт­ний: клітковина (овочі-фрукти) + складний вуглевод (крупа) + бі­лок. Якщо намагатися так хар­чуватися, не буде «стрибків» ін­суліну. Легко буде регулювати відчуття ситості й голоду. Не ви­никне потреба в перекусах кожні пів-півтори години, й ви витрима­єте перерву між вечерею і снідан­ком у 12 годин. Якщо, попри це, відчуття голоду не полишає, вар­то перевірити рівні гормонів (ін­суліну, пролактину) та стан шлун­ково-кишкового тракту.

Воду необхідно пити між при­йомами їжі, а не згадувати про це наприкінці дня.

Раціон можна формувати з улюблених, але здорових про­дуктів, комбінуючи їх на свій смак. «Не хочете капусти – їжте листя салату», – радять фахів­чині. Не потрібно їсти те, що «в горло не лізе», бо буде спокуса повернутися до старого стилю харчування.

Чи можна вживати алкоголь

Як не крути, спиртне – це ге­патотоксична і нейротоксична отрута. А у випадку зайвої ваги майже завжди є порушення ро­боти печінки, зокрема стеато­гепатоз (ожиріння печінки), тож вживання алкоголю, можли­во, й доцільно заборонити собі на якийсь час. Допустима доза міцного алкоголю – 50 мл для чоловіка, 30 – для жінки. «Це – 3 столові ложки. Якщо дуже хо­четься, можете приймати по столовій ложці тричі на день», – жартує Світлана Фус.

Як перевірити, чи не розвинувся ще діабет

Найпоширеніші симптоми ді­абету:

• підвищена спрага;
• поліурія (підвищене сечо­випускання, особливо вночі);
• підвищена втомлюваність;
• свербіж шкіри або слизо­вих оболонок;
• раптове й сильне зниження ваги (за декомпенсованого діа­бету).

«Потрібно здати аналіз кро­ві на глюкозу натще, – рекомен­дує професорка Соколова. – Це означає, що не можна їсти за 8 годин до здачі крові, а не «я пропустив сніданок, але вно­чі з’їв п’ять котлет». Бажано та­кож здати аналіз на глікований гемоглобін. Забір крові прово­диться з вени. За результатами цього дослідження лікар (сімей­ний або ендокринолог) може поставити діагноз «цукровий ді­абет 2-го типу». Також лікар ви­рішить, чи потрібно конкретно цьому пацієнту робити тест на толерантність до вуглеводів».

Якщо:

• людині вже виповнилося 35 років;
• має зайву вагу або ожирін­ня;
• в її родині є хворі на діабет;
• має серцево-судинні хво­роби в анамнезі;
• це – жінка, в якої під час ва­гітності розвинувся гестаційний діабет або вона народила дити­ну вагою понад 4 кг (навіть якщо це було 10-15 років тому), така людина не повинна чекати по­яви симптомів. Їй слід зверну­тися до сімейного лікаря чи те­рапевта, отримати скерування і здати аналіз на глюкозу без­платно.

*Щоб визначити ІМТ, вагу у кілограмах слід розділити на зріст у метрах у квадраті. Від 25 до 29,99 – це надлишкова вага; від 30 – ожиріння; від 35 – ожи­ріння ІІ ступеня.