Як підтримати та заспокоїти дитину у час війни

1. Говоріть з дитиною спокій­но

• Про те, що відбувається, вар­то говорити з дитиною тому до­рослому, який найбільше зберігає спокій;
• Підлітків важливо навчати, де шукати перевірену інформацію, ді­литися джерелами.

2. Проявляйте надійність

• Варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити її і себе від небезпеки, що наша армія дасть відсіч;
• Обійняти можна дитину до підліткового віку;
• Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми як слабкість.

3. Грайте в ігри та виконуйте з дитиною заспокійливі вправи

• Можна ліпити з пластиліну;
• Окреслити навколо себе «коло безпеки» – з нитки, наприклад;
• Грати в настільні ігри (шашки, шахи);
• Малювати;
• Грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприй­няття (наприклад, Тетрис).

4. «Займіть» чимось аудіаль­ний канал дитини

• Від виття сирен особливе на­вантаження у дитини на аудіальний канал сприймання, тому його по­трібно чимось «зайняти»:
• слухати в навушниках аудіо­казки та музику;
• співати, грати на чомусь, що є.

5. Навчайте дитину правил безпеки

• Де вона може зустрітися з вами або іншими родичами;
• Де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок;
• Не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відпові­дальний за безпеку.

6. Довірте дитині відпові­дальне завдання

• Покласти на дитину відпові­дальність, яка їй до снаги, напри­клад, доручити дитині слідкувати за іграшкою;
• Попросіть дитину придумати казку про якогось персонажа, або уявити себе журналістом та про­вести репортаж з місця події тощо.

7. Як відвернути увагу дитини

• Виконуйте разом із дитиною рутинні справи;
• Обіймайте дитину;
• Жартуйте з нею;
• Поїть дитину теплими напоя­ми, годуйте її чимось смачненьким;
• Вмикайте на планшеті мульти­ки, серіали, розповідайте казки, іс­торії, читайте дітям вголос.

8. Дозволяйте дитині вивіль­няти ненависть та злість

• І для дорослих, і для дітей ви­являти злість (ненавидіти, лаяти­ся, кричати) – це здорова реакція. Можна це робити в ігровій формі:
• Застосовувати гру «Злий бо­бер», наприклад, спочатку приду­мати злу тваринку і поводитися так, як, на вашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворити на добру тваринку. Потім – на людину;
• Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині ви­плакатися. Після емоційного вивіль­нення дитині буде легше заснути.

9. За панічної атаки виконуй­те вправи

• Потерти кінчик носа;
• Натиснути несильно на очні яблука з двох боків;
• Витягувати якомога далі язи­ка – ніби намагаючись торкнутися грудної клітки;
• Покласти руку на живіт, при­близно на 3 пальці нижче сонячно­го сплетіння, та постукати по цьому місцю;
• Подивитися вправо, не по­вертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести по­гляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо;
• Лягти на спину і робити рухи ногами, як на велосипеді;
• Розтерти точку між підмізин­ним (четвертим) пальцем та мі­зинцем – там знаходиться «точка паніки».

10. Як підтримати дитину під час евакуації

Перший етап – дитині важливо казати:

• що ми робимо все можливе, щоб ми були у безпеці;
• у дорозі ми будемо весь час із тобою, буде багато дітей та дорос­лих;
• нас зустрінуть добрі люди та допоможуть;

УВАГА! У цей момент дуже важ­ливо, щоб ваш голос звучав стійко та впевнено.

• пояснити, що їдемо не наза­вжди, а доки не стане безпечно;
• буде тимчасовий дім, можли­во, ми житимемо разом з великою кількістю людей;
• якщо батько дитини залиша­ється в Україні, пояснити, що мама їде з тобою вдвох, а тато приєдна­ється до нас, як тільки зможе, чи ми до нього повернемося;
• якщо дитина плаче, намагай­теся витримати її почуття без осуду та відчуття провини;
• якщо ви їдете в іншу країну, візьміть кілька книг, які були б на­писані вашою мовою. Це буде дуже важливо. Дорогою показуйте дити­ні фото, відео з цієї країни.

Другий етап – правила:

• зараз важливо, щоб ти нам у всьому допомагав;
• був завжди поруч, нікуди не тікав, ні з ким чужим не йшов, не вередував;
• дайте дитині доручення, яке їй під силу, наприклад: стежити за її рюкзачком, пити воду і вам нага­дувати;
• дякуйте дитині за те, що вона допомагає вам у дорозі, що ви ба­чите, як дитині складно, але вона справляється;
• придумайте кілька ігор, у яких ви будете перенаправляти увагу та енергію дитини.
• можна дати їй завдання фото­графувати дорогу;
• важливо переконатися, що дитина знає своє прізвище та ім’я, імена та прізвища батьків та дорос­лих, які її супроводжують. Покла­діть дитині до кишені аркуш із її та вашими даними.

Після приїзду на місце скажіть дитині: «Ось ми й у безпеці. Дякую за те, що ми змогли разом це зро­бити. Зараз будемо знайомитися з нашим новим домом. Він не схожий на наш будинок. Я не знаю, чи спо­добається він тобі й мені. Але ми зможемо зробити його нашим. Ми з тобою – як равлики: наш будино­чок завжди з нами. А до інших міст ми з тобою звикнемо. Люблю тебе. У нас обов’язково все буде добре, де б ми не були».

Читайте також: «Треба дати дитині трохи любові, і тоді вона може відштовхнутися і сама рухатися далі»